Международный эндокринологический журнал 7 (71) 2015
Вернуться к номеру
Методические рекомендации по лечению и профилактике дефицита витамина D у населения стран Центральной Европы: рекомендуемые дозы препаратов витамина D для здоровой популяции и групп риска
Авторы: Paweł Płudowski1, Elżbieta Karczmarewicz1, Milan Bayer2, Graham Carter3, Danuta Chlebna-Sokół4,
Justyna Czech-Kowalska5, Romuald Dębski6, Tamas Decsi7, Anna Dobrzańska5, Edward Franek8,
Piotr Głuszko9, 10, William B. Grant11, Michael F. Holick12, Liudmila Yankovskaya13, Jerzy Konstantynowicz14, Janusz B. Książyk15, Krystyna Księżopolska-Orłowska16, Andrzej Lewiński17, Mieczysław Litwin18, Szimonetta Lohner7, Roman S. Lorenc1, Jacek Łukaszkiewicz19, Ewa Marcinowska-Suchowierska20, Andrzej Milewicz21, Waldemar Misiorowski22, Michał Nowicki23, Vladyslav Povoroznyuk24, Piotr Rozentryt25, Ema Rudenka26, Yehuda Shoenfeld27, Piotr Socha28,
Bogdan Solnica29, Mieczysław Szalecki30, 31, Marek Tałałaj20, Szabolcs Varbiro32, Michał A. Żmijewski33
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Руководства
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 113-119
Вступ
Останні дослідження показали декілька позитивних аспектів впливу вітаміну D на людей різного віку. До недавнього часу дефіцит вітаміну D пов’язували головним чином із ризиком розвитку рахіту [1]. Проте сучасні дослідження розглядають зниження концентрації вітаміну D як потенційно значущий фактор ризику розвитку таких захворювань, як рак [2–4], серцево-судинна патологія [5–7], цукровий діабет [8–10], гіпертензія [11–13], автоімунні недуги [14–16], порушення обміну речовин [17, 18], інфекційні захворювання, викликані зниженням імунітету [19], та деякі психоневрологічні стани [20]. Зростаюча кількість доказів позитивного впливу вітаміну D стимулювала розробку загальнонаціональних рекомендацій щодо запобігання дефіциту вітаміну D у Польщі (2009), Угорщині (2012) та Німеччині, Австрії, Швейцарії (2012) [21–23]. Крім того, Інститут медицини Національної академії США опублікував «Норми споживання кальцію й вітаміну D» (2010), які широко обговорювалися членами Асоціації ендокринологів та були опубліковані у вигляді їх рекомендацій (2011) [24, 25]. У 2010 році Міжнародний фонд остеопорозу оприлюднив свої дані щодо належного рівня вітаміну D для чоловіків і жінок літнього віку [26]. У 2012 році Європейський орган з безпеки харчових продуктів переглянув гранично припустимий рівень споживання вітаміну D (ULs) для всіх груп населення [27].
На жаль, незважаючи на наявні рекомендації щодо вітаміну D та його найвищого гранично припустимого (ULs) рівня, щоденної дози вітаміну D суворо дотримуються лише в дітей протягом перших місяців життя, а людям інших вікових груп вітамін D призначають зрідка або взагалі не призначають. Враховуючи низьку середню концентрацію вітаміну D у населення Центральної Європи, виникає необхідність постійного інформування громадськості та медичної спільноти щодо даного питання. Адекватний вітамін-D-статус асоціюється зі здоров’ям немовлят, дітей, підлітків, працездатних людей та осіб старечого віку. Натомість неадекватна концентрація вітаміну D (навіть якщо її буде визнано епіфеноменом) часто реєструється у пацієнтів, які страждають від широкого спектра захворювань [1–20].
Дози вітаміну D, зазначені в даних рекомендаціях, базуються як на добре задокументованих даних впливу вітаміну на скелет, так і на результатах усе більш поширених інноваційних досліджень, що підтверджують його екстраскелетний вплив. Застосування цих рекомендацій розглядається не тільки в контексті запобігання рахіту або остеопорозу, але й у ширшому контексті превентивних дій проти багатьох захворювань, що виникають у людей різного віку. Основною метою належного поповнення вітаміну D є забезпечення адекватного рівня 25(OH)D у сироватці крові і тим самим гарантування коротко- й довгострокового ефекту з урахуванням безпеки для здоров’я пацієнтів.
Джерела вітаміну D
Для нормального росту скелета й мінералізації кісток необхідні: адекватне споживання вітаміну D, позитивний баланс кальцію, фізична активність на свіжому повітрі, наприклад виконання вправ, спрямованих на збільшення м’язової сили. Ці зовнішні чинники також впливають на зниження ризику низки захворювань. Також важливо, щоб дієта була різноманітною та збагаченою продуктами, що містять великі дози вітаміну D, в тому числі жирними сортами риби (табл. 1).
/114.jpg)
У випадку недостатнього надходження вітаміну D із продуктами харчування та індукованого сонячними променями синтезу вітаміну D у шкірі додаткове його призначення стає необхідним для досягнення оптимального вітамін-D-статусу. Оскільки циркулюючий метаболіт вітаміну D має тривалий період напіввиведення із сироватки крові (4–6 тижнів) та депонується в тканинах, препарати вітаміну D можуть призначатися не тільки для щоденного вжитку, а, наприклад, через день, двічі на тиждень або раз на тиждень. Ця гнучкість дозволяє розв’язати технічну проблему підрахунку необхідної кількості препарату, що відпускається у формі крапель та доступних комерційних фармацевтичних продуктів, якщо пацієнтам необхідна більша доза вітаміну.
Вітамін D в організмі людини синтезується в шкірі переважним чином після інсоляції, зокрема в результаті впливу ультрафіолетових променів спектра В. Сонцезахисні креми, які широко використовують у Європі протягом літа, можуть зменшити його синтез у шкірі на 90–95 % [28]. У Центральній Європі кут сонячних променів і погодні умови є сприятливими для синтезу вітаміну D у період із кінця квітня до початку вересня, а з жовтня до березня його синтез у шкірі припиняється. Ефективність синтезу вітаміну D у шкірі в основному залежить від двох чинників: ступеня пігментації шкіри та віку. Для досягнення оптимуму жителі Центральної Європи повинні піддавати інсоляції без сонцезахисного крему 18 % поверхні тіла (тобто передпліччя й частково ноги), отримуючи половину мінімальної еритемної дози (ПЕД, що визначається як легке почервоніння шкіри через 24 год після інсоляції) двічі або тричі на тиждень. На практиці інсоляція 18 % площі тіла без застосування сонцезахисного крему протягом приблизно 15 хвилин на день в період з 10-ї до 15-ї години, ймовірно, буде достатньою для світлошкірих жителів Центральної Європи. Переваги та недоліки інсоляції, принаймні протягом літа, повинні бути збалансованими, оскільки надмірне перебування на сонці є потенційним чинником ризику розвитку раку шкіри [30]. Прямий вплив сонця не рекомендується для дітей віком до шести місяців. Наявність багатьох тяжких сонячних опіків, отриманих у дитинстві та підлітковому віці, вважається серйозним чинником ризику розвитку раку шкіри. Інсоляція протипоказана людям із шкірою типу 1 (це особи з блідою шкірою, блакитними очима, рудим волоссям), які мали сонячні опіки в анамнезі та випадки захворювання на рак шкіри в сім’ї.
Рекомендовані дози вітаміну D для населення
1. Новонароджені та немовлята (0–12 місяців):
— вітамін D повинен призначатися з перших днів життя незалежно від типу вигодовування (грудне та/або штучне вигодовування);
— доза вітаміну D становить 400 МО/д (10,0 мкг/д) для малюків віком до 6 місяців;
— для немовлят віком від 6 до 12 місяців доза вітаміну D становить 400–600 МО/д (10,0–15,0 мкг/д) залежно від кількості, яку дитина отримує з харчуванням.
2. Діти та підлітки (1–18 років):
— доза вітаміну D становить 600–1000 МО/д (15,0–25,0 мкг/д) залежно від маси тіла. Рекомендується з вересня по квітень;
— 600–1000 МО/д (15,0–25,0 мкг/д) залежно від маси тіла протягом усього року за недостатнього синтезу вітаміну D у шкірі в літню пору року.
3. Дорослі (> 18 років) і люди старечого віку:
— доза вітаміну D становить 800–2000 МО/д (20,0–50,0 мкг/д) залежно від маси тіла. Рекомендується з вересня по квітень;
— 800–2000 МО/д (20,0–50,0 мкг/д) залежно від маси тіла при недостатньому синтезі вітаміну D у шкірі в літню пору року;
— людям літнього та старечого віку (65 років і старше) необхідно призначати 800–2000 МО/д (20,0–50,0 мкг/д) протягом усього року у зв’язку із зниженням синтезу вітаміну D у шкірі.
4. Вагітні та жінки-годувальниці:
— жінки, які планують завагітніти, повинні розпочати/продовжувати приймати вітамін D у дозах відповідно до рекомендацій для дорослих. Слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D до вагітності;
— вітамін D у дозі 1500–2000 МО/д (37,5–50,0 мкг/д) призначають принаймні з другого триместру вагітності. Акушер-гінеколог повинен вирішити питання про необхідність додаткового призначення вітаміну D одразу після підтвердження вагітності;
— якщо це можливо, необхідно періодично проводити моніторинг рівня 25(OH)D у сироватці крові, щоб визначити оптимальну дозу препарату та перевірити його ефективність. Метою додаткового призначення вітаміну D є досягнення й підтримка рівня 25(OH)D у сироватці крові в межах 30–50 нг/мл (75–125 нмоль/л).
Рекомендовані дози вітаміну D для груп ризику з розвитку дефіциту вітаміну D
1. Недоношені діти:
— вітамін D повинен призначатися з перших днів життя (як тільки стане можливим ентеральне харчування);
— доза вітаміну D 400–800 МО/д (10–20 мкг/д) до досягнення гестаційного віку 40 тижнів виправдана; після цього призначається доза вітаміну D, як для здорових доношених дітей.
2. Діти та підлітки з ожирінням (ІМТ вищий за 90-й перцентиль для відповідного віку і статі при використанні місцевих референтних значень країни, у якій проживає дитина):
— призначення 1200–2000 МО/д (30–50 мкг/д) залежно від ступеня ожиріння, рекомендується з вересня по квітень;
— призначення 1200–2000 МО/д (30–50 мкг/д) залежно від ступеня ожиріння, рекомендується протягом усього року при недостатньому синтезі вітаміну D у шкірі в літню пору року.
3. Дорослі та люди старечого віку з ожирінням (ІМТ 30 кг/м2 та більше):
— доза вітаміну D становить 1600–4000 МО/д (40–100 мкг/д) залежно від ступеня ожиріння рекомендується протягом усього року;
— помірна інсоляція поряд із пероральним прийомом вітаміну D є безпечною.
4. Люди, які працюють в нічні зміни, темношкірі особи:
— доза вітаміну D 1000–2000 МО/д (25–50 мкг/д) залежно від маси тіла, рекомендується протягом усього року для темношкірих осіб;
— доза вітаміну D 1000–2000 МО/д (25–50 мкг/д) залежно від маси тіла, рекомендується для людей, які працюють у нічні зміни, протягом усього року.
Максимально допустимі дози вітаміну D для населення
Максимально допустима доза вітаміну D — це найвища середньодобова доза вітаміну D для перорального прийому населення різного віку країн Центральної Європи, що, ймовірно, не призведе до негативних наслідків. Зазвичай максимальна доза вітаміну D є безпечною, проте є принаймні два захворювання, які слід розглядати як винятки з загального правила, а саме:
— захворювання, що супроводжуються гранульомами (наприклад, саркоїдоз), надмірною екстраренальною секрецією 1-α-гідроксилази (CYP27B1), надлишковим неконтрольованим синтезом 1,25-дигідроксивітаміну D (кальцитріолу), що викликає гіперкальціємію при відносно низькій концентрації 25(OH)D [33]; при наявності захворювань, які супроводжуються гранульомами, рекомендований цільовий рівень 25(OH)D у сироватці крові становить приблизно 25 нг/мл (62,5 нмоль/л) [31].
— генетично зумовлена відсутність або дефект активності 24-гідроксилази (CYP24A1) (як при ідіопатичній інфантильній гіперкальціємії, що залишається непоміченою аж до настання зрілого віку й викликає нефролітіаз у більш пізньому віці). При цьому порушується здатність нирок або клітин-мішеней руйнувати 25-гідроксивітамін D або кальцитріол, що призводить до гіперкальціурії і/або гіперкальціємії при відносно нормальному рівні 25(OH)D [32].
Група експертів прийняла думку Європейського органу з безпеки харчових продуктів стосовно верхнього допустимого рівня споживання вітаміну D для всіх вікових груп населення, за винятком дорослих із ожирінням та людей старечого віку [27]. Найвища середня щоденна доза вітаміну D, яка не має ризику побічних явищ:
— для новонароджених та немовлят — 1000 МО/добу (25 мкг/день);
— для дітей віком 1–10 років — 2000 МО/добу (50 мкг/день);
— для дітей і підлітків віком 11–18 років — 4000 МО/добу (100 мкг/добу);
— для дорослих і людей старечого віку з нормальною масою тіла — 4000 МО/добу (100 мкг/добу);
— для дорослих із ожирінням і людей старечого віку з ожирінням — 10 000 МО/добу (250 мкг/добу);
— для вагітних і жінок-годувальниць — 4000 МО/добу (100 мкг/добу).
Рекомендовані терапевтичні дози для пацієнтів зі встановленим дефіцитом вітаміну D
Оцінка статусу вітаміну D та діагностичні критерії
Статус вітаміну D визначають за рівнем 25(OH)D у сироватці крові — основного циркулюючого метаболіту вітаміну D, який можна виміряти кількісно. Рівень 25(OH)D відображає концентрацію вітаміну D, що надходить в організм шляхом синтезу в шкірі та з продуктами харчування. Рівень 25(OH)D у сироватці крові вимірюють у нанограмах на мілілітр або наномолях на літр (1 нг/мл = 2,5 нмоль/л). Результати аналізів обчислюють за спеціальними програмами в звичайних клінічних лабораторіях. Для рутинного клінічного дослідження рівня 25(OH)D у сироватці крові ми рекомендуємо методики, що вимірюють як 25(OH)D2, так і 25(OH)D3, тобто загальний рівень 25(ОH)D у сироватці крові з коефіцієнтом варіації в одній серії, меншим за 5 %, та коефіцієнтом варіації між серіями, меншим за 10 %. Найкращими методиками є ті, що досліджують загальний уміст метаболітів 25(OH)D, за винятком недавно виявленого 3-епі-25(OH)D3 [33, 34].
У Центральній Європі затверджено такі граничні діагностичні величини рівня 25(OH)D у сироватці крові:
— рівень 25(OH)D у сироватці крові, нижчий за 20 нг/мл (50 нмоль/л), вказує на дефіцит вітаміну D, що вимагає медикаментозної терапії;
— рівень від 20 нг/мл (50 нмоль/л) до 30 нг/мл (75 нмоль/л) свідчить про субоптимальний статус вітаміну D, який вимагає помірного збільшення добової дози вітаміну D;
— рівень, вищий за 30 нг/мл (75 нмоль/л) і до 50 нг/мл (125 нмоль/л), відображає адекватний (оптимальний) статус вітаміну D; схеми призначення й дози препаратів вітаміну D слід зберегти незмінними;
— рівень, вищий за 50 нг/мл (125 нмоль/л) і до 100 нг/мл (250 нмоль/л), вказує на високий рівень вітаміну D; дози препаратів можна не змінювати при нижньому рівні та помірно знизити при верхній вказаній межі;
— рівень, вищий за 100 нг/мл (250 нмоль/л), є небезпечним для загального стану здоров’я та вимагає зниження/припинення додаткового прийому вітаміну D до тих пір, поки 25(OH)D не знизиться до цільового рівня;
— рівень, вищий за 200 нг/мл (500 нмоль/л), вважається токсичним і вимагає припинення прийому препаратів вітаміну D до досягнення цільового рівня 25(OH)D у сироватці крові. Пацієнти можуть потребувати медичного втручання, корекції токсичного ефекту.
Показання до перевірки 25(OH)D у сироватці крові
Існують певні клінічні ситуації, за яких необхідно проводити перевірку рівня 25(OH)D у сироватці крові людей усіх вікових груп. Дефіцит вітаміну D супроводжує, наприклад, ниркову або печінкову недостатність, синдром мальабсорбції та мальдигестії, ожиріння, а також може стати наслідком терапії (наприклад, призначення протисудомних препаратів, глюкокортикоїдів, кетоконазолу). Нелікований дефіцит вітаміну D може значно знизити ефективність лікування або змінити перебіг хвороби.
Ми рекомендуємо перевіряти рівень 25(OH)D у сироватці крові:
— пацієнтам із рахітом, остеомаляцією, кістково-м’язовими болями, зі схильністю до падінь, ідіопатичним і вторинним остеопорозом, включаючи хворих з остеопоротичними переломами, низькоенергетичними переломами різного походження в анамнезі;
— пацієнтам із порушенням обміну кальцію та фосфору;
— пацієнтам із гіперпаратиреозом;
— пацієнтам із тривалою терапією глюкокортикоїдами в дозі 7 мг преднізолону на добу або вище;
— пацієнтам, які приймають протисудомні препарати;
— пацієнтам, які приймають кетоконазол;
— пацієнтам, які приймають препарати для лікування СНІДу (антиретровірусна терапія);
— пацієнтам із синдромом мальабсорбції (внаслідок целіакії, хвороби Крона, шунтування шлунка, муковісцидозу, запальних захворювань кишечника);
— пацієнтам, які знаходяться на тривалій елімінаційній дієті, внаслідок алергії на коров’яче молоко, непереносимості лактози/гіполактазії; які знаходяться виключно на парентеральному харчуванні; при розладах харчової поведінки;
— пацієнтам із хронічними захворюваннями нирок 3–5-ї стадії та хворим після трансплантації нирки;
— пацієнтам із печінковою недостатністю та/або із холестазом;
— пацієнтам із гранулематозними захворюваннями (туберкульоз, саркоїдоз);
— пацієнтам із різними видами раку;
— пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, особливо гіпертонічною хворобою;
— пацієнтам із деякими хронічними автоімунними захворюваннями (розсіяний склероз, псоріаз, ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вовчак/СЧВ);
— пацієнтам, які потрапили до лікарні з інфекційними захворюваннями (гепатитом С, рецидивуючими гострими інфекціями нижніх дихальних шляхів) та хронічними алергічними захворюваннями, такими як атопічний дерматит або атопічна астма.
Лікування
Люди з діагностованим дефіцитом вітаміну D потребують більших доз вітаміну D порівняно з рекомендованими для решти популяції. Терапевтичні дози при вираженому дефіциті повинні становити від 1000 до 10 000 МО/добу (~50 000 МО/тиждень) залежно від віку пацієнта та маси тіла. Насичуюча доза 300 000 МО і вище не рекомендується, навіть для лікування тяжкої недостатності [35]. Тривалість призначення препаратів зазвичай становить від 1 до 3 місяців залежно від ступеня дефіциту вітаміну D. Після того, як пацієнт досягне рівня 25(OH)D у сироватці крові, що становитиме 30–50 нг/мл (75–125 нмоль/л), призначається підтримуюча доза. Доцільно перевірити рівень 25(OH)D у сироватці крові через 3–4 місяці терапії, а потім конт–ролювати його кожні півроку, особливо у випадках загострень чи прогресування захворювань, наприклад таких, як ожиріння. Подібні недуги вимагають призначення вітаміну D в терапевтичних дозах, що перевищують верхню межу стандартно припустимих доз. У випадках тяжкого дефіциту бажано проводити моніторинг рівня кальцію, фосфору та загальної лужної фосфатази у сироватці крові та рівня кальціурії в сечі (співвідношення Са/CR).
Аналоги таких препаратів, як 1α-(OH)D3, 1α,25(OH)2D3, 19-nor-1α25(OH)2D2, 1α-(OH)D2, 22-oxa-1α,25(OH)2D3, 22-оxа-1α,25(OH)2D3α та інші, не підходять для корекції недостатності вітаміну D, проте можуть застосовуватися при розладах гідроксилювання вітаміну D, пов’язаних із хронічними захворюваннями нирок.
Рекомендовані терапевтичні дози вітаміну D (тривалість лікування 1–3 місяці):
— Для новонароджених (до одного місяця) з рівнем 25(OH)D у сироватці крові, нижчим за 20 нг/мл (50 нмоль/л), — 1000 МО/д (25 мкг/д).
— Для дітей віком 1–12 місяців з рівнем 25(OH)D у сироватці крові, нижчим за 20 нг/мл (50 нмоль/л), — 1000–3000 МО/д (25–75 мкг/д) залежно від маси тіла.
— Для дітей і підлітків віком 1–18 років з 25(OH)D у сироватці крові, нижчим за 20 нг/мл (50 нмоль/л), — 3000–5000 МО/д (75–125 мкг/д) залежно від маси тіла.
— Для дорослих і людей старечого віку із рівнем 25(OH)D у сироватці крові, нижчим за 20 нг/мл (50 нмоль/л), — 7000–10 000 МО/д (175–250 мг/д), залеж–но від маси тіла, або 5 0000 МО/тиждень (1250 мкг/тиждень).
Алгоритм підсумовує сучасні рекомендації.
Дискусія
Рекомендації щодо припустимої концентрації 25(OH)D та корекції дефіциту вітаміну D ґрунтуються на дослідженнях впливу рівня 25(OH)D у сироватці крові та кількості вітаміну D у фактичному харчуванні. Три типи одномоментних епідеміологічних досліджень лягли в основу аналізу наслідків для здоров’я, пов’язаних із різним ступенем концентрації 25(OH)D у сироватці крові:
— дослідження «випадок — контроль», які визначали рівень 25(OH)D у сироватці крові на момент діагнос–тування порушень;
— популяційні дослідження, які аналізували рівень 25(OH)D на момент початку досліджень та пов’язували їх із порушеннями здоров’я після декількох років після завершення дослідження;
— одномоментні дослідження, за допомогою яких вивчали кореляційні зв’язки між рівнем 25(OH)D у сироватці крові та станом здоров’я.
Усі три типи дослідження є корисними, але кожен із них має певні невідповідності й різні рівні доказовості. Стан здоров’я конкретного пацієнта може впливати на рівень 25(OH)D у сироватці крові на момент встановлення діагнозу. Однак ця ймовірність навряд чи стосується захворювань, які перебігають безсимптомно, наприклад захворювання на рак, частота яких змінюється залежно від часу спостереження [36]. Рівень 25(OH)D у сироватці крові на початку одномоментних епідеміологічних досліджень не може прирівнюватися до рівня, який знижує ризик виникнення захворювань. Крім того, з часом при зміні рівня 25(OH)D у сироватці крові спостерігається таке співвідношення: чим довший період спостереження, тим нижчим буде позитивний ефект [36, 37]. В одномоментних дослідженнях, стан здоров’я може істотно впливати на рівень 25(OH)D у сироватці крові, наприклад, у пацієнтів, які не виходять із дому через хворобу. Проте, незважаючи на низку обмежень, ці дослідження закладають первинну основу нашого розуміння переваг вітаміну D для стану здоров’я. Результати таких досліджень виглядають надійнішими в контексті метааналізів, які поєднують комплекс аналогічних досліджень.
Крім того, екологічні дослідження, які ґрунтуються на географічних або сезонних коливаннях, мають сенс, особливо для створення гіпотез, оскільки сонячні ультрафіолетові промені спектра В є основним джерелом вітаміну D для 90 % населення.
Прикладом таких гіпотез є географічні варіації багатьох видів раку [38, 39], сезонні коливання захворюваності на рак [40]. Дослідження захворюваності на рак у країнах Північної Європи довели, що сонячні ультрафіолетові промені знижують ризик розвитку багатьох видів раку [41]. Жоден інший механізм, крім синтезу вітаміну D, не може пояснити результати екологічних досліджень захворюваності на рак та/або смертності щодо дози ультрафіолетового випромінювання у різних країнах. Крім того, існує багато інших доказів ролі вітаміну D у зниженні ризику раку [3, 4].
Дослідники провели рандомізовані контрольовані клінічні випробування з метою подолання проблем, які спостерігалися під час одномоментних досліджень. Проте рандомізовані контрольовані клінічні випробування також викликають певні методологічні запитання. Згідно з думкою Lappe та Heaney [42], правильні рандомізовані контрольовані клінічні випробування повинні:
— відштовхуватися від загального уявлення про зв’язок між рівнем 25(OH)D у сироватці крові та порушеннями стану здоров’я;
— включати в дослідження людей із рівнем 25(OH)D у сироватці крові, ближчим до нижньої межі;
— призначати особам, які входять до групи лікування, достатню дозу вітаміну D, щоб 25(OH)D у сироватці крові досяг такого рівня, який дає очікувані додаткові переваги;
— досліджувати рівень 25(OH)D у сироватці крові як на момент включення у дослідження, так і після прийому препаратів.
Крім того, дослідження повинні враховувати й багато інших джерел надходження вітаміну D. На жаль, більшість рандомізованих контрольованих клінічних випробувань, проведених до цього часу, не дотримувалися цих керівних принципів. Деякі дослідники вважали, що належна щоденна доза вітаміну D становить лише 400 МО, що не дає користі для загального стану здоров’я. Тим не менше декілька досліджень підтвердили висновки одномоментних епідеміологічних спостережень, зокрема щодо переломів [43], усіх ракових захворювань [44] та грипу типу А [45]. Проте ці дані не були доведені всіма рандомізованими контрольованими клінічними випробуваннями.
Хоча рандомізовані контрольовані клінічні випробування забезпечують високий ступінь довіри до методичних рекомендацій щодо прийому вітаміну D, видається, що існує також достатньо доказів сприятливого впливу додаткового вживання вітаміну D з невеликою кількістю негативних побічних явищ, тому вважаємо, що прийняття методичних рекомендації, запропонованих у цій статті, значно поліпшить загальний стан здоров’я населення.
У табл. 2 наведений огляд даних, отриманий із журнальних публікацій щодо стану здоров’я залежно від рівня 25(OH)D у сироватці крові та вживання вітаміну D.
/118.jpg)
Приклади відібрано з нещодавно опублікованих наукових праць з акцентом на метааналізи.
Висновки
Існує гостра потреба в покращенні статусу вітаміну D у дітей, підлітків, дорослих і людей старечого віку. У статті пропонуються до розгляду погоджені методичні рекомендації щодо дози вітаміну D для населення Центральної Європи. Профілактика дефіциту вітаміну D повинна стати пріоритетним напрямком роботи лікарів, медичних працівників та закладів охорони здоров’я.
Рекомендовано прийняти описані методичні рекомендації щодо вітаміну D для населення Центральної Європи.
Переклад з англ.: Н.І. Балацька, Р.В. Поворознюк
Місце роботи авторів
1Department of Biochemistry, Radioimmunology and Experimental Medicine, The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland
2Department of Paediatrics, Charles University Prague, Faculty of Medicine in Hradec Kralove, University Hospital Hradec Kralove, Czech Republic
3Imperial College Healthcare NHS Trust, Charing Cross Hospital, London, United Kingdom
4Department of Propaedeutics of Paediatrics, Medical University of Lodz, Lodz, Poland
5Department of Neonatology and Neonatal Intensive Care, The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland
6II Department of Gynaecology and Obstetrics, Medical Centre for Postgraduate Education, Warsaw, Poland
7Department of Paediatrics, University of Pecs, Pecs, Hungary
8Department of Internal Diseases, Endocrinology and Diabetology, Central Clinical Hospital MSWiA, Department of Human Epigenetics, Medical Research Centre, Polish Academy of Sciences, Warsaw, Poland
9Department of Rheumatology, Institute of Rheumatology, Warsaw, Poland
10Andrzej Frycz Modrzewski Krakow University, Krakow, Poland
11Sunlight, Nutrition and Health Research Centre, San Francisco, CA, United States
12Department of Medicine, Section of Endocrinology, Nutrition, and Diabetes Vitamin D, Skin and Bone Research Laboratory, Boston University Medical Centre, Boston, MA, United States
13Polyclinic Therapy Department, Grodno State Medical University, Grodno, Belarus
14Department of Paediatrics and Developmental Disorders, Medical University of Bialystok, Bialystok, Poland
15Department of Paediatrics, The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland
16Department of Rheumatologic Rehabilitation, Institute of Rheumatology, Warsaw, Poland
17Department of Endocrinology and Metabolic Diseases, Polish Mother’s Memorial Hospital — Research Institute, Medical University of Lodz, Lodz, Poland
18Department of Nephrology, Kidney Transplantation and Arterial Hypertension, The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland
19Department of Biochemistry and Clinical Chemistry, Medical University of Warsaw, Warsaw, Poland
20Department of Family Medicine, Internal and Metabolic Bone Diseases. Medical Centre for Postgraduate Education, Warsaw, Poland
21Department of Endocrinology, Diabetology and Isotope Therapy, Wroclaw Medical University, Wroclaw, Poland
22Endocrinology Department, Medical Centre for Postgraduate Education, Warsaw, Poland
23Department of Nephrology, Hypertension, and Kidney Transplantation, Medical University of Lodz, Lodz, Poland
24D.F. Chebotarev Institute of Gerontology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev, Ukraine
25Third Department of Cardiology, Silesian Centre for Heart Disease, Silesian Medical University, Zabrze, Poland
26Belarusian Medical Academy of Post-graduate Education, Minsk, Belarus
27Zabludowicz Centre for Autoimmune Diseases, Sheba Medical Centre, Tel Hashomer Affiliated with Tel Aviv University, Faculty of Medicine, Israel
28Department of Gastroenterology, Hepatology and Eating Disorders, The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland
29Department of Diagnostics, Jagiellonian University Medical College, Krakow, Poland
30Department of Endocrinology and Diabetology, The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland
31Faculty of Health Science, UJK, Kielce, Poland
32Semmelweis University, Faculty of Medicine, 2nd Department of Obstetrics and Gynaecology, Budapest, Hungary
33Department of Histology, Medical University of Gdansk, Gdansk, Poland