Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 4 (20) 2015

Вернуться к номеру

Возрастные и половые особенности геометрии проксимального отдела бедренной кости у больных с ее внутрисуставными переломами

Возрастные и половые особенности геометрии проксимального отдела бедренной кости у больных с ее внутрисуставными переломами

Авторы: Григорьева Н.В. - ГУ «Институт геронтологии имени Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины», г. Киев, Украина; Зубач О.Б. - Коммунальная городская клиническая больница скорой медицинской помощи, г. Львов, Украина

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Згідно з даними літературних джерел, деякі параметри стегнової кістки (СК), а саме довжина її осі, шийково-діафізарний кут та ін., є незалежними предикторами переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВ СК), проте подібні дослідження серед хворих української популяції відсутні. У статті наведені дані літературних джерел та результати власного дослідження особливостей геометричних параметрів СК у хворих із внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК. Проаналізовано 100 оглядових (передньо­задніх) рентгено­грам кульшових суглобів (таза) хворих віком 50–89 років (середній вік 70,98 ± 0,99 року). Обстежено 31 жінку та 39 чоловіків, які були госпіталізовані з внутрішньо­суглобовими переломами СК, та 30 осіб (16 жінок і 14 чоловіків) без переломів. Оцінку параметрів геометрії стегнової кістки проводили на контралатеральній до перелому кінцівці. Для аналізу пацієнти були розподілені на підгрупи за віком і статтю. Виявлено вірогідний вплив віку на параметри геометрії ПВ СК у чоловіків та жінок із внутрішньосуглобовими переломами, проте не в осіб без переломів. Також встановлено вірогідно нижчі показники довжини осі стегнової кістки, основи та діаметра головки, відстані «головка — вертлюг» у чоловіків із внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК порівняно з показниками осіб без переломів при відсутності вірогідних відмінностей показників у жінок. Виявлені відмінності необхідно враховувати як при плануванні оперативних втручань після перелому ПВ СК, так і для прогнозування ризику переломів ПВ СК в осіб старших вікових груп.

Согласно данным литературных источников, некоторые параметры бедренной кости (БК), а именно длина ее оси, шеечно-диафизарный угол и др., являются независимыми предикторами переломов проксимального отдела бедренной кости (ПО БК), однако подобные исследования среди больных украинской популяции отсутствуют. В статье представлены данные литературных источников и результаты собственного исследования особенностей геометрических параметров БК у больных с внутрисуставными переломами ПО БК. Проанализированы 100 обзорных (переднезадних) рентгенограмм тазобедренных суставов (таза) больных в возрасте 50–89 лет (средний возраст 70,98 ± 0,99 года). Обследованы 31 женщина и 39 мужчин, которые были госпитализированы с внутрисуставными переломами БК, и 30 пациентов (16 женщин и 14 мужчин) без переломов. Оценку параметров геометрии бедренной кости проводили на контралатеральной к перелому конечности. Для анализа пациенты были разделены на подгруппы по возрасту и полу. Выявлено достоверное влияние возраста на параметры геометрии ПО БК у мужчин и женщин с внутрисуставными переломами, однако не у лиц без переломов. Также установлены достоверно более низкие показатели длины оси бедренной кости, основания и диаметра головки, расстояния «головка — вертел» у мужчин с внутрисуставными переломами ПО БК по сравнению с показателями лиц без переломов при отсутствии достоверных различий показателей у женщин. Выявленные различия необходимо учитывать как при планировании оперативных вмешательств после перелома ПО БК, так и для прогнозирования риска переломов ПО БК у лиц старших возрастных групп.

According to the literature data, some parameters of the femoral bone (FB), namely the length of its axis, head-collum-diaphyseal angle, etc., are independent predictors of proximal femoral (PF) fractures, but such studies among Ukrainian patients are absent. This article presents the literature data and the results of own research on the geometrical features of the FB in patients with intra-articular PF fractures. We have analyzed 100 survey (anteroposterior) radiographs of the hip joint in patients aged 50–89 years (median age 70.98 ± 0.99 years). We observed 31 women and 39 men, who were hospitalized with intra-articular FB fractures, and 30 persons (16 women and 14 men) without fractures. Assessment of hip geometry parameters was performed on the contralateral limb in relation to fracture. For the analysis, patients were divided into subgroups by gender and age. It was established the significant effect of the age on the parameters of PF geometry in men and women with intra-articular fractures, but not in patients without fractures. Also, we have found the significantly lower indices of the length of femoral axis, the base and the diameter of the head, «head — acetabulum» distance in men with intra-articular PF fractures compared to the parameters in persons without fractures, in the absence of significant differences in indices of women. Identified differences should be considered for both planning surgery after PF fracture and for predicting the risk of PF fractures in older age patients.


Ключевые слова

геометрія проксимального відділу стегнової кістки, внутрішньосуглобові переломи стегнової кістки, чоловіки, жінки, остеопороз.

геометрия проксимального отдела бедренной кости, внутрисуставные переломы бедренной кости, мужчины, женщины, остеопороз.

proximal hip geometry, intra-articular hip fractures, men, women, osteoporosis.

Статтю опубліковано на с. 19-27

 

Переломи проксимального відділу стегнової кістки (ПВ СК) залишаються на сьогодні важливою медико-соціальною проблемою. Вони призводять до зниження очікуваної середньої тривалості життя та пов’язані зі значними витратами суспільства на лікування й реабілітацію хворих. Ці переломи можуть бути як внутрішньосуглобовими (медіальні (серединні)), так і позасуглобовими (латеральні (бічні)). Внутрішньосуглобові переломи стегнової кістки (ПСК) включають в себе переломи шийки стегнової кістки — капітальні, субкапітальні, трансцервікальні (черезшийкові) чи базисцервікальні. При внутрішньосуглобових (медіальних) переломах їх загоєння відбувається повільно, оскільки в ділянці шийки стегнова кістка (СК) не має окістя, у зв’язку з чим її кровопостачання утруднене. При трансцервікальних переломах, коли лінія перелому проходить через шийку стегнової кістки, стан пацієнта залежить від збереження кровопостачання, яке тим більше, чим нижче знаходиться лінія перелому. Безумовно, переломи відрізняються один від одного за ступенем тяжкості, больовим синдромом та прогнозом, проте найчастіше вони виникають при падінні на бокову поверхню таза й стегна, в основному в осіб літнього та старечого віку. Важливим фактором ризику цих переломів є системний остеопороз.

Останнім часом все більша увага приділяється вивченню різних факторів ризику ПСК [1, 2, 6]. Встановлено, що вік, стать, мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) є незалежними чинниками ризику її переломів. Дослідження останніх років підтвердили, що серед цих факторів є також деякі геометричні особливості СК.
На сьогодні існують досить великі можливості для вивчення параметрів геометрії ПВ СК. Різні дослідники у своїх спостереженнях використовують різні методологічні підходи. Крім традиційної оцінки даних за конвенційною оглядовою рентгенограмою, широко використовують вимірювання показників геометрії СК за допомогою комп’ютерної томографії та 3D-моделювання, а також двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА).
Геометричні особливості ПВ СК зазвичай обчислюють на скіаграмах таза (включаючи обидва кульшові суглоби та проксимальні ділянки СК), які виконані в передньозадній проекції та відповідно калібровані відносно розмірів тіла пацієнта. При виконанні цих досліджень важливо брати до уваги показники ротації та відведення стегна. У хворих із переломами оцінку параметрів геометрії СК доцільно проводити на контралатеральній до перелому кінцівці. Найчастіше вимірюють такі розміри стегнової кістки (рис. 1): довжину осі стегнової кістки (АС); відстань «головка — вертлюг» (АВ); відстань між вертлюгами (міжвертлюгова відстань); довжину шийки (NL) (відстань між перпендикулярними лініями, які перерізають довжину осі стегнової кістки на рівні малого вертлюга (DE) і основи головки стегнової кістки (FG)); шийково-діафізарний (шийковий) кут (визначають у результаті перерізу двох ліній, які проходять вздовж осі проксимального відділу стегнової кістки (діафізарна вісь) та лінії, що з’єднує дві точки (перша — у центрі головки стегнової кістки та друга — у центрі шийки стегнової кістки (шийкова вісь)); діаметр головки стегнової кістки (діаметр окружності головки стегнової кістки); горизонтальний офсет (зсув по горизонталі, перпендикулярна відстань від центру головки стегнової кістки до її осі; товщину кортикальної кістки (товщина кортикальної кістки під малим вертлюгом).
На сьогодні двофотонна рентгенівська денситометрія є золотим стандартом в оцінці показників МЩКТ. Проте сучасні можливості денситометрів не обмежуються визначенням показників МЩКТ, а й дають можливість одночасного вивчення даних геометрії ПВ СК у поєднанні із показниками МЩКТ [12, 14–17]. Крім того, за допомогою ДРА є можливість долучати дані оцінки 10-річного ризику остеопоротичних переломів FRAX і показники якості кісткової тканини (TBS, Trabecular bone score) для оцінки ризику остеопоротичних переломів. Зображення шийки СК з вимірами довжини осі стегнової кістки та шийково-діафізарного кута за допомогою ДРА подані на рис. 2.
Ще однією перевагою рентгенівської денситометрії є можливість проведення структурного аналізу СК [5, 8, 10], що дозволяє розрахувати міцнісні характеристики СК, які відіграють важливу роль у ризику переломів (рис. 3).
Важливість показників геометрії ПВ СК у прогнозуванні ризику її переломів демонструють результати великих багатоцентрових досліджень. Так, у дослідженні Study of Osteoporotic Fractures (SOF) [10] вивчено показники геометрії ПВ СК у 7474 жінок, яких спостерігали більше ніж 13 років. У 635 з них було встановлено перелом СК. У даному дослідженні використовували структурний аналіз СК на рівні її шийки, міжтрохантерної ділянки та осі.
У даному дослідженні встановлено, що в осіб з переломами СК вірогідно більшими були показники шийково-діафізарного кута, субперіостальний та ендостальний діаметри, а також відстань від зовнішнього кортикального краю до центра (бокова відстань) та більші коефіцієнти поздовжнього вигину (р < 0,0001 для кожного показника). Крім того, показники МЩКТ, площі поперечного перерізу, моменту інерції поперечного перерізу, модулю опору, ширини кортикального шару та горизонтального офсету були вірогідно нижчими у хворих із переломами СК (р < 0,044).
У дослідженні A.Z. LaCroix та співавт. [11] вивчено показники МЩКТ та геометрії ПВ СК у 10 290 постменопаузальних жінок, які брали участь у дослідженні Women’s Health Initiative. Серед них 8843 жінки протягом подальших 11 років мали низькоенергетичні переломи, 147 з яких були ПСК. Структурний аналіз СК передбачав вимірювання площі поперечного перерізу СК, зовнішнього діаметра, модуля опору, кортикальної товщини та коефіцієнта поздовжнього вигину за допомогою ДРА в трьох регіонах — шийці СК, міжвертлюговій ділянці та в осі СК.
Авторами встановлено, що після поправки на вік, зріст, масу тіла й інші клінічні фактори ризику ПСК показник зовнішнього діаметра на рівні міжвертлюгової ділянки та осі СК був незалежним фактором ризику ПСК (відносний ризик для збільшення на 1 стандартне відхилення становив 1,61, 95% ДІ: 1,25–2,08 та 1,36, 95% ДІ: 1,06–1,76 відповідно). Показники коефіцієнту поздовжнього вигину (buckling ratios) на рівні міжвертлюгової ділянки та осі СК також були незалежними предикторами ризику ПСК (відносний ризик становив відповідно 1,43 (95% ДІ: 1,10–1,87) та 1,24 (95% ДІ 1,00–1,55)). Авторами зроблено висновки, що два основні геометричні параметри СК, а саме зовнішній діаметр на рівні міжвертлюгової ділянки та показник buckling ratios є незалежними предикторами ПСК після врахування клінічних факторів ризику та показників МЩКТ.
Ще одним методом, який може надати важливу додаткову інформацію при оцінці параметрів геометрії СК, є комп’ютерна томографія [4, 9], зокрема з 3D-реконструкцією, що дозволяє отримувати об’ємно-просторові зображення проксимального відділу СК.
У дослідженні D. Black та співавт. [4] проаналізовано параметри геометрії ПВ СК та показники МЩКТ за допомогою комп’ютерної томографії в 3347 чоловіків старше 65 років, які брали участь у проспективному (у середньому 5,5 року) дослідженні Osteoporotic Fractures in Men Study (MrOS). За вищезазначений період спостереження в 42 чоловіків зареєстровано перелом СК, загальний показник інцидентності переломів становив 2,3/1000 людино-років.
Багатофакторний аналіз при оцінці результатів даного дослідження показав, що серед показників комп’ютерної томографії нижчий відсоток кортикального об’єму (відношення ризиків (HR) при його зниженні на одне стандартне відхилення становило 3,2, 95% ДІ: 2,2–4,6), менша мінімальна площа поперечного перерізу (HR: 1,6; 95% ДІ: 1,2–2,1) і нижчий показник МЩКТ (HR: 1,7; 95% ДІ: 1,2–2,4) були незалежно пов’язані з підвищеним ризиком перелому ПВ СК. Показник МЩКТ стегнової кістки також був тісно пов’язаний із ризиком переломів у чоловіків (HR: 4,1; 95% ДІ: 2,7–6,4). У багатофакторній моделі відсоток кісткового об’єму та мінімальна площа поперечного перерізу залишались вірогідними предикторами ризику перелому ПВ СК після стандартизації показників щодо МЩКТ, проте додаткових переваг для оцінки ризику при включенні показників геометрії СК до даних МЩКТ не отримано. Авторами зроблено висновок про наявність вірогідного зв’язку між показниками структури шийки СК, об’ємної щільності кісткової тканини та ризиком переломів СК.
28 лютого 2015 у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) відбулась щорічна конференція Міжнародного товариства з клінічної денситометрії (International Society of Clinical Densitometry, ISCD) — 6th ISCD Position Development Conference, на якій були розглянуті питання, зокрема, й щодо структурного аналізу стегнової кістки та визначення показників її довжини. У подальшому з’явились оновлені рекомендації ISCD щодо використання ДРА для оцінки ризику переломів у дорослих, а також використання КТ для оцінки геометричних параметрів стегнової кістки та аналізу кінцевих елементів [2].
Порівняно з попередньою позицією, затвердженою на 5th ISCD Position Development Conference в березні 2013 року, з’явились нові положення, зокрема, й щодо застосування деяких параметрів СК, для оцінки ризику переломів:
— показник довжини осі стегнової кістки (Hip axis length, HAL), виміряний за допомогою ДРА, пов’язаний з ризиком переломів стегнової кістки в жінок у постменопаузальному періоді;
— такі параметри геометрії СК, оцінені за допомогою ДРА, як площа поперечного перерізу (CSA, Cross Sectional Area), зовнішній діаметр (OD, outer diameter), модуль опору (SM, section modulus), коефіцієнт поздовжнього вигину (BR, buckling ratio), момент інерції поперечного перерізу (CSMI, cross-sectional moment of inertia), шийково-діафізарний кут (NSA, neck shaft angle), не можуть використовуватись в оцінці ризику переломів стегнової кістки;
— такі параметри геометрії СК, оцінені за допомогою ДРА, як CSA, OD, SM, BR, CSMI, NSA, не можуть бути використані для початку лікування;
— такі параметри геометрії СК, оцінені за допомогою ДРА, як CSA, OD, SM, BR, CSMI, NSA, не можуть бути використані для моніторингу за результатами лікування.
На сьогодні тривають дискусії щодо особливостей показників геометрії СК хворих залежно від виду ПСК (внутрішньо- чи позасуглобовий). У дослідженні M.S. Patton та співавт. не підтвердили вірогідних відмінностей показників діаметра головки, ширини шийки та відстані «головка — трохантер» у чоловіків та жінок з внутрішньо- та позасуглобовими переломами ПВ СК. За результатами цього дослідження отримано вірогідні відмінності показника довжини осі стегнової кістки в пацієнтів залежно від виду перелому (внутрішньо- чи позасуглобовий) лише в жінок, а показники довжини шийки та її ширини в осіб із внутрішньосуглобовими переломами були вірогідно більшими порівняно з показниками хворих із позасуглобовими переломами як серед жінок, так і серед чоловіків [13]. Незважаючи на значний інтерес до цієї проблеми у світі, подібні дослідження в Україні відсутні. Немає даних щодо геометрії ПВ СК як у чоловіків, так і в жінок з внутрішньосуглобовими ПСК. Усе вищезазначене зумовило актуальність даного дослідження.
Мета дослідження — вивчити вікові та статеві особливості деяких геометричних параметрів ПВ СК у хворих із внутрішньосуглобовими ПСК.

Матеріали та методи дослідження

Нами проаналізовано 100 оглядових (передньозадніх) рентгенограм кульшових суглобів (таза) хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. Пацієнти віком 50–89 років (середній вік 70,98 ± 0,99 року, 31 жінка та 39 чоловіків) були госпіталізовані з внутрішньосуглобовими ПСК, 30 осіб без ПСК, стандартизованих за показником віку, становили контрольну групу.
Вимірювання геометричних розмірів ПВ СК проводили одномоментно, одним дослідником на контралатеральній до перелому кінцівці з використанням рутинної процедури, описаної в літературних джерелах [1, 18] раніше.
Отримані результати аналізували з використанням методів варіаційної статистики за допомогою програми Statistiсa 6.0 Copyright© StatSoft, Inc. Використовували параметричні методи аналізу (описова статистика (середнє та середньоквадратичне відхилення (М ± SD), критерій Стюдента), однофакторний дисперсійний аналіз Anova та регресійно-кореляційний аналіз. Статистично вірогідними результати визначали при р < 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення

На сьогодні численними дослідженнями доведено, що геометричні розміри ПВ СК мають виражені статеві особливості. Згідно з отриманими нами даними, в чоловіків без ПСК вірогідно більшими порівняно з відповідними показниками в жінок були показники міжвертлюгової відстані (71,56 ± 2,19 мм та 65,36 ± 4,76 мм відповідно, р < 0,05) і меншими були показники величини шийково-діафізарного кута (131,00 ± 0,71° та 128,09 ± 1,45° відповідно, р < 0,05). Вірогідних відмінностей інших геометричних показників ПВ СК в осіб без ПСК залежно від статі нами не виявлено. У подальшому аналіз показників геометрії СК проводили окремо в групі чоловіків та жінок.
При оцінці результатів дослідження в чоловіків із внутрішньосуглобовим ПСК встановлено вірогідно менші порівняно з показниками осіб без переломів показники довжини осі стегнової кістки (р = 0,0002), довжини її шийки (р = 0,002), основи (р = 0,0004) та діаметра головки стегнової кістки (р = 0,002), міжвертлюгової відстані (р = 0,0007) та відстані «головка — вертлюг» (р = 0,001), а також шийкового кута стегнової кістки (р = 0,005) (табл. 1).
На відміну від вищезазначеного нами не виявлено вірогідних відмінностей оцінюваних геометричних розмірів ПВ СК жінок із внутрішньосуглобовими ПСК (табл. 2) порівняно з відповідними показниками пацієнток без перелому. Отримані результати свідчать про вірогідний вплив статі на показники геометрії ПВ СК у пацієнтів української популяції.
Згідно з даними літературних джерел, незалежним чинником переломів ПВ СК є вік [2, 19]. При аналізі вікових особливостей геометрії ПВ СК у чоловіків нами встановлено вірогідно менші показники довжини осі та шийки стегнової кістки, відстані «головка — вертлюг» та міжвертлюгової відстані, а також ширини основи головки у хворих із внутрішньосуглобовими ПСК віком 70–89 років порівняно з віковою групою 50–69 років (табл. 3). При аналізі вікових особливостей у жінок із внутрішньосуглобовими ПСК нами не встановлено вірогідних відмінностей показників у вікових групах 50–69 та 70–89 років (табл. 3).
Регресійно-кореляційний аналіз між показником віку та геометричними параметрами ПВ СК виявив вірогідний зв’язок з такими показниками, як довжина осі стегнової кістки та довжина її шийки, міжвертлюгова відстань та відстань «головка — вертлюг», основа та діаметр головки в чоловіків з внутрішньосуглобовими ПСК (табл. 4). На відміну від цього вірогідних зв’язків між віком та показниками геометрії проксимального відділу СК у здорових чоловіків без переломів у даному дослідженні не отримано.
Дещо інші зв’язки були виявлені при аналізі показників у жінок (табл. 5).
Вірогідні кореляційні показники між віком та довжиною стегнової кістки, відстанню «головка — вертлюг» та горизонтальним офсетом були виявлені в осіб з внутрішньосуглобовими ПСК. Вірогідних зв’язків між віком та показниками геометрії проксимального відділу СК у здорових жінок, як і в чоловіків без переломів, нами не отримано.
Регресійні зв’язки між віком та довжиною осі стегнової кістки в чоловіків та жінок із внутрішньосуглобовими ПСК подано на рис. 1.
Отже, нами отримані вірогідні відмінності більшості показників геометрії ПВ СК у чоловіків на відміну від даних у жінок. Вищезазначене свідчить як про вірогідний вплив самих показників геометрії ПВ СК на ризик переломів СК, так і про вірогідні їх статеві та вікові особливості.
У раніше проведених дослідженнях K.G. Faulkner, S.R. Cummings, D. Black et al. (1993) та F. Duboeuf, D. Hans, A.M. Schott et al. (1997) також підтверджено зв’язок між більшою довжиною шийки стегнової кістки в хворих с внутрішньосуглобовими переломами порівняно з особами з позасуглобовими переломами ПВ СК, хоча в дослідженні K.G. Faulkner, S.R. Cummings, D. Black [7] не знайдено вірогідних відмінностей показника довжини стегнової кістки залежно від виду перелому (внутрішньо- чи позасуглобовий). Крім того, у дослідженні M.S. Patton, R.A. Duthie, A.G. Sutherland et al. (2006) [13] не підтверджено вірогідних відмінностей показників діаметра головки, ширини шийки та відстані «головка — трохантер» у чоловіків та жінок внутрішньосуглобовими переломами. Виявлені нами статеві особливості геометрії ПВ СК, можливо, притаманні особам української популяції, що вимагає проведення подальших досліджень щодо зв’язку деяких генетичних маркерів та параметрів геометрії ПВ СК у чоловіків та жінок.
Як зазначалось вище, на сьогодні привертають особливу увагу дослідження вікових особливостей геометрії ПВ СК, що має важливе значення й при плануванні ендопротезування в осіб старших вікових груп. Дані нашого дослідження підтверджують більш низькі показники довжини осі та довжини шийки стегнової кістки, основи головки та відстані «головка — вертлюг» у чоловіків із внутрішньосуглобовими переломами віком 70–89 років порівняно з показниками групи віком 50–69 років. Крім того, нами виявлено вірогідні зв’язки між показниками геометрії кісткової тканини та віком у чоловіків та жінок із внутрішньосуглобовими переломами на відміну від даних осіб без переломів.
Отже, у результаті даного дослідження встановлено вірогідні статеві та вікові особливості геометрії стегнової кістки в осіб старших вікових груп з внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК. Доведено вірогідний вплив віку на показники геометрії стегнової кістки в чоловіків та жінок із внутрішньосуглобовими переломами СК. Усе вищезазначене необхідно враховувати не тільки при плануванні оперативного втручання у хворих з ПСК, але й для оцінки ризику переломів в осіб старших вікових груп. 

Список литературы

1. Григор’єва Н.В., Зубач О.Б. Вікові та статеві особливості геометрії стегнової кістки у хворих з різними видами переломів верхньої третини стегнової кістки // Проблеми остеології. — 2014. — С. 12-21.

2. Поворознюк В.В., Григорьева Н.В., Орлик Т.В. и др. Остео–пороз в практике врача-интерниста. — К., 2014. — 198 с.

3. 2015 ISCD Official Positions. Adult. — http://www.iscd.org/official-positions/2015-iscd-official-positions-adult.

4. Black D.M., Bouxsein M.L., Marshall L.M. et al. for the Osteoporotic Fractures in Men (MrOS) Research Group. Proximal Femoral Structure and the Prediction of Hip Fracture in Men: A Large Prospective Study Using QCT // J. Bone Miner. Res. — 2008. — 23(8). — Р. 1326-1333. doi: 10.1359/JBMR.080316.

5. Bonnick S.L., Lewis L.A. Bone Densitometry for Technologists. — New York: Springer, 2014. — 421 р.

6. Cauley J.A., Li-Yung Lui, Genant H.K. et al. for the Study of Osteoporotic Fractures Research and Group. Risk Factors for Severity and Type of the Hip Fracture // J. Bone Miner. Res. — 2009. — 24(5). — Р. 943-955. doi: 10.1359/JBMR.081246.

7. Faulkner K.G., Cummings S.R., Black D. et al. Simple measurement of femoral geometry predicts hip fracture: the study of osteoporotic fractures // J. Bone Miner. Res. — 1993. — 8. — Р. 1211-1217.

8. Iolascon G., Moretti A., Cannaviello G. et al. Proximal femur geometry assessed by hip structural analysis in hip fracture in women // Aging Clin. Exp. Res. — 2015. — 27 Suppl. 1. — S. 17-21. doi: 10.1007/s40520-015-0406-4.

9. Ito M., Wakao N., Hida T. et al. Analysis of hip geometry by clinical CT for the assessment of hip fracture risk in elderly Japanese women // Bone. — 2010. — 46(2). — Р.453-457.

10. Kaptoge S.,  Beck Th.J., Reeve J. et al. Prediction of Incident Hip Fracture Risk by Femur Geometry Variables Measured by Hip Structural Analysis in the Study of Osteoporotic Fractures // J. Bone Miner. Res. — 2008 — 23(12). — Р. 1892-1904. doi: 10.1359/JBMR.080802.

11. LaCroix A.Z., Beck Th.J., Cauley J.A. et al. Hip structural geometry and incidence of hip fracture in postmenopausal wo–men: what does it add to conventional bone mineral density? // Osteoporos. Int. — 2010. — 21(6). — P. 919-929.

12. Lee D.H., Jung K.Y., Hong A.R. et al. Femoral geometry, bone mineral density, and the risk of hip fracture in premenopau–sal women: a case control study // BMC Musculoskelet Disord. — 2016. — 17(1). — Р. 42. doi: 10.1186/s12891-016-0893-2.

13. Patton M.S., Duthie R.A., Sutherland A.G. Proximal fe–moral geometry and hip fractures // Acta Orthopædica Belgica. — 2006. — 72(1). — Р. 51-54.

14. Pulkkinen P., Partanen J., Jalovaara P., Jдmsд T. Combination of bone mineral density and upper femur geometry improves the prediction of hip fracture // Osteoporos. Int. — 2004. — 15(4). — Р. 274-80.

15. Reider L., Beck T.J., Hochberg M.C. et al. Women with Hip Fracture Experience Greater Loss of Geometric Strength in the Contralateral Hip during the Year Following Fracture Compared to Age-Matched Controls // Osteoporos. Int. — 2010. — 21(5). — P. 741-750.

16. Ripamonti C., Lisi L., Avella M. Femoral neck shaft angle width is associated with hip-fracture risk in males but not ind ependently of femoral neck bone density // Br. J. Radiol. May. — 2014. — 87 (1037). — Р. 20130358. doi: 10.1259/bjr.20130358

17. Toogood P.A., Skalak A., Cooperman D.R. Proximal femur anatomy in the normal human population // Clin. Orthop. Relat. Res. — 2009. — 467. — P. 876-885. doi: 10.1007/s11999-008-0473-3.

18. Unnanuntana A., Toogood P., Hart D. et al. Evaluation of proximal femoral geometry using digital photographs // Journal of orthopaedic research. — 2010. — P. 1399-1404.

19. Yates L.B., Karasik D., Beck Th.J. et al. Hip Structural Geo–metry in Old and Old-Old Age: Similarities and Differences between Men and Women // Bone. — 2007. — 41(4). — P. 722-732.


Вернуться к номеру