Международный эндокринологический журнал 2 (74) 2016
Вернуться к номеру
Можливості імунокорекції синдрому хронічної втоми у хворих на метаболічний синдром, поєднаного з хронічними обструктивними захворюваннями легень
Авторы: Каспрук Н.М., Андрійчук Т.Р. - Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 170-171
У науковій та практичній медицині все більше відзначається висока частота поєднаного перебігу таких соціально значущих і широко поширених захворювань, як хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ) та метаболічний синдром (МС). При цих нозологічних формах існує поєднання складних, численних патогенетичних зв’язків, які в більшості випадків призводять до формування феномену замкнутого кола. Про метаболічний синдром говорять, якщо наявні не менше трьох із таких симптомів: надмірна вага, артеріальна гіпертонія, підвищення рівня цукру в крові, дисліпідемія. При цьому паралельно доволі часто відзначаються головні болі, швидка втомлюваність, дратівливість, спалахи гніву. Така сама симптоматика притаманна синдрому хронічної втоми (СХВ).
Дефекти ліпідного й вуглеводного обмінів провокують каскад генетичних, метаболічних, гормональних, нервових, запальних та інших реакцій і порушень у тканинах та органах, що провокує МС й асоційовані з ним патологічні стани. Завдяки роботам вчених США, Великобританії стало очевидним, що в патогенезі СХВ має місце розлад у нейро-імуно-ендокринній регуляції. Численні дані вказують на те, що при СХВ спостерігаються різноманітні імунологічні порушення. Існує велика кількість пускових механізмів, що викликають імунологічні патологічні реакції. Раніше нами виявлено зниження IgG за рахунок G1- та G3-класів, зниження числа лімфоцитів із фенотипом CD3 і CD4, природних кілерів, підвищення рівня циркулюючих комплексів, підвищення інтерлейкіну‑1 та інтерферону-гамма, а також фактора некрозу пухлин у хворих на ХОЗЛ з МС та СХВ.
Існуючі схеми дозволяють лише усунути симптоми захворювання на час прийому медикаментозної терапії. Для досягнення ж тривалого ефекту необхідний цілий комплекс заходів, який включає усунення всіх факторів ризику, однак навіть у комплексі це не гарантує стійкої ремісії. Надзвичайно важливим компонентом відновлення загального стану організму є поєднана нормалізація вегетативного балансу та імунної регуляції. Цілісну відповідь організму забезпечує взаємодія нервової й гуморальної регуляції. Розпочинає регуляторний процес нервова система, а через гіпоталамо-гіпофізарну систему до неї приєднується ендокринна. Можемо припустити, що саме стабілізація вегетативних показників має першочергове значення для повноцінного відновлення функціональної активності організму. Так, позитивні результати щодо впливу на вегетативні порушення у хворих із серцево-судинною патологією продемонструвало застосування препарату ноофен (гідрохлорид бета-феніл-гамма-аміномасляної кислоти — фенібут). У таких хворих вегетосудинні порушення характеризуються великою кількістю суб’єктивних симптомів, що характерні й для пацієнтів із МС та СХВ (емоційні розлади, вегетативні прояви, внутрішнє напруження, тривога тощо). Препарат ноофен, маючи протитривожну, ноотропну, транквілізуючу, вегетостабілізуючу дію, покращує стан пацієнтів, тим самим покращуючи якість життя. Практична відсутність побічних ефектів, особливо притаманних міорелаксантам центральної дії та транквілізуючим лікарським засобам, робить ноофен безпечним для використання при лікуванні вегетативних розладів у хворих із різною патологією внутрішніх органів.
Метою нашого дослідження було вивчення впливу комбінації імуностимулятора мікробного походження Бронхомунал (Lek Pharmaceutical and Chemical Company, Slovenia) та ноофену (OLFA, Латвія) на клінічний перебіг ХОЗЛ у пацієнтів з МС та СХВ.
Матеріал і методи дослідження. Обстеження хворих (20 пацієнтів) для визначення динаміки основних проявів поєднаної патології проводилося двічі, при первинному обстеженні та через 4 тижні після початку лікування, шляхом клінічної бесіди та анкетування за формою, аналогічною тій, що використовувалася під час первинного обстеження.
Стан клітинного імунітету оцінювали за експресією поверхневих антигенів лімфоцитів у реакції непрямої флуоресценції з використанням моноклональних антитіл: CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD23, CD25, CD54. Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики. Вірогідність різниці середніх величин оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента.
Результати дослідження. Виявлено, що наявність СХВ та МС у хворих на ХОЗЛ призводить до поглиблення зрушень у клітинно-молекулярних імунних механізмах запалення, що під впливом загальноприйнятої терапії у фазу відносної ремісії ліквідуються лише частково. Призначення бронхомуналу та ноофену мало позитивний вплив на імунні зрушення, зумовлені частими інфекційними загостреннями ХОЗЛ, негативними ефектами СХВ та МС у хворих на ХОЗЛ, які полягали в підвищенні загальної кількості Т-лімфоцитів, цитотоксичних клітин, нормалізації хелперно-супресорної рівноваги, зниженні експресії адгезивних молекул, активаційних маркерів, вмісту В-лімфоцитів і рівнів IgE.
Висновок. Комбіноване застосування мікробного імуностимулятора та ноотропного препарату сприяло покращенню загального психоемоційного стану хворих, підвищенню протимікробної резистентності, що проявлялось у зниженні кількості загострень хронічних обструктивних захворювань легень впродовж року, посиленню ефекту загальноприйнятого лікування.