Статтю опубліковано на с. 177-178
Вузлові утворення у щитоподібній залозі (ЩЗ) зустрічаються доволі часто й у більшості випадків є доброякісними. Відповідно до даних літератури поширеність вузлових утворень, що пальпуються, становить 3–7 %, а за даними ультразвукової діагностики цей показник перевищує 50 %. У сучасній тиреоїдології предметом дискусії залишається питання ефективності та доцільності супресивної терапії вузлових форм еутиреоїдного зоба. Неоднозначними є рекомендації щодо дози L-тироксину для досягнення супресії. Так, М.Д. Тронько і співавт. (2007) у «Стандартах діагностики та лікування» рекомендують застосовувати препарат у дозі 1,8–2,8 мкг/кг/добу, а В.І. Паньків (2013) — 0,7–1,0 мкг/кг/добу. Встановлено, що при тиреотоксикозі в 56 % дорослих пацієнтів діагностується остеопороз, зумовлений гіперпродукцією тиреоїдних гормонів, які посилюють кістковий метаболізм (В.В. Поворознюк, 1997).
Матеріал і методи дослідження. Нами проведено аналіз результатів застосування L-тироксину для супресивної терапії залежно від дози препарату та віку в 68 пацієнток із масою тіла від 51,2 до 94,6 кг. За віком вони були розподілені на дві групи: перша група (38 осіб) — від 20 до 45 років, друга (30 осіб) — від 46 до 65 років. Препарат призначали, починаючи з дози 25 мкг/добу, і збільшували дозу з інтервалом у 7 днів до 50 мкг/добу й далі — до 1,0 мкг/кг/добу. До початку призначення препарату, окрім тиреоїдних гормонів, визначали рівень тиреотропного гормону (ТТГ), у 22 пацієнток — рівень загального кальцію в крові. До дослідження залучали жінок із рівнем тиреотропного гормону понад 1,0 мкМО/мл та розміром вузлів ЩЗ до 3,0 см у діаметрі. Висновок про ефективність супресії та рівень кальціємії робили через місяць від початку лікування за результатом повторного визначення ТТГ та кальцію в крові.
Результати проведеного дослідження показали, що рівень вільного трийодтироніну (Т3) в пацієнток першої групи дорівнював 4,49 ± 0,54 нмоль/л, вільного тироксину (Т4) — 12,73 ± 4,12 нмоль/л. У пацієнток другої групи — 3,90 ± 0,41 та 11,33 нмоль/л відповідно. Рівень ТТГ до початку супресивної терапії в першої групи хворих дорівнював 2,23 мкМО/мл, через 28 ± 4 дні — 0,30 ± 0,07 мкМО/мл, тобто зменшився у 7,4 раза. У пацієнтів другої групи рівень ТТГ зменшився з 3,84 ± 0,67 мкМО/мл до 0,54 ± 0,06 мкМО/мл (у 3,4 раза), причому в чотирьох пацієнток цієї групи супресія була досягнута після двомісячного прийому препарату.
Рівень загального кальцію в крові хворих до початку супресії становив 2,23 ± 0,21 ммоль/л, через 28 днів прийому тироксину — 1,89 ± 0,19 ммоль/л. У шести пацієнток, у яких у результаті супресії ТТГ зменшився нижче від норми (< 0,24 мкМО/мл), концентрація кальцію в сироватці крові дорівнювала 1,66 ± 0,15 ммоль/л.
Висновок. Отже, застосування L-тироксину у хворих з вузловими формами зобу в дозі 1,0 мкг/кг/добу забезпечує супресію тиреотропного гормону. В окремих випадках у осіб старшого віку термін досягнення супресивного ефекту подовжується. Поряд з цим L-тироксин у супресивних дозах призводить до зниження рівня кальцію, що може свідчити про посилення кісткового метаболізму і, як наслідок, розвитку остеопорозу.
