Международный эндокринологический журнал 6 (78) 2016
Вернуться к номеру
Від редактора
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 8-10
/8-10/8-1.jpg)
Упродовж останнього десятиліття спостерігаємо сплеск інтересу до антивікової медицини. І це цілком зрозуміло, оскільки очікувана тривалість життя населення Землі неухильно зростає й у низці країн вже перевищує 80 років (це, на жаль, не стосується України). Відповідно, неухильно збільшується кількість асоційованих з віком захворювань (хвороб цивілізації), а також зростає бажання людей якнайдовше залишатися здоровими, активними й красивими. Міцне здоров’я, висока опірність стресам і працездатність, зовнішня привабливість і свіжість — саме заради цих складових біологічної молодості люди витрачають чималі ресурси на боротьбу із старінням.
Сьогодні людство прийшло до розуміння, що краса й молодість залежать не лише від використання косметичних засобів. Доведено, що краса йде з середини організму. Регулярна фізична активність, раціональне харчування з високим вмістом харчових волокон і вітамінів, відмова від шкідливих звичок — запорука доброго самопочуття й довголіття.
Ґрунтуючись на розумінні патогенетичних механізмів клітинного старіння й розвитку основних хвороб цивілізації (цукрового діабету 2-го типу, ожиріння, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії), вчені сформулювали концепцію комплексної метаболічної терапії. Це поняття передбачає лікування, спрямоване на підтримання або відновлення клітини як найменшої одиниці живого, її фізіологічних функцій, структури тканин і організму в цілому.
До найважливіших компонентів контролю за станом здоров’я належать вміст інсуліну в крові, показники ліпідограми, рівень гормонів щитоподібної залози, статевих гормонів, вітаміну D тощо. Зупинимося лише на деяких аспектах цієї проблеми.
Усі статеві гормони, а також вітамін D належать до представників однієї гормонального родини — стероїдних гормонів. Вони синтезуються, по-перше, з одного біохімічного попередника (7-дигідрохолестеролу), по-друге, мають спільного гормонального «прабатька» — прогормон (прогестерон), а по-третє, синтезуються за практично однаковою схемою як у чоловіків, так і в жінок. В організмі і чоловіків, і жінок відбувається природний синтез усіх статевих стероїдних гормонів (прогестерону, андрогенів, естрогену), що вкрай потрібні для якісного життя в усі періоди.
Так, естрогени належать до основних регуляторів кісткового метаболізму, забезпечуючи міцність кісткової тканини та захист від остеопорозу. Крім того, естрогени відповідають за пізнання, пам’ять, когнітивну та інші функції центральної нервової системи. З віком рівень статевих гормонів знижується, що зрештою проявляється станом менопаузи в жінок і віковим дефіцитом тестостерону в чоловіків.
Приблизно з 30 років і далі до кінця життя щорічно чоловіки в середньому втрачають близько 1,5–2,0 % вільного тестостерону. Вважають, що чоловіки, у яких спостерігався вищий рівень тестостерону в молодості, мають більше шансів якнайдовше не зазнавати проявів вікового андрогенного дефіциту. Тому на відміну від жінок, у переважної більшості яких менопауза виникає в досить вузькому часовому інтервалі — від 45 до 55 років, у чоловіків такого обмеження в часі з погляду фізіології немає, тож ми говоримо про індивідуальні для кожного чоловіка потенційні терміни настання вікового андрогенного дефіциту.
Зниження рівня статевих гормонів — один з ключових моментів запуску й розвитку процесів старіння й асоційованих із віком захворювань. Тому діагностувати дефіцит статевих гормонів слід своєчасно, не очікуючи основних проявів мено- чи андропаузи.
Традиційні уявлення про вітамін D пов’язані передусім з його ключовою роллю в процесах обміну кальцію й фосфору та впливом на мінеральну щільність кісткової тканини. На сьогодні відомо, що вітамін D, як стероїдний гормон, справляє низку важливих ефектів на різні органи й тканини і вкрай необхідний для забезпечення широкого спектра фізіологічних процесів і оптимального стану здоров’я людини.
За останні роки було підтверджено участь вітаміну D у профілактиці розвитку ракових трансформацій у різних органах, автоімунних станів та інфекційних захворювань. Накопичений значний матеріал про взаємозв’язок дефіциту вітаміну D з ожирінням, інсулінорезистентністю, розвитком цукрового діабету й автоімунної патології щитоподібної залози.
По суті, достатній рівень вітаміну D потрібний людині упродовж усього життя, аж до найглибшої старості, оскільки він регулює активність понад 1000 важливих генів, локалізованих у різних хромосомах, що становить близько 3 % від усього геному людини. Порушення їх функції закономірно супроводжується низькою тривалістю та якістю життя, пришвидшеним старінням людини.
За даними різних досліджень, від 50 до 90 % населення Землі страждає від нестачі вітаміну D різного ступеня вираженості. Більше того, з віком відбувається зниження рівня вітаміну D навіть у людей, які мешкають у регіонах з достатнім рівнем інсоляції. Тому проблема дефіциту вітаміну D в організмі людини має глобальний характер і привертає до себе увагу величезної кількості фахівців різних напрямків.
Оксидативний стрес розглядається як неспроможність антиоксидантної системи організму, при якій клітини зазнають впливу надмірних рівнів молекулярного кисню або його активних форм (вільних радикалів). Вільні радикали — нестабільні атоми й сполуки, що діють як агресивні окисники й у результаті ушкоджують життєво важливі структури організму. Вільні радикали утворюються при дії несприятливих чинників довкілля (екологія, куріння, хронічна інтоксикація). Крім того, вироблення вільних радикалів збільшується при цукровому діабеті й інсулінорезистентності, ожирінні, артеріальній гіпертензії, віковому зниженні статевих гормонів. Також продукція вільних радикалів є невід’ємною складовою процесу старіння.
Альфа-ліпоєва кислота — один з найефективніших ендогенних антиоксидантів. Вона була вперше виділена в 1951 році з бичачої печінки й спочатку мала назву «вітамін N», що підкреслювала її важливість для функції нервової тканини. Але вона не належить до вітамінів за хімічною структурою, до того ж у невеликій кількості утворюється в організмі, що не дозволяє віднести її до абсолютно незамінних жирних кислот. Однак слід вказати на вкрай низький її вміст у продуктах харчування, тоді як за умов окислювального стресу спостерігається підвищена витрата альфа-ліпоєвої кислоти (добова потреба для дорослої людини досягає близько 300 мг на добу). Терапевтична цінність альфа-ліпоєвої кислоти як універсального антиоксиданту все ще недооцінена.
Вітання читачам з півночі Франції — з Комп’єнсь–кого лісу, місця хвилюючого дотику до історії, де 11 листопада 1918 року було підписано угоду про припинення воєнних дій між Антантою й Німеччиною, що ознаменувало завершення Першої світової війни. Свого часу саме в Комп’єні бургундці захопили в полон героїню французького народу Жанну д’Арк і продали її англійцям, які й спалили Орлеанську діву, пізніше оголошену католицькою церквою святою.
Два роки тому вітання головного редактора читачам «Міжнародного ендокринологічного журналу» було зі столиці Боснії й Герцеговини — Сараєва. Адже саме там 28 серпня 1914 року член сербського таємного товариства гімназист Гаврило Принцип убив спадкоємця австрійського престолу Франца Фердинанда, що поклало початок Першій світовій війні. Цей конфлікт не був найбільш кровопролитним у світовій історії: за офіційними даними, на фронтах загинуло не більше ніж 10 млн осіб, тоді як жертвами Другої світової стало 60 млн. Він не тривав 100 років, як війни Середньовіччя. Але саме Перша світова виявилася переломом, що назавжди змінив Європу й увесь світ.
Передумови Першої світової війни коріняться ще в австро-німецькому договорі, підписаному у Відні в жовтні 1879 року. В умовах гострого колоніального конфлікту з Францією у 1882 році до цього договору приєдналася Італія. Так виник Троїстий союз. Укладена в квітні 1904 року англо-французька угода поклала початок формуванню Троїстої згоди — Антанти. У 1907 році до неї фактично приєдналася Росія. Поділ Європи на два воєнно-політичних блоки завершився.
Усього в Першій світовій війні взяли участь 38 країн із населенням понад 1,5 млрд осіб, тобто три четверті населення планети. Коли спалахнула світова війна, українські землі опинилися в епіцентрі воєнних дій. Мільйони українців (серед них і мій прадід Василь Паньків) були мобілізовані в армії імперій, що воювали між собою. І тільки з крахом імперій для українців з’явився історичний шанс здобути державність.
А восени 1918 року, коли кайзерська Німеччина була вимушена просити Францію й інші країни Антанти про перемир’я, тодішній головнокомандувач арміями Антанти маршал Фердинанд Фош наказав представникам переможеної Німеччини на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Матіасом Ерцбергером прибути для переговорів у Комп’єнський ліс. Сам маршал Фош прибув туди в особливому потязі з вагоном-рестораном, у якому й проходили переговори про перемир’я. Воно було настільки тяжким для німецької сторони, що Ерцбергер, який з печаллю в серці виконав умови французького маршала Фоша, був невдовзі застрелений як зрадник членами терористичної організації в Німеччині. Згодом французи встановили на місці стоянки вагона пам’ятний обеліск, а 11 листопада 1927 року для вагона було споруджено будівлю на Поляні перемир’я.
Поширення реваншистських настроїв привело до влади в Німеччині Адольфа Гітлера. І от коли нацисти захоплювали Європу, вони згадали про Комп’єнський ліс. У червні 1940 року французькі війська були розбиті армією Третього рейху, а вагон за безпосереднім наказом фюрера був витягнутий з будівлі музею, для чого довелося підірвати стіну. Бажаючи принизити Францію, Гітлер наполіг, щоб підписання Другого Комп’єнського перемир’я (фактична капітуляція Франції перед Німеччиною) відбулося саме в ньому. Уряд Петена погодився на припинення опору, окупацію двох третин французької території, включаючи Париж, німецькими військами, роззброєння й майже повну демобілізацію французької армії й флоту.
А через два дні після підписання перемир’я, 24 червня 1940 року, вагон було доставлено в Берлін і виставлено протягом тижня на загальний огляд поблизу Бранденбурзьких воріт. Згодом, у 1944 році, вагон був вивезений з Берліна в Тюрінгію, а в квітні 1945 року, незадовго до кінця війни, за наказом Гітлера спалений есесівцями, а його залишки були закопані — гітлерівці дуже побоювалися, що їх вдруге змусять підписувати капітуляцію саме в цьому вагоні, який став своєрідним символом воєн XX століття.
/8-10/10-1.jpg)
11 листопада 1950 року на відновленій Поляні перемир’я був встановлений вагон тієї ж серії, але 1913 року випуску, при цьому його номер замінили на номер оригінального Комп’єнського вагона. Є тут і деталі вагона справжнього: після возз’єднання Німеччини в 1989 році мешканці містечка Кравінкеля в Тюрінгії викопали уцілілі частини знищеного гітлерівцями вагона й у 1992 році доставили їх у Францію. А 5 травня 1994 року на території меморіалу в Комп’єнському лісі був посаджений привезений з Кравінкеля маленький дуб, що символізує надію на вічний мир між Німеччиною і Францією. Ось така історія відомого на весь світ вагона.
Сьогодні ніхто не в змозі передбачити навіть найближче майбутнє. Так хотілося б завершення вій–ни на Донбасі! Але поки не видно світла в кінці тунелю, не видно, що скоро закінчиться війна. Ми навіть не бачимо, як саме хочемо її завершити. Однак віриться, що буде зроблено все можливе для відновлення цілісності України та повернення суверенітету на окуповані території дипломатичним шляхом.
А біля виходу з меморіалу в Комп’єні розміщене символічне коло, у якому різними мовами викарбовано одне слово — «мир». Бажаю всім нам мирного неба для України, віри у власні сили, мудрості, терпіння й розуміння того, що коїться довкола нас у цей нелегкий час.
Головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків