Резюме
Актуальність. У структурі ендокринологічних захворювань відзначаються порушення психіки, увесь комплекс яких об’єднано під назвою психоендокринний синдром (ПС). До складу ПС входять психопатологічні феномени емоційної, вольової, інтелектуальної та інстинктивної сфер. Мета. Встановлення особливостей мотиваційно-вольової сфери в осіб із ПС на тлі гіпогонадизму (ГГ). Матеріали та методи. Для встановлення особливостей мотиваційно-вольової сфери в осіб із ПС на тлі первинного нормогонадотропного ГГ було обстежено 100 хворих, у яких використано тест Басса — Даркі та шкали імпульсивності Плутчика. Результати. За результатами дослідження визначено клініко-психопатологічну структуру імпульсивності хворих із ПС на тлі первинного нормогонадотропного ГГ. Серед хворих у стані компенсації гормонального статусу було визначено вірогідне переважання евазивно-вікарного та диспрозектичного корелятів імпульсивних форм поведінки. За нормогонадотропного ГГ відзначалось переважання тимолабільного та дизретенційного корелятів. Висновки. Визначено вірогідне переважання інтенсивності агресивних форм реагування серед хворих на ГГ (за феноменами опосередкованої агресії, дратівливості, негативізму, образи, вербальної агресії та почуття провини).
Актуальность. В структуре всех эндокринологических заболеваний отмечаются нарушения психики, весь комплекс которых объединен под названием «психоэндокринный синдром» (ПС). В состав ПС входят психопатологические феномены эмоциональной, волевой, интеллектуальной и инстинктивной сфер. Цель. Установление особенностей мотивационно-волевой сферы у лиц с ПС на фоне гипогонадизма (ГГ). Материалы и методы. С целью установления особенностей мотивационно-волевой сферы у лиц с ПС на фоне первичного нормогонадотропного ГГ обследованы 100 больных с использованием теста Басса — Дарки и шкалы импульсивности Плутчика. Результаты. По результатам исследования определена клинико-психопатологическая структура импульсивности больных ПС на фоне первичного нормогонадотропного ГГ. Среди больных в состоянии компенсации гормонального статуса обнаружено статистически достоверное преобладание эвазивно-викарного и диспрозектичного коррелятов импульсивных форм поведения. При некомпенсированном ГГ отмечалось преобладание тимолабильного и дизретенционного коррелятов. Выводы. Установлено достоверное преобладание интенсивности агрессивных форм реагирования среди больных с некомпенсированным ГГ (по феноменам опосредованной агрессии, раздражительности, негативизма, обиды, вербальной агрессии и чувства вины).
Background. Psychoneuroendocrinology is the clinical study of hormone fluctuations and their relationship to human behavior. It may be viewed from the perspective of psychiatry, where in certain mood disorders, there are associated neuroendocrine or hormonal changes affecting the brain. It may also be viewed from the perspective of endocrinology, where certain endocrine disorders can be associated with psychiatric illness. This complex blend of psychiatry, neurology and endocrinology is needed to comprehensively understand and treat psychiatric illnesses. The purpose of work was to determine particular motivational-volitional features of patients with psychoendocrine syndrome on the background of hypogonadism in 100 patients in Ukrainian Scientific-Practical Center of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Health of Ukraine. Materials and methods. Patients were examined using the Buss — Durkee test (Buss — Durkee Hostility Inventory, A.H. Buss, A. Durkee, 1957, BDHI) and Plutchik impulsivity scale (Impulsiveness Scale, R. Plutchik, H. M. van Praag, 1989, IS). Results. The study defined a clinical-psychopathological structure of impulsivity in patients with psychoendocrine syndrome on the background of hypogonadism. In patients with moderate compensation hormonal status evasion-vicarious and disprosective correlates of impulsive behaviors prevail. In the decompensation state thymic labile and disretentive correlates prevail. Conclusions. It was found statistically significant predominance of the intensity of aggressive reaction forms among patients with hypogonadism in decompensated state (mediated by the phenomena of aggression, irritability, negativism, resentment, verbal aggression and guilt).
Вступ
У структурі всіх ендокринологічних захворювань відзначаються порушення психіки, увесь комплекс яких об’єднано під назвою «психоендокринний синдром» (ПС) [1, 6]. До складу ПС входять психопатологічні феномени емоційної, вольової, інтелектуальної та інстинктивної сфер. І хоча базова семіотика психічних порушень є інваріантною, тобто основний психопатологічний симптомокомплекс завжди трапляється при будь-яких захворюваннях ендокринної системи, варто відзначити існування терапевтично значущих нозоспецифічних особливостей ПС [2, 3, 7].
Медико-психологічна та ендокринологічна література з гіпогонадизму (ГГ) містить лише окремі несистематизовані згадки щодо факторів, які можуть спричинити психотравматизацію даного контингенту хворих, у той час як комплексних психодіагностичних обстежень хворих з клінічно вираженими ознаками ПС при низьких рівнях тестостерону в організмі проведено не було. Це дозволило виявити частоту психогенних тригерів маніфестації еректильної дисфункції (ЕД) та варіанти психотравматизації [5, 8, 9].
Виокремлення спектра нозогенних предикторів психотравматизації, встановлення їх динамічної організації та структури на різних етапах перебігу ГГ є необхідними для розробки диференційованих підходів до їх корекції та запобігання, що зумовлює актуальність дослідження [4, 6].
Мета дослідження — встановити особливості мотиваційно-вольової сфери в осіб із психоендокринним синдромом на тлі гіпогонадизму.
Матеріали та методи
Контингент досліджених становив 100 хворих на ГГ, яким було проведено обстеження та лікування на базі Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України. Середній вік хворих — 43,2 ± 2,11 року. Рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ), загального тестостерону (зТ) визначали за методом імуноферментного аналізу. Рівень зТ нижче 12 нмоль/л був ознакою некомпенсованого ГГ (НГГ), а показник 12 нмоль/л і вище — компенсованого (КГГ). З метою диференціальної діагностики первинного та вторинного ГГ усім пацієнтам була проведена проба з хоріонічним гонадотропіном (ХГ), одноразово підшкірно 5000 МО. В усіх пацієнтів діагностований первинний нормогонадотропний ГГ: середній рівень зТ — 10,3 ± 0,3 нмоль/л (max — 2,1 нмоль/л, min — 11,7 нмоль/л), рівень ЛГ перебував у межах 1,2–8,7 МО/л, а після проведення проби з ХГ виявлено підвищення рівня зТ у межах 3,6–18,3 нмоль/л.
Психодіагностичне обстеження було проведене у пацієнтів при первинному зверненні в момент виявлення ГГ та після лікування у міру зростання рівня зТ понад 12 нмоль/л.
Було застосовано психодіагностичний метод дослідження з використанням таких методик:
— тест Басса — Даркі (Buss — Durkee Hostility Inventory; A.H. Buss, A. Durkee, 1957, BDHI) — для визначення рівня агресивності та ворожості;
— шкала імпульсивності Плутчика (Impulsiveness Scale; R. Plutchik, H.M. van Praag, 1989, IS) — для визначення рівня імпульсивності.
Для обробки результатів використано методи клінічної, описової та математичної статистики (визначення середньоарифметичних значень (M), стандартизованої помилки середнього (± m), коефіцієнт кореляції (r), t-критерію Стьюдента з універсальним значенням статистичної вірогідності (p)). Усі розрахунки здійснювали за допомогою програм SPSS 15.0 та Excel з пакета Microsoft Office 2003.
Результати
Аналіз рівня імпульсивності за допомогою опитувальника IS дозволив встановити як загальні рівні імпульсивності, так і її структуру в контексті досліджуваних станів (табл. 1). Дослідження структури імпульсивності дає можливість виділити такі клініко-психологічні кореляти імпульсивних форм поведінки:
— гіперстенічний (сенситивність та виснажливість як компонент псевдопсихастенічного синдрому ендокринного генезу);
— тимолабільний (нетримання афекту та дратівливість як компонент псевдопсихастенічного синдрому ендокринного генезу);
— дезретенційний (порушення гальмування імпульсивних дій, неспроможність вольових затримок як компонент псевдопсихастенічного синдрому ендокринного генезу);
— диспатогностичний (порушення сприйняття девіантних мотивацій як наслідок нозогенної трансформації особистості);
— диспрозектичний (порушення уваги як наслідок перевантаження нозогенними впливами).
За результатами даних опитувальника IS у хворих встановлено вірогідне переважання імпульсивності у стані НГГ. Компаративний аналіз відмінностей структури імпульсивності хворих із КГГ та НГГ дозволяє констатувати:
— за КГГ: статистично вірогідне переважання евазивно-вікарного та диспрозектичного корелятів імпульсивних форм поведінки, що свідчить про наявність патопсихологічних механізмів заміщення мотиваційних патернів (сексуальний потяг) та інстинктивних форм поведінки (пошук статевого партнера), що ушкоджено через вплив метаболічного чинника. Наявність порушень уваги детерміновано виснаженням гальмівних механізмів за рахунок впливу нозогенних стресорів — інтроспективних психогеній, соціального тиску.
— за НГГ: статистично вірогідне переважання тимолабільного та дизретенційного корелятів імпульсивних форм поведінки, що свідчить про відносну нормалізацію суто мотиваційних порушень на користь псевдопсихастенічного симптомокомплексу змішаного генезу — дисметаболічного (у тому числі внаслідок сторонніх ефектів замісної терапії) та психогенного (в структурі нозогенних психогеній).
Аналіз рівня агресивних форм реагування у хворих із ПС на тлі КГГ та НГГ, що був проведений з використанням BDHI, поданий у табл. 2.
За результатами компаративного аналізу показників рівня агресивності у хворих із ПС на тлі НГГ та КГГ були виявлені вірогідні (р < 0,05) розбіжності за показниками: фізична агресія, опосередкована агресія, дратівливість, негативізм, образа, вербальна агресія та почуття провини.
Обговорення
Сьогодні постає необхідність розробки диференційованих підходів до корекції та запобігання нозогенним предикторам психотравматизації, встановлення їх динамічної організації та структури на різних етапах перебігу ГГ [4, 9]. Тому основним завданням проведеного дослідження було встановлення особливостей мотиваційно-вольової сфери в осіб із ПС на тлі ГГ.
Нами встановлена клініко-психопатологічна структура імпульсивності хворих із ПС на тлі первинного нормогонадотропного ГГ. Вперше показано, що серед хворих у стані відносної компенсації гормонального статусу вірогідно домінують евазивно-вікарний і диспрозектичний кореляти імпульсивних форм поведінки. Це свідчить про наявність патопсихологічних механізмів заміщення мотиваційних патернів та інстинктивних форм поведінки внаслідок негативного впливу метаболічних порушень.
Висновки
Визначена клініко-психопатологічна структура імпульсивності хворих на психоендокринний синдром на тлі первинного нормогонадотропного ГГ. Серед хворих у стані відносної компенсації гормонального статусу було визначено вірогідне переважання евазивно-вікарного та диспрозектичного корелятів імпульсивних форм поведінки, що свідчить про наявність патопсихологічних механізмів заміщення мотиваційних патернів та інстинктивних форм поведінки, ушкоджених через вплив метаболічного фактора.
За НГГ відзначалось переважання тимолабільного та дизретенційного корелятів, що свідчить про відносну нормалізацію суто мотиваційних порушень на користь псевдопсихастенічного симптомокомплексу змішаного генезу — дисметаболічного та психогенного.
Визначено вірогідне переважання інтенсивності агресивних форм реагування серед обстежених хворих (за феноменами опосередкованої агресії, дратівливості, негативізму, образи, вербальної агресії та почуття провини).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Клінічні та нейропсихологічні особливості когнітивних розладів серед хворих з ендокринними захворюваннями / Г.М. Кожина, В.І. Коростій, О.Л. Товажнянська та ін. // Український вісник психоневрології. — 2012. — Т. 20(70). — С. 44.
2. Косенко Н.А., Цыганков Б.Д., Косенко В.Г. и др. Психические нарушения при эндокринопатиях // Кубанский научный медицинский вестник. — 2014. — № 6. — С. 107-114.
3. Лучицький Є.В., Лучицький В.Є., Тронько М.Д. Чоловічий гіпогонадизм (Частина 1) // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2017. — Т. 13(4). — С. 81-89. doi:
http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.13.4.2017.106658.
4. Уварова Е.В., Трифонова Е.В. Гипогонадотропный гипогонадизм (обзор литературы) // Педиатрическая фармакология. — 2008. — № 4. — С. 45-53.
5. Brambilla F. Psychopathological aspects of neuroendocrine diseases: Possible parallels with the psychoendocrine aspects of normal aging // Psychoneuroendocrinology. — 1992. — Vol. 17. — P. 283-291.
6. Geffken G.R., Ward H.E., Staab J.P. et al. Psychiatric morbidity in endocrine disorders // Psychiatric Clinics of North America. — 1998. — Vol. 21. — P. 473-489.
7. Kumar P., Kumar N., Thakur D.S., Patidar A. Male hypo–gonadism: Symptoms and treatment // Journal of Advanced Pharmaceutical Technology and Research. — 2010. — Vol. 1. — P. 297-301. doi: 10.4103/0110-5558.72420.
8. Salenave S., Trabado S., Maione L., Brailly-Tabard S., Young J. Male acquired hypogonadotropic hypogonadism: diagnosis and treatment // Ann. Endocrinol. (Paris) — 2012. —
Vol. 73(2). — P. 141-146. doi: 10.1016/j.ando.2012.03.040.
9. Wang C., Swedloff R.S., Iranmanesh A. Testosterone Gel Study Group. Transdermal testosterone gel improves sexual function, mood, muscle strength, and body composition parameters in hypоgonadal men // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2000. — Vol. 85. — P. 2839-2853.
/20-1.jpg )
/21-1.jpg )