Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 7, №4, 2017

Березенко В.С., Михайлюк Х.З., Диба М.Б., Крат В.В.

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, Україна

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Вступ. Автоімунний гепатит — рідкісне, ідіопатичне, прогресуюче захворювання печінки, що розвивається в осіб, які втратили імунологічну толерантність до антигенів печінки, на фоні генетично детермінованої схильності, в основі якої лежить зчепленість із певними антигенами головного комплексу гістосумісності. Останніми роками одним із тригерних факторів розвитку, прогресування автоімунного гепатиту вважають порушення обміну вітаміну D. Дефіцит та недостатність вітаміну D набувають значущості предиктора розвитку широкого спектра патологічних станів та асоціюються з більш швидкими темпами прогресування захворювань. Мета дослідження: вивчити особливості забезпеченості вітаміном D у дітей, хворих на АГ, із різним ступенем активності гепатиту (за Knodell) та стадією фіброзу (за METAVIR), а також залежно від сезонного чинника та географічного положення території проживання. Матеріали та методи. Обстежено 30 дітей з автоімунним гепатитом. Усім дітям проведена біопсія печінки з морфологічним дослідженням біоптатів, стадія фіброзу визначалась за шкалою METAVIR, індекс гістологічної активності (ІГА) — за Knodell. Рівень вітаміну D оцінювався за вмістом 25(ОН)D у сироватці крові в нг/мл електрохемілюмінесцентним методом на аналізаторі Elecsys 2010 за допомогою тест-систем Сobas (Німеччина). Отримані дані опрацьовані статистично з використанням пакета програм Statistica 6.1. Загальностатистичний аналіз включав обчислення медіани (Ме) і інтерквартильних інтервалів (UQ-LQ). Для номінальних змінних взаємозв’язок розраховували за допомогою критерію Фішера (двосторонній); для порівняння двох вибірок, незалежно від характеру їх розподілу, використовували критерій Манна-Уїтні, відмінності вважались статистично вірогідними при р < 0,01. Результати. Серед обстежених дітей мінімальну активність гепатиту (ІГА 1–3 бали Knodell) мали 2 (6,7 %), низьку (4–8 балів) — 4 (13,3 %), помірну (9–12 балів) — 7 (23,3 %), високу активність (12–18 балів) діагностовано в 17 (56,7 %) обстежених дітей. Усі діти мали прогресуючу стадію фіброзу (F2 >). У жодної дитини не виявлено стадії фіброзу F1 METAVIR. Гістологічний індекс фіброзу F2 METAVIR мали 7 дітей (23,3 %), F3–9 (30,0 %), ознаки цирозу печінки (F4 METAVIR) — 14 (46,7 %). Середній рівень концентрації вітаміну D у дітей зі стадією фіброзу F2 METAVIR становив 31,1 (22,9–38,6), у дітей із F3 METAVIR — 15,2 (11,9–20,0) (p < 0,01 між групою дітей зі стадією фіброзу F2 та F3), F4 METAVIR — 13,2 (9,8–19,2) (p < 0,01 між групою дітей зі стадією фіброзу F2 та F4), а також не виявлено статистично вірогідної різниці в рівні забезпеченості вітаміном D серед дітей зі стадіями фіброзу F3 та F4 (р > 0,01). Середній рівень концентрації вітаміну D у дітей із мінімальною активністю (ІГА 1–3 бали) становив 31,1 нг/мл (30,0–32,1), із низькою (ІГА 4–8 балів) — 13,2 нг/мл (9,0–17,4), помірною (ІГА 9–12 балів) — 12,6 нг/мл (5,2–38,6), високим ступенем гістологічної активності (ІГА 13–18 балів) — 15,5 нг/мл (10,8–20,0). На всій території України в досліджуваних групах дітей спостерігався дефіцит вітаміну D. Частка дефіциту 25(ОН)D у сироватці крові у дітей, хворих на АГ, Західного регіону України становила 66,7 %, Східного — 50,0 %, Центрального — 77,7 % у дітей — жителів Північного регіону — 75,0 %, Південного — 66,7 %. Проведений аналіз не виявив статистично вірогідної відмінності в забезпеченості вітаміном D у досліджуваних групах дітей, хворих на АГ, залежно від регіону проживання. Оцінено вплив сезонного чинника на концентрацію 25(ОН)D у сироватці крові дітей з АГ. Найнижчий рівень концентрації 25(ОН)D у сироватці крові спостерігався навесні. Частка дефіциту вітаміну D навесні в дітей, хворих на АГ, становила 76,9 %, влітку — 75,0 %, а восени і взимку — 42,9 і 66,6 % відповідно (χ2 = 1,11, р > 0,05). Висновки. Концентрація вітаміну D залежить від стадії фіброзу й індексу гістологічної активності. Діти з прогресуючим перебігом захворювання — F3–4 METAVIR та високим ступенем гістологічної активності > 9 балів (Knodell) мають вірогідно нижчі показники забезпеченості вітаміном D. Не виявлено статистично значущої різниці показників забезпеченості вітаміном D дітей з АГ залежно від території проживання та пори року.

 

Кежун Л.В., Янковская Л.В.

УО «Гродненский государственный медицинский университет», г. Гродно, Республика Беларусь

Введение. Скорость распространения пульсовой волны (СРПВ) — независимый предиктор общей и сердечно-сосудистой смертности при артериальной гипертензии (АГ), отражает функциональное состояние эндотелия и служит оценкой эластичности артериального русла [1]. Во многих исследованиях обнаружено влияние дефицита/недостаточности витамина D на функцию эндотелия, риск возникновения АГ и сердечно-сосудистых осложнений [2]. Цель: оценить СРПВ при восполнении дефицита/недостаточности уровня 25(ОН)D в плазме крови у женщин с АГ в пременопаузальном и раннем постменопаузальном периодах. Материалы и методы. Обследованы 102 женщины с АГ (II степень, риск 3) в возрасте 50 лет [48, 53]: 50 женщин в пременопаузальном периоде — группа I и 52 женщины в раннем постменопаузальном периоде — группа II. Оценены эластические свойства сосудов при изучении СРПВ по сосудам смешенного типа (сонная — лучевая артерия) методом реовазографии с помощью аппаратно-программного комплекса «Импекард-М» (РБ). Величина СРПВ < 10,2 м/с соответствовала диапазону нормальных значений. Методом иммуноферментного анализа определяли уровень общего витамина D — 25(OH)D в плазме крови. В группах I и II были выделены подгруппы с уровнем 25(OH)D < 30 нг/мл: подгруппа IБ (n = 25) и подгруппа IIБ (n = 21), в которых к антигипертензивной терапии (рамиприл с индапамидом) добавляли прием холекальциферола 2000 МЕ/сут в течение 3 месяцев. В подгруппах IА (n = 25) и IIА (n = 31) холекальциферол не назначался. Статистическая обработка результатов исследования осуществлялась с помощью Statistica 10.0. Результаты. Исходно уровень 25(OH)D был ниже (р < 0,05) в подгруппе IБ по сравнению с соответствующим показателем в подгруппе IА (19,3 ± 8,5 нг/мл и 26,7 ± 11,5 нг/м); в подгруппе IIБ по сравнению с подгруппой IIА (18,2 ± 9,5 нг/мл и 27,4 ± 10,5 нг/мл). После терапии уровень 25(OH)D повысился (p < 0,001) в подгруппах IБ (37,28 ± 11,97 нг/мл) и IIБ (36,4 ± 10,0 нг/мл) и стал выше (p < 0,001), чем в сопоставимых подгруппах IА и IIА. При оценке СРПВ исходно не найдено достоверных различий между подгруппами IА и IБ (p = 0,31), а также между подгруппами IIА и IIБ (p = 0,30). После проведенной терапии произошло снижение (p < 0,05) СРПВ во всех анализируемых подгруппах с АГ. Однако найдены достоверные различия по анализируемому показателю между подгруппами IБ и IА, IIБ и IIА, где в подгруппах с восполнением уровня 25(ОН)D в плазме крови СРПВ была достоверно ниже: 3,7 (3,1; 4,3) м/с против 4,2 (3,6; 5,2) м/с, p = 0,03, и 4,1 (3,6; 4,5) м/с против 4,8 (4,0; 5,6) м/с, p = 0,01, соответственно. Выводы. Восполнение дефицита/недостаточности витамина D у женщин с АГ в пременопаузальном и раннем постменопаузальном периодах путем приема холекальциферола 2000 МЕ/сут в течение 3 месяцев способствует улучшению эластических свойств сосудов, снижению СРПВ. 

1. Nedogoda SV, Chalyabi TA. Vascular stiffness and speed of pulse wave propagation: new risk factors for cardiovascular complications and targets for pharmacotherapy. Bolezni serdtsa i sosudov. 2006;1(4):34-45. (in Russian).

2. Anderson JL, May HT, Horne BD, et al. Relation of vitamin D deficiency to cardiovascular risk factors, di–sease status, and incident events in a general healthcare population. Am J Cardiol. 2010 Oct 1;106(7):963-8. doi:

10.1016/j.amjcard.2010.05.027.

 

Лукиенко Е.П., Максимчик Ю.З., Романчук Ю.Г., Радута Е.Ф., Мойсеенок А.Г.

Институт биохимии биологически активных соединений НАН Беларуси, г. Гродно, Республика Беларусь

Введение. Внеклеточные и тканевые редокс-системы ответственны за возникновение и манифестацию окислительного стресса (ОС), системного воспаления при полиморбидной, эндокринной и сердечно-сосудистой патологии, фактором риска которой является дефицит витамина D. Эффективность кальциферола как антиоксидантного и противовоспалительного соединения показана неоднократно, что связывают с воздействием витамина на ключевые редокс-системы, прежде всего глутатиона (GSH/GSSG) и цистеина (CSH/CSSC) [1]. Когортные исследования показали, что уровень 25(ОН)D положительно коррелирует с содержанием GSH и отрицательно — с показателем E_h GSSG и CSH/CSSC в плазме крови, обнаруживая тесную связь с маркерами воспаления [2]. У больных, находящихся в критическом состоянии, обеспеченность витамином D ассоциировалась с более восстановленным E_h CSSC, указывая на снижение ОС. При этом показатели GSH, GSSG и глутамина снижались при увеличении биомаркера 25(ОН)D [2]. На клеточной культуре гепатоцитов FL83B и диабетических крысах линии Zucker показано, что модуляция редокс-статуса L-цистеином приводит к увеличению экспрессии белка мРНК VDBP и VDR наряду с активацией синтеза GSH, а также D25-гидроксилазы (CYP2R1), что сопровождается ростом концентрации 25(ОН)D и снижением противовоспалительных биомаркеров у крыс ZDF [3]. Цель работы — оценка редокс-статуса GSH в печени белых крыс Вистар. Материалы и методы. Белые крысы Вистар в субхроническом эксперименте получали рацион, обогащенный цитратом Ca (эквивалентно 100 мг/кг Са), и внутрижелудочно — мицеллярную форму витамина D (20000 МЕ/кг) и/или витамин К₂ (менахинон-7) в дозе 5 мг/кг в течение 8 дней, исходя из его свойств снижать токсичность холекальциферолов. Результаты. Показано, что суммарные продукты ОС, реагирующие с дифениламином, возрастали при назначении витаминов D и К₂, но нормализовались на фоне одновременного потребления Ca. В печени подопытных животных увеличение дисульфидных соединений (преимущественно за счет дисульфидной формы белков) было обусловлено потреблением Ca, но оно предупреждалось назначением витамина К₂. Содержание CSH при этом возрастало, а показатели GSH, GSSG, E_h GSH/GSSG оставались стабильными. Напротив, композиция Ca, витаминов D и К₂ снижала концентрацию GSH и S-глутатионилирование белков. Выводы. Полученные результаты свидетельствуют, что редокс-модулирующие эффекты витамина D (мицеллярная форма) зависят от потребления Ca и могут быть модулированы менахиноном-7.

1. Jain SK, Micinski D. Vitamin D upregulates glutamate cysteine ligase and glutathione reductase, and GSH formation, and decreases ROS and MCP-1 and IL-8 secretion in high-glucose exposed U937 monocytes. Biochem Biophys Res Commun. 2013 Jul 19;437(1):7-11. doi: 10.1016/j.bbrc.2013.06.004.

2. Alvarez JA, Chowdhury R, Jones DP, et al. Vitamin D status is independently associated with plasma glutathione and cysteine thiol/disulphide redox status in adults. Clin Endocrinol (Oxf). 2014 Sep;81(3):458-66. doi: 10.1111/cen.12449.

3. Jain SK, Kanikarla-Marie P, Warden C, Micinski D. L-cysteine supplementation upregulates glutathione (GSH) and vitamin D binding protein (VDBP) in hepatocytes cultured in high glucose and in vivo in liver, and increases blood levels of GSH, VDBP, and 25-hydroxy-vitamin D in Zucker diabetic fatty rats. Mol Nutr Food Res. 2016 May;60(5):1090-8. doi: 10.1002/mnfr.201500667.

 

Максимчик Ю.З., Гуринович В.А., Островский А.А., Мойсеенок А.Г.

Институт биохимии биологически активных соединений НАН Беларуси, г. Гродно, Республика Беларусь

Введение. Преднизолон, как и другие глюкокортикоиды, при длительном введении в организм вызывает атрофию коры надпочечников. В свою очередь, современные исследования холекальциферола как витамина-гормона свидетельствуют о близкой функциональной связи D-витаминного статуса и состояния коры надпочечных желез организма млекопитающих [1, 2]. Цель исследования заключалась в выявлении результатов совместного воздействия витамина D и преднизолона на кору надпочечников лабораторных крыс. Материалы и методы. Было использовано 18 белых лабораторных крыс-самцов массой 170 ± 24 г. Животным в течение 21 сут. внутрижелудочно вводили: физиологический раствор хлорида натрия (первая контрольная группа), либо преднизолон, растворенный в физрастворе, из расчета 5 мг/кг массы (вторая группа), либо преднизолон в указанной дозировке вместе с витамином D в дозе 800 МЕ/кг массы (третья группа). После окончания введения указанных веществ и прекращения кровообращения забирали левую надпочечную железу, которую фиксировали в смеси формалина, спирта, уксусной кислоты и заливали в парафин. Из парафиновых блоков делали серийные срезы желез толщиной 4 мкм, которые окрашивали гематоксилином и эозином. Выбирали срез центральной части органа, который фотографировали так, чтобы каждое очередное поле зрения по принципу черепицы перекрывало предыдущие. Из полученных фото с помощью компьютерной программы Paint составляли полное электронное фото центрального среза каждого надпочечника. На нем измеряли абсолютную площадь поперечного среза всего органа и абсолютную площадь мозгового вещества на срезе, а затем вычисляли абсолютную и относительную площадь коркового вещества на срезах, среднюю толщину коры. Дополнительно подсчитывали количество фигур митоза, пятен липофусцина, групп апоптотических телец. Полученные количественные данные обрабатывали с помощью статистической программы Prizm5, достоверность различий оценивали по t-критерию Стъю–дента и Манна-Уитни. Результаты. Обнаружено, что преднизолон вызвал достоверное уменьшение общего размера надпочечных желез, абсолютного и относительного размеров их коры, а также толщины последней. При этом абсолютная площадь мозгового вещества, которое было видно на центральных срезах, достоверно не изменялась. Дополнительное введение витамина D не повлияло на отмеченные характеристики. Введение преднизолона вызвало существенное уменьшение пролиферации клеток во всех слоях коркового вещества и достоверно не влияло на аналогичный процесс в мозговом. Это же воздействие на организм животных вело к увеличению проявлений апоптоза и тенденции к накоплению глыбок липофусцина в коре надпочечников. Введение в организм животных вместе с преднизолоном витамина D возвращало все параметры митотической активности и проявлений апоптоза до нормальных значений. Однако накопление липофусцина в надпочениках не только не уменьшалось, а существенно возрастало. Выводы. Витамин D может эффективно конкурировать с преднизолоном в своем воздействии на морфофункциональную организацию коры надпочечных желез млекопитающих. Выявление этого факта требует более глубокого изучения взаимодействия витамина D с глюкокортикоидами при совместном воздействии на данный орган, в т.ч. с целью использования витамина D в медицинской практике в качестве вещества, потенциально способного снижать негативные последствия применения больших доз глюкокортикоидов.

1. McNally JD, Doherty DR, Lawson ML, et al. The relationship between vitamin D status and adrenal insufficiency in critically ill children. J Clin Endocrinol Metab. 2013 May;98(5):E877-81. doi: 10.1210/jc.2013-1126.

2. Muscogiuri G, Altieri B, Penna-Martinez M, Badenhoop K. Focus on vitamin D and the adrenal gland. Horm Metab Res. 2015 Apr;47(4):239-46. doi: 10.1055/s-0034-1396893.

 

Мойсеенок А.Г.

Институт биохимии биологически активных соединений НАН Беларуси, г. Гродно, Республика Беларусь

Введение. Тесные межвитаминные взаимосвязи, в полной мере характерные для жирорастворимых витаминов, в особенности для витамина D, известны с раннего периода научной витаминологии и обоб–щены в концепции (1966) и монографии Т. Терруан (рус. изд. «Взаимодействия витаминов», М.: Мир, 1969). Новые знания о гормональных функциях кальциферолов, поиск оптимизации их плейо–тропного действия, оценки D-витаминного статуса при различных физиологических и патологических состояниях организма недостаточно учитывают взаимодействие холекальциферолов с другими микронутриентами и порождают угрозу неадекватного и неэффективного их применения [1]. Между тем полученные фундаментальные знания, суммированные в диссертационной работе И.Н. Сергеева [2], указывают на первостепенное значение межвитаминных взаимосвязей в обеспечении эндокринного и кальцийтропного потенциала кальцитриола (аскорбиновая кислота, рибофлавин, фолацин), их участие в регуляции количества и лигандирования рецепторов VDR (аскорбиновая кислота, рибофлавин, пиридоксин, филлохинон). Взаимодействие комплекса рецептора VDR и 1,25D с ядерным рецептором цисретиноевой кислоты и образование гетеродимера объясняет эффект на гены-мишени, участвующие в регуляции роста и дифференцировке клеток [1, 2]. Важным эффектом витамина А является протекция токсичности витамина D за счет снижения экспрессии витамин-К-зависимых белков [1–3]. Эти и другие многочисленные данные положены в основу концепции «витамин D + 12 витаминов», предложенной В.Б. Спиричевым и реализуемой в технологиях витаминопрофилактики: «Учитывая широкое распространение полигиповитаминозных состояний, в т.ч. у женщин, готовящихся к материнству, беременных и кормящих, есть все основания предполагать, что причиной недостаточной эффективности витамина D в профилактике и лечении различных форм и проявлений рахита может служить не недостаточность используемой дозы этого витамина, а нехватка целого ряда других витаминов, столь необходимых для образования гормонально-активной формы витамина D и успешного осуществления ее много–образных функций в организме матери и ребенка» [1, 3]. Материалы и методы. В Гродненском медицинском университете проведено изучение функционального продукта, содержащего 400 МЕ (10 мкг) витамина D₃ и комплекс 12 витаминов, на группе пациентов с хронической сердечной недостаточностью. Результаты. Показано, что устранение D-витаминной недостаточности (дефицита) достигалось в течение 3 месяцев (у 70,7 % пациентов уровень биомаркера 25(ОН)D достиг оптимального уровня) и было более эффективным, чем в группе сравнения (оптимизация у 55,5 % пациентов), принимавшей современную мицеллированную форму аквадетрим в дозе 1000 МЕ (25 мкг). Выводы. Таким образом, с учетом распространенности D-витаминной и поливитаминной недостаточности особое внимание должно быть обращено на фортификацию пищевых продуктов и рационов, исходя из факторов межвитаминных взаимосвязей для предупреждения последствий экстремальных состояний и риска важнейших неинфекционных заболеваний человека. 

1. Gromova OA, Torshin YU. Vitamin D – smena paradigmy [Vitamin D - paradigm shift]. Moscow: Torus-pressa; 2015. 463 p. (in Russian).

2. Sergeyev IN. Obmen, retseptsiya i primeneniye aktivnykh metabolitov vitamina D. Diss. dokt. biol. nauk [Exchange, reception and use of active metabolites of vitamin D. Dr. boil. sci. diss.]. Moscow, 1991. 33 p. (in Russian).

3. Moyseyenok YeA, Yankovskaya LV, Rovbut’ LV, et al. Modern curative and prophylactic technologies for correction of D-vitamin status: overcoming the risk of insufficient and excessive consumption of calcipers. Medicine. 2016;4:39-55.

 

Осадчук Т.І.¹, Заєць В.Б.¹, Калашніков О.В.¹, Гринівецький О.В.¹, Верховський В.В.² 

¹ДУ «ІТО НАМНУ», м. Київ, Україна

²Житомирська обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського, м. Житомир, Україна 

Вступ. Серед багатьох факторів, що визначають перебіг остеоартрозу колінного суглоба (ОАКС), останнім часом велика увага приділялася супутнім системним змінам у кістковій тканині, а саме зміні мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), яка, зі свого боку, впливає на структурно-функціональний стан кісткової тканини (СФСКТ). Для визначення МЩКТ та її стану (норма, остеопенія, остеопороз) застосовується рентгенівська денситометрія. Мета дослідження: визначити МЩКТ проксимального відділу стегнової кістки у хворих на остеоартроз  колінного суглоба залежно від стадії захворювання. Матеріали та методи. Були обстежені 103 пацієнти віком від 50 до 79 років, які проходили лікування в Інституті травматології та ортопедії НАМН України з приводу первинного двобічного гонартрозу. Серед обстежених було 79 жінок та 24 чоловіки, середній вік яких становив 51,5 ± 3,2 року. Хворим виконували рентгенографію колінних суглобів (стадію гонартрозу визначали за Келгрен — Лоуренсом) та рентгенденситометричне дослідження проксимального відділу кінцівок. При цьому серед осіб віком 50–59 років 2-гу стадію ОАКС було діагностовано в 6 жінок (Т-score = –0,56 ± 0,33) та 2 чоловіків (Т-score = –0,30 ± 0,33); 3-тю — у 7 жінок (Т-score = –0,72 ± 0,49), 4-ту — у 3 жінок (Т-score = –1,40 ± 0,37) та в 4 чоловіків (Т-score = –1,05 ± 0,16); віком 60–69 років 3-тю стадію встановлено в 17 жінок (Т-score = –1,57 ± 0,16) та 4 чоловіків (Т-score = –1,70 ± 0,54), а 4-ту — у 24 жінок (Т-score = –1,62 ± 0,14) та 9 чоловіків (Т-score = –1,90 ± 0,13); віком 70–79 років 3-тю — у 3 жінок (Т-score = –2,40 ± 0,14) та 3 чоловіків (Т-score = –2,40 ± 0,14), 4-ту — у 19 жінок (Т-score = –2,21 ± 0,10) та 2 чоловіків (Т-score = –2,7 ± 0,3). Результати. З метою встановлення найбільш вірогідних прогностичних ознак прогнозування перебігу первинного двобічного гон–артрозу нами за допомогою кореляційного аналізу обчислені парні лінійні кореляційні коефіцієнти Пірсона для денситометрічних показників при обстеженні хворих на ОАКС. Нами отримано негативний кореляційний зв’язок між стадією ОАКС та МЩКТ: слабкий у жінок — r = –0,46; p ≤ 0,003; середній у чоловіків — r = –0,66 p ≤ 0,001; загальний зв’язок обох груп був помірно негативним — r = –0,45; p ≤ 0,05. Тяжкість гонартрозу була обернено пропорційна сенситометричним показникам МЩКТ; зменшення величини цього показника було вірогідним при переході захворювання з другої в III та IV стадії. Висновки. Прогресування (збільшення стадії) гонартрозу супроводжується прогресивним зменшенням мінеральної щільності кісткової тканини. У пацієнтів, яким було діагностовано ІІ та ІІІ стадії ОАКС, відмічається остеопенія, а в пацієнтів із IV стадією ОАКС — остеопороз. У жінок у постменопаузальному віці показники МЩКТ нижчі, ніж у чоловіків того ж віку, у подальшому, з віком, різниця в показниках МЩКТ вирівнюється, що вказує на ендокринну складову цього процесу.

 

Поворознюк В.В.¹, Синенький О.В.², Синенька М.Ю.², Балацька Н.І.³, Кузів О.Є.⁴

¹ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

²Львівська обласна клінічна лікарня, м. Львів, Україна

³ПВНЗ «Київський медичний університет», м. Київ, Україна

⁴Тернопільський національний політехнічний університет, м. Тернопіль, Україна

Метою роботи було оцінити вплив індивідуальної цільової терапії дефіциту вітаміну D (ДВD) на перебіг ревматоїдного артриту (РА) у жінок віком 30–60 років, які отримують стабільну базисну терапію основного захворювання. Матеріали та методи. Було обстежено 40 пацієнтів, 20 з яких становили контрольну групу та 20 — основну. Усі пацієнти надходили в ревматологічне відділення із загостренням РА. Групи не відрізнялися між собою за антропометричними показниками, віком та тривалістю захворювання, а також не було відзначено вірогідних відмінностей у перебігу РА (p > 0,05). Період спостереження тривав 3 місяці. Усім пацієнтам проводили загальний і біохімічний аналіз крові, визначали рівень ревматоїдного фактора і С-реактивного білка (СРБ), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Обчислювали DAS28-ШОЕ за допомогою формули, що враховує показник ШОЕ і кількість набряклих і болючих суглобів за шкалою 28/28. Рівень 25(ОН)D у сироватці крові вимірювали за допомогою електрохемілюмінесцентного методу. Оцінку інтенсивності больового синдрому проводили за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Також здійснювали оцінку активності РА лікарем та пацієнтом. Індивідуальна цільова терапія дефіциту вітаміну D складалась із двох етапів: із прийому дози насичення, тривалість якої розраховували індивідуально, та підтримуючої терапії, що рекомендовано приймати хворим постійно. Терапія насичення включає комбіновані препарати кальцію (1000 мг кальцію та 800 МО вітаміну D) та додатково 3000 МО вітаміну D щодня. Підтримуюча терапія включає лише препарати вітаміну D у дозі 2000 МО.

Тривалість терапії насичення розраховується за допомогою формули:

n = (100 – РВD) × МТ/100,

де n — тривалість курсу терапії насичення, дні,

РВD — рівень 25(ОН)D у сироватці крові, нг/мл,

МТ — маса тіла, кг. 

Результати. Через три місяці проведеної індивідуальної цільової терапії середній рівень 25(ОН)D у сироватці крові пацієнтів основної групи зріс на 113 % (із 16,46 (13,99; 19,51) до 33,66 (31,98; 38,54) нг/мл) та досягнув оптимального рівня. У контрольній групі спостерігалося зниження середнього рівня 25(ОН)D у сироватці крові на 7,4 % (із 19,13 (14,28; 22,67) до 15,94 (14,96; 19,23) нг/мл (p < 0,05). Аналіз отриманих результатів показав, що в обох групах через 3 місяці спостерігалося вірогідне зниження кількості болючих та набряклих суглобів, показника DAS28-ШОЕ та зниження активності РА згідно з оцінкою лікаря. Проте в основній групі спостерігалося вірогідне зменшення больового синдрому за ВАШ, а також зменшення показників ШОЕ і СРБ (p < 0,001). Індивідуальна цільова терапія не супроводжувалася жодними побічними явищами та реакціями. Рівень іонізованого кальцію в основній групі мав тенденцію до підвищення, проте не було зареєстровано жодного випадку гіперкальціємії. Висновки. Таким чином, застосування індивідуальної цільової терапії дефіциту вітаміну D у пацієнтів із ревматоїдним артритом є ефективною та безпечною схемою швидкого досягнення оптимального рівня 25(ОН)D у сироватці крові та сприяє покращанню перебігу ревматоїдного артриту.

 

Янковская Л.В.¹, Снежицкий В.А.¹, Аксенова Е.А.², Даниленко Н.Г.², Степуро Т.Л.¹

¹Гродненский государственный медицинский университет, г. Гродно, Республика Беларусь

²ГНУ «Институт генетики и цитологии НАН Беларуси», г. Минск, Республика Беларусь

Введение. В настоящее время результаты ряда исследований указывают на ассоциацию риска развития кардиоваскулярных заболеваний, а именно артериальной гипертензии (АГ), ишемической болезни сердца (ИБС), с полиморфизмом BsmI и/или FokI гена рецептора витамина D (VDR). Цель исследования: провести сравнительный анализ частот генотипов по аллелям BsmI (B/b) (rs1544410) и FokI (F/f) (rs2228570) гена VDR у пациентов с кардиоваскулярной патологией Гродненского региона в сравнении с генотипами этнических белорусов, проживающих в шести регионах Беларуси. Материалы и методы. Обследовано 182 пациента в возрасте от 30 до 79 лет, из них 100 пациентов с АГ II степени и 82 пациента с ИБС, протекающей в сочетании с АГ II степени. Определение BsmI и FokI гена VDR проводили методом полимеразной цепной реакции. Для сравнения использованы результаты анализа генотипов 719 этнических белорусов, в том числе 89 белорусов региона Понеманье. Результаты. Как и в общей популяции Беларуси, в популяции белорусов Понеманья, а также и среди пациентов с АГ/ИБС наиболее часто встречался гетерозиготный генотип по обоим полиморфным локусам BsmI (B/b) и FokI (F/f) гена VDR. С наименьшей частотой (p < 0,0001) как среди пациентов, так и в популяции, в том числе популяции западной части Республики Беларусь, встречались генотипы BB и ff соответствующих полиморфных локусов гена VDR. Генотип bb и аллель b полиморфного локуса BsmI гена VDR чаще отмечались (p < 0,05) среди пациентов (41,2 и 63,2 % соответственно) и у жителей региона Понеманье (42,9 и 65,3 % соответственно), чем в общей популяции (31,4 и 56,7 % соответственно). С наименьшей частотой как среди пациентов, так и в популяции, в том числе популяции Понеманье, встречался гомозиготный генотип BBff, связанный с экспрессией менее активной формы VDR [1]. Генотип bbFF, связанный с экспрессией более активной формы VDR [1], чаще наблюдался у пациентов с ИБС — 17,1 %, чем во всей популяции Беларуси — 8,8 % (р = 0,02), и чаще, чем в популяции Понеманья — 6,7 % (р = 0,04). 

Наиболее часто встречающийся среди белорусов Понеманье генотип bbFf (28,1 %) встречался реже среди пациентов с АГ — 16,0 % (р = 0,047) и ИБС — 13,4 % (р = 0,017). Генотип bbff чаще отмечался как среди всей группы пациентов — 12,1 % (р = 0,005), так и среди пациентов с АГ — 15,0 % (р = 0,001), чем во всей популяции белорусов — 5,7 %.

Жители Гродненского региона с генотипом bbff гена VDR имеют повышенный риск развития кардиоваскулярной патологии (ОШ = 2,3; 95 % ДИ 1,32; 3,93) и АГ (ОШ = 2,92; 95% ДИ 1,55; 5,496), с генотипом bbFF гена VDR также имеют повышенный риск развития кардиоваскулярной патологии (ОШ = 1,74; 95 % ДИ 1,06; 2,83) и ИБС (ОШ = 2,14; 95 % ДИ 1,14; 4,03). Выводы. Установлены достоверные отличия в распределении частот генотипов BsmI и FokI гена VDR у пациентов с кардиоваскулярной патологией Гродненского региона от общепопуляционных данных и повышенный риск развития АГ/ИБС при генотипах bbff и bbFF гена VDR. 

1. Uitterlinden AG, Fang Y, Van Meurs JB, Pols HA, Van Leeuwen JP. Leeuwen Genetics and biology of vitamin D receptor polymorphisms. Gene. 2004 Sep 1;338(2):143-56. doi: 10.1016/j.gene.2004.05.014.