Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Досвід лікування синдрому хронічної втоми
Авторы: Каспрук Н.М.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
У клінічній практиці все більше відзначається висока частота поєднаного перебігу легеневої патології та ендокринологічних порушень. При цих недугах формуються складні численні патогенетичні зв’язки, які в більшості випадків призводять до формування феномену замкнутого кола. Про метаболічний синдром (МС) говорять, коли наявні не менше трьох із таких симптомів: надмірна маса тіла, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня цукру в крові, дисліпідемія. При цьому паралельно відзначається неврологічна симптоматика (частий головний біль, швидка стомлюваність, дратівливість, сльозливість, спалахи гніву), що притаманне й синдрому хронічної втоми (СХВ).
Дефекти ліпідного та вуглеводного обмінів провокують каскад генетичних, метаболічних, гормональних, нервових і інших реакцій, порушень, що провокує МС і асоційовані з ним патологічні стани. В патогенезі СХВ має значення розлад нейроімуноендокринної регуляції. Численні дані вказують на те, що при СХВ спостерігаються як кількісні, так і функціональні імунологічні порушення. Існує велика кількість пускових механізмів, що викликають патологічні імунологічні реакції. Раніше нами виявлена дисімуноглобулінемія зі зниженням IgG (за рахунок G1 і G3 підкласів) та IgА, зниження числа лімфоцитів із фенотипом CD3 і CD4, природних кілерів, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів, підвищення концентрації прозапальних цитокінів у хворих з інфекційним синдромом імунопатології (хронічні обструктивні захворювання легень) у комбінації з МС.
Для досягнення тривалого ефекту необхідний цілий комплекс заходів, який включає усунення багатьох факторів ризику. Надзвичайно важливим компонентом відновлення загального стану організму є нормалізація вегетативного балансу. Так, позитивні результати щодо впливу на вегетативні порушення у хворих із серцево-судинною патологією продемонструвало застосування препарату ноофен (гідрохлорид бета-феніл-гамма-аміномасляна кислота). Практична відсутність побічних ефектів, особливо притаманних міорелаксантам центральної дії та транквілізуючим лікарським засобам, робить ноофен безпечним у використанні при лікуванні вегетативних розладів у хворих із різною патологією внутрішніх органів.
Мета дослідження: вивчення впливу комбінації імуностимулятора мікробного походження бронхомуналу та ноофену на патологічний процес у пацієнтів з інфекційним синдромом імунопатології (інфекції дихальних шляхів та лор-органів), ускладненим МС і СХВ.
Матеріали та методи. Обстежено 30 хворих із вказаною поєднаною патологією, порівнюваних за статтю та віком. Визначення динаміки основних клінічних проявів патології проводилося двічі — при первинному обстеженні та через 3 місяці після початку лікування. Призначали ноофен по 500 мг двічі на добу (30 днів) і бронхомунал за традиційною схемою (по 7 мг 10 днів на місяць впродовж трьох місяців). Стан клітинного імунітету оцінювали за експресією поверхневих антигенів лімфоцитів у реакції непрямої флуоресценції з використанням моноклональних антитіл: CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD23, CD25, CD54. Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики.
Результати. У всіх обстежених пацієнтів були досить низькі рівні CD22, CD23, CD3, CD4 та імунорегуляторний індекс. У результаті застосування бронхомуналу та ноофену на тлі базисної терапії ці показники значно зросли, відношення CD4/CD8 нормалізувалося (р < 0,05). У хворих, яких лікували без застосування запропонованих препаратів, показники змінювалися незначно (р > 0,5). Кількість В-лімфоцитів у результаті лікування вірогідно наближалася до показників норми в усіх хворих вже після другого місяця застосування мікробного імуностимулятора, кількість загальних IgG та IgE змінювалася незначно. Після третього місяця лікування зафіксована нормалізація вмісту В-лімфоцитів і концентрації імуноглобулінів основних класів.
Висновки. Наявність СХВ і МС у хворих на хронічну легеневу патологію призводить до поглиблення зрушень імунних механізмів захисту, які під впливом загальноприйнятої терапії, у фазу відносної ремісії нормалізуються лише частково. Призначення комбінації бронхомуналу та ноофену позитивно впливало на імунні зрушення, що поглиблюються частими інфекційними загостреннями (хронічне обструктивне захворювання легень та хронічна лор-патологія), негативними неврологічними ефектами СХВ і МС в обстежених хворих. Нами зареєстровано підвищення загальної кількості Т-лімфоцитів, цитотоксичних клітин, нормалізацію хелперно-супресорної рівноваги, активаційних маркерів, вмісту В-лімфоцитів і концентрації імуноглобулінів. Відзначено покращення загального психоемоційного стану хворих, підвищення протимікробної резистентності, що проявлялось зниженням кількості загострень інфекцій дихальних шляхів та лор-органів протягом року, посиленням ефекту загальноприйнятого лікування.