Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 15, №3, 2019

Вернуться к номеру

Стан забезпечення вітаміном D населення Західного регіону України

Авторы: Паньків В.І. (1), Поворознюк В.В. (2), Паньків І.В. (3), Бойко В.І. (4), Глуговська С.В. (5)
1 - Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ, Україна
2 - ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна
3 - ВДНЗУ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
4 - КНП «Центральна районна лікарня» КРР, м. Коломия, Україна
5 - Чернівецький обласний клінічний ендокринологічний центр, м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

У лекції розглядаються основні причини недостатнього забезпечення вітаміном D населення Західного регіону України, а також наводяться дані про поширеність дефіциту вітаміну D серед різних груп населення, що підтверджують повсюдну поширеність дефіциту вітаміну D в країні. Численні дослідження свідчать про те, що в даний час відзначається недостатнє забезпечення вітаміном D населення України (знижені рівні 25(ОН)D виявляються в середньому у 85 % осіб у загальній популяції), обумовлене як низьким рівнем його ендогенного синтезу, так і недостатнім надходженням із їжею: територія країни розташована в зоні низької інсоляції, і в той же час в раціоні населення дуже обмежені як основні природні джерела вітаміну D (морська риба жирних сортів), так і фортифіковані вітаміном D продукти. Вживання заходів щодо підвищення статусу вітаміну D і підтримання оптимальної концентрації 25(ОН)D у крові в дитячого й дорослого населення, адекватне споживання вітаміну D дозволять не лише покращити стан кістково-м’язової системи, але й знизити ризик розвитку деяких хронічних захворювань.

В лекции рассматриваются основные причины недостаточной обеспеченности витамином D населения Западного региона Украины, а также приводятся данные о распространенности дефицита витамина D среди различных групп населения, которые подтверждают повсеместную распространенность дефицита витамина D в стране. Многочисленные исследования свидетельствуют о том, что в настоящее время отмечается недостаточная обеспеченность витамином D населения Украины (сниженные уровни 25(ОН)D выявляются в среднем у 85 % лиц в общей популяции) обусловлена как низким уровнем его эндогенного синтеза, так и недостаточным поступлением с пищей: территория страны расположена в зоне низкой инсоляции, и в то же время в рационе населения очень ограничены как основные естественные источники витамина D (морская рыба жирных сортов), так и фортифицированные витамином D продукты. Принятие мер по повышению статуса витамина D и поддержанию оптимальной концентрации 25(ОН)D в крови у детского и взрослого населения, адекватное потребление витамина D позволит не только улучшить состояние костно-мышечной системы, но и снизить риск развития некоторых хронических заболеваний.

In this lecture, we discuss the main causes of the vitamin D insufficiency and deficiency in the Western region of Ukraine, as well as present data on the incidence of vitamin D deficiency among various population groups, which confirm the widespread prevalence of vitamin D deficiency in the country. Numerous studies suggest that the current vitamin D insufficiency in Ukrainian population (85 % of general population has reduced levels of 25(OH)D) is due to both low level of its endogenous synthesis and insufficient intake with food: the territory of the country is located in a zone of low insolation, and at the same time, the main natural sources of vitamin D (marine oily fish) and products fortified with vitamin D are very limited in the diet of the population. Taking measures to increase the status of vitamin D and maintaining the optimal serum levels of 25(OH)D in children and adults, adequate vitamin D intake will improve the condition of the musculoskeletal system, as well as reduce the risk of development and improve the control of some chronic diseases.


Ключевые слова

недостатність і дефіцит вітаміну D; епідеміологія

недостаточность и дефицит витамина D; эпидемиология

vitamin D insufficiency and deficiency; epide­miology

Потреба у вітаміні D, який надходить з їжею й добавками, залежить від інтенсивності впливу на людину сонячного проміння. Ендогенний синтез вітаміну D відбувається при дії на шкіру ультрафіолетового (УФ) випромінювання спектра В (довжина хвилі 290–315 нм). Опромінення всього тіла сонячним світлом у дозі, що відповідає одній мінімальній еритематозній дозі, тобто мінімальній дозі, яка призводить до почервоніння шкіри через 24 годин після впливу, у молодої людини еквівалентне прийому 20 000 МО вітаміну D (Wacker M., Holick M.F., 2014).

Однак унаслідок багатьох причин зазначене джерело вітаміну D має вкрай обмежене значення, у тому числі в Україні. Насамперед територія нашої держави розташована в зоні низької інсоляції, тобто інтенсивність сонячного випромінювання невисока внаслідок великого зенітного кута сонця, який додатково збільшується в зимові місяці, тому сонячні промені фільтруються через озоновий шар під більш косим кутом. Тому в різних регіонах України не відбувається синтез вітаміну D у шкірі від чотирьох до шести місяців на рік (Webb A.R. et al., 1988; Поворознюк В.В., 2009). Крім того, кількість УФ-випромінювання, доступного для синтезу вітаміну D, залежить від товщини шару хмар і забрудненості атмосфери, у результаті може збільшуватися час, необхідний для синтезу адекватної кількості вітаміну D. Так, щільний шар хмар може знижувати інтенсивність сонячного випромінювання до 1 % від рівня, що спостерігається при ясному небі, і навіть розсіяні хмари можуть значимо знизити рівень УФ-випромінювання (Engelsen O. et al., 2005).

Свій внесок у зниження надходження вітаміну D у результаті впливу сонячного випромінювання також роблять: застосування сонцезахисного крему (крем із SPF 8 знижує здатність шкіри до вироблення вітаміну D більше ніж на 95 %, а крем із SPF 15 — більше ніж на 98 %), похилий вік (здатність до вироблення вітаміну D в шкірі знижується з віком принаймні утричі), смуглість шкіри (може знадобитися в 3–5 разів триваліше перебування під сонячними променями для вироблення аналогічної кількості вітаміну D порівняно зі світлошкірими людьми), рекомендації стосовно захисту шкіри від інсоляції при багатьох захворюваннях. Так, наприклад, при впливі на відкриту поверхню шкіри площею 35 % (обстежувані особи були одягнені в стандартний літній одяг — футболки з коротким рукавом і шортами довжиною до колін) УФ-випромінювання, еквівалентного перебуванню на сонці в ясний червневий полудень на широті м. Манчестер протягом 30 хвилин тричі на тиждень, було достатньо, щоб у 90 % дорослих зі світлою шкірою підтримувалися рівні 25(ОН)D вище від 20 нг/мл, однак цього впливу виявилося недостатньо для темношкірих учасників дослідження (V фототип за Фітцпатріком) (Farrar M.D. et al., 2011).

Отже, при поєднанні декількох перерахованих вище факторів кількість вітаміну D, синтезованого в шкірі під дією сонячного випромінювання, значно знижується.

Відповідно до позиції Міжнародного товариства ендокринологів рекомендована добова норма споживання вітаміну D становить не менше від 600–800 МО для дорослих віком 18–50 років, не менше від 800–1000 МО для осіб, старших за 50 років, не менше від 800–1200 МО для вагітних і жінок, які годують (на думку низки експертів — 2000 МО протягом усієї вагітності). При цьому, на думку деяких експертів, для підтримання оптимальних рівнів вітаміну D крові понад 30 нг/мл необхідний щоденний прийом понад 1500–2000 МО на добу, а при ожирінні й порушеннях метаболізму вітаміну D — понад 6000–8000 МО на добу (Holick M.F. et al., 2011).

Можливості отримання вітаміну D з їжею залишаються досить обмеженими. Найбільша кількість вітаміну D міститься в жирній рибі (лосось — 600–1000 МО/100 г дикої риби, 100–250 МО/100 г — вирощеної на фермі; консервовані сардини — 300–600 МО/100 г), олії печінки тріски (400–1000 МО/1 ч.л.), яєчних жовтках (20 МО/шт). При цьому щодня в Україні споживає рибу не більше від 25 % населення. Отже, рівень споживання населенням продуктів, що містять вітамін D, не забезпечує належного надходження цього вітаміну в організм.

Збагачені вітаміном D продукти харчування можуть забезпечувати надходження більшої частини від необхідної кількості вітаміну. В Україні (як і інших державах) проводиться збагачення вітаміном D молока, а також деяких хлібобулочних виробів, апельсинового соку, готових сніданків і молочних продуктів із типовим вмістом вітаміну D близько 100 МО на порцію, і 60 % від отриманого з їжею вітаміну D надходить зі збагачених харчових продуктів. Однак, попри цей факт, у США, за даними великих епідеміологічних досліджень, споживання вітаміну D з їжею істотно нижче за рекомендовану норму.

Діагностика дефіциту вітаміну D, згідно з міжнародними клінічними рекомендаціями, ґрунтується на визначенні рівня 25(ОН)D у сироватці крові, і адекватними прийнято вважати рівні 25(ОН)D ≥ 30 нг/мл. У той же час такий рівень 25(ОН)D у сироватці крові має лише кожна третя дитина перших трьох років життя. Так, аналіз загальної забезпеченості вітаміном D у дітей Чернівецької області показав, що медіана вмісту 25(ОН)D сироватки становить 20,42 (13,41–29,90) нг/мл (Сорокман Т.В., Попелюк Н.О., 2018). Середній рівень вітаміну D корелював із віком пацієнтів (r = –0,23, p = 0,01). Найнижчу забезпеченість продемонструвала вікова група 15 років. Медіана 25(OH)D у контрольній групі становила 21,67 нг/мл (довірчий інтервал (ДІ): 16,06–28,85). Нормальний вміст 25(ОН)D визначено в 16 осіб, що становило 80 %, у трьох (15 %) осіб рівень вказував на недостатність вітаміну D у крові підлітків, і в однієї (5 %) особи встановлено його дефіцит. Аналіз 25(OH)D у групі підлітків із надмірною масою тіла показав його дефіцит у 6 осіб (26,1 %), недостатність — у 14 осіб (60,8 %) і нормальну забезпеченість — у трьох осіб (13 %) при медіані 18,29 нг/мл (ДІ: 16,6–20,1). Медіана 25(ОН)D у групі підлітків з ожирінням становила 16,15 нг/мл (ДІ: 12,7–23,8). Нормальний вміст 25(ОН)D визначено лише у двох осіб, що становило 6,2 %, дефіцит відзначався в 17 осіб (53,1 %), недостатність — у 13 дітей (40,6 %). Статистично значущих відмінностей у статусі вітаміну D залежно від статі в осіб з ожирінням не виявлено: медіана 25(OH)D у дівчаток становила 18,91 нг/мл, у хлопчиків — 17,19 нг/мл. Не встановлено статистичних відмінностей вмісту 25(OH)D залежно від тяжкості ожиріння.

Крім того, низка досліджень присвячена оцінці статусу вітаміну D в окремих категорій осіб, що підтверджує асоціацію наявності дефіциту вітаміну D з розвитком і тяжчим перебігом різних хронічних захворювань. При обстеженні жінок у періоді менопаузи із цукровим діабетом 2-го типу виявлено значуще зниження 25(OH)D щодо контрольної групи: середній рівень становив 11,33 ± 6,83 нг/мл, при цьому збільшення рівня паратгормону вище від референсного інтервалу (понад 65 пг/мл) виявлено в 19 % пацієнток. При дослідженні поширеність дефіциту вітаміну D у хворих на псоріаз, які мешкають в регіоні, в осінньо-зимовий період середній рівень 25(ОН)D становив 17,3 ± 1,4 нг/мл, що було вірогідно нижче від середнього рівня 25(ОН)D у контрольній групі. У 41 % хворих рівень 25(ОН)D відповідав тяжкому дефіциту вітаміну D (менше від 10 нг/мл).

Для дослідження частоти дефіциту й недостатності вітаміну D серед населення України старших вікових груп (50–89 років) і виділення чинників, що і впливають на їх розвиток, було обстежено 1209 жителів різних регіонів України. Встановлено дефіцит вітаміну D у 80,3 % населення, недостатність — у 13,6 %, і тільки 6,1 % населення старших вікових груп мають оптимальний рівень 25(ОН)D у сироватці крові. На рівень 25(ОН)D у сироватці крові впливає місце проживання, сезонність, стать, вік та індекс маси тіла (ІМТ). Так, у жінок рівень 25(ОН)D нижчий, ніж у чоловіків; рівень 25(ОН)D знижується з віком; найвищий рівень 25(ОН)D було зареєстровано в осіб старших вікових груп, які мешкають у південних регіонах України, найнижчий (12,9 нг/мл) — у мешканців західних областей.

При вивченні середнього рівня 25(ОН)D і частоти дефіциту вітаміну D залежно від показника ІМТ встановлено, що в осіб із нормальним ІМТ середній рівень 25(ОН)D становить 14,1 нг/мл, а найнижчі середні рівні 25(ОН)D відзначалися в осіб з ожирінням II ступеня й дефіцитом маси тіла (ІМТ менше від 18,5 кг/м2).

Вторинний гіперпаратиреоз, пов’язаний із дефіцитом вітаміну D, реєструється в 11,9 % населення старших вікових груп, його частота збільшується з віком і досягає найбільших значень в осіб віком 80–89 років (22,4 %).

Нами вивчено статус вітаміну D у населення Чернівецької області, що проживає на радіоактивно забруднених територіях. Вміст вітаміну D виявився вірогідно нижчим серед населення, яке проживає на радіаційно забрудненій території, порівняно з мешканцями Чернівців і Вижниці. Середній рівень 25(ОН)D у сироватці крові мешканців радіаційно забрудненої зони становив 16,2 ± 0,8 нг/мл, частота дефіциту вітаміну D — 46,2 %, а частота недостатності вітаміну D — 53,8 %.

Як бачимо, проблема недостатності й дефіциту вітаміну D в Україні є надзвичайно серйозною, а з урахуванням прогресуючого постаріння населення вона набуває все більшого клінічного значення.

Необхідність корекції порушеного вітамін-D-статусу полягає в профілактиці не тільки захворювань кістково-м’язової системи, таких як остеопороз, але й серцево-судинних захворювань, деяких захворювань нервової системи, онкологічної патології тощо. Проспективні й ретроспективні епідеміологічні дослідження показали, що особи з рівнем 25(ОН)D нижче від 20 нг/мл мають на 30–50 % вищий ризик захворіти на рак товстого кишечника, простати, молочної залози.

Одним із головних аспектів при призначенні лікування або профілактики дефіциту й недостатності вітаміну D повинен бути моніторинг рівня 25(OH)D у сироватці крові.

При лікуванні препаратами вітаміну D контроль рівня 25(OH)D у сироватці крові слід проводити через 3–4 місяці після розпочатої терапії, а потім — один раз на 6 місяців.

Отже, наведені дані свідчать про високу актуальність порушень статусу вітаміну D серед населення України. Зазначені проблеми не є вузькоспеціалізованими, такими, що стосуються обмеженого кола лікарів або пацієнтів. Питання дефіциту й недостатності вітаміну D необхідно вирішувати на загальнодержавному рівні, приймаючи відповідні програми профілактики й лікування. В іншому випадку з роками в Україні буде спостерігатись не тільки їх зростання, але й збільшення їх ускладнень, що призведе до підвищення захворюваності серед населення як старших вікових груп, так і людей молодого віку, а також дітей — ще з моменту внутрішньоутробного розвитку.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.


Список литературы

1. Wacker M., Holick M.F. Sunlight and Vitamin D. // Dermatoendocrinol. — 2014. — Vol. 5(1). — P. 51-108. doi: https://doi.org/10.4161/derm.24494. 
2. Pankiv V.I., Yuzvenko T.Yu., Pankiv I.V. Type 2 diabetes mellitus and subclinical hypothyroidism: focusing on the role of cholecalciferol // Про-блеми ендокринної патології. — 2019. — № 2. — С. 46-51. Doi 10.21856/j-PEP.2019.2.07.
3. Mackawy A.M.H., Al-Аyed B.M., Al-Rashidi B.M. Vitamin D deficiency and its association with thyroid disease // Int. J. Health Sci. (Qas-sim). — 2013. — Vol. 7(3). — P. 267-275. PMCIS: PMC3921055.
4. Carlson C.R. Jr, Uriu-Adams J.Y., Chambers C.D. et al. Vitamin D Deficiency in Pregnant Ukrainian Women: Effects of Alcohol Consumption on Vitamin D Status // Int. J. Endocrinol. — 2014. — 2014. — 589587. doi: 10.1155/2014/589587.
5. Wang J., Li S., Chen G. et al. Meta-analysis of the association between vitamin D and autoimmune thyroid disease // Nutrients. — 2015. — Vol. 7. — P. 2485-2498.
6. Al-Shoumer K., Al-Essa T.M. Is there a relationship between vitamin D with insulin resistance and diabetes mellitus // World J. Diabetes. — 2015. — Vol. 6(8). — P. 1057-1064. doi: 10.4239/wjd.v6.i8.1057.
7. Díez J.J., Iglesias P. An analysis of the relative risk for hypothyroidism in patients with Type 2 diabetes // Diabetic Medicine. — 2012. — Vol. 29(12). — P. 1510-1514. doi: 10.1111/j.1464-5491.2012.03687.x. 
8. Anderson J.L., May H.T., Horne B.D. et al. Relation of vitamin D deficiency to cardiovascular risk factors, disease status, and incident events in a general healthcare population // Am. J. Cardiol. — 2010. — Vol. 106. — P. 963-968. PMID: 20854958.
9. Vacek J.L., Vanga S.R., Good M. et al. Vitamin D deficiency and supplementation and relation to cardiovascular health // Am. J. Cardiol. — 2012. — Vol. 109. — P. 359-363. PMID:22071212. 
10. Pludowski P., Grant W.B., Bhattoa H.P. et al. Vitamin D Status in Central Europe // Int. J. Endocrinol. — 2014. — 2014. — 589587. doi: 10.1155/2014/589587.
11. Duntas L.H., Orgiazzi J., Brabant G. The interface between thyroid and diabetes mellitus // Clinical Endocrino–logy. — 2011. — Vol. 75(1). — P. 1-9. doi: 10.1111/j.1365-2265.2011.04029.x.
12. Pankiv V., Pankiv I. Association of vitamin D status with body mass index in adolescents in Ukraine // Romanian Journal of Diabetes, Nutri-tion and Metabolic Diseases. — 2018. — Vol. 25(4). — P. 377-381.
13. Камінський О.В., Паньків В.І., Афанасьєв Д.Є., Паньків І.В. Вміст вітаміну D у населення радіоактивно забруднених територій Черні-вецької області (пілотний проект) // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. — 2018. — Вип. 23. — С. 442-451. Doi: 10.33145/2304-8336-2018-23-442-451.
14. Komisarenko Yu.I., Bobryk M.I. Vitamin D Deficiency and Immune Disorders in Combined Endocrine Pathology // Front. Endocrinol. — 2018. — https://doi.org/10.3389/fendo.2018.00600.

Вернуться к номеру