Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 9, №2, 2019

Саркопенія і ревматоїдний артрит

Авторы: Поворознюк В.В. (1), Дзерович Н.І. (1), Іваник О.С. (1), Карасевська Т.А. (2)
1 - ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна
2 - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. На сьогодні серед синдромів і захворювань, асоційованих із віком, науковці приділяють велику увагу вивченню саркопенії, за наявності якої спостерігається збільшення ризику падінь, погіршення якості життя, порушення рухової активності, зниження тривалості життя та зростання летальності пацієнтів. У 2016 році саркопенія внесена до Міжнародної класифікації хвороб. Виділяють первинну та вторинну форми саркопенії. У статті наведені дані літератури та результати власних досліджень щодо саркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом. Метою даного дослідження було оцінити показники мінеральної щільності кісткової тканини, знежиреної маси та частоту пресаркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом. Матеріали та методи. Обстежено 461 жінку віком 40–87 років (середній вік — 57,17 ± 0,71 року), серед яких 71 пацієнтка з ревматоїдним артритом і 390 жінок контрольної групи. Проводили клінічне й лабораторне обстеження (визначення швидкості осідання еритроцитів та С-реактивного білка у сироватці крові). Вираженість больового синдрому визначали за допомогою візуально-аналогової шкали болю, якість життя — за допомогою анкети HAQ. Показники знежиреної маси, мінеральної щільності кісткової тканини визначали за допомогою рентгенівської абсорбціометрії (Prodigy, GEHC Lunar, Madison, WI, USA). Пресаркопенію (І стадію саркопенії) визначали при індексі апендикулярної знежиреної маси менше 5,72 кг/м2 (Поворознюк В.В., Дзерович Н.І., 2016). Статистичний аналіз проводили з використанням програми Statistica 6.0. Результати. У пацієнток із ревматоїдним артритом виявлені вірогідно нижчі показники мінеральної щільності кісткової тканини на рівні шийки стегнової кістки (р = 0,002), знежиреної маси всього тіла (р = 0,01) та апендикулярної знежиреної маси (р < 0,01). Частота пресаркопенії у жінок із ревматоїдним артритом становила 49 %, в осіб контрольної групи — 18 %. Висновки. При ревматоїдному артриті у пацієнтів виявлено ураження не тільки кісткової тканини, але й скелетної м’язової тканини, що призводить до значного погіршення функціональних можливостей та якості життя пацієнтів. Враховуючи вагоме медико-соціальне значення проблеми, необхідні подальші дослідження щодо вивчення механізмів розвитку, розробка методів профілактики та лікування саркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом.

Актуальность. На сегодняшний день среди синдромов и заболеваний, ассоциированных с возрастом, ученые уделяют большое внимание изучению саркопении, при наличии которой наблюдается увеличение риска падений, ухудшение качества жизни, нарушение двигательной активности, снижение продолжительности жизни и рост летальности пациентов. В 2016 году саркопения внесена в Международную классификацию болезней. Выделяют первичную и вторичную формы саркопении. В статье представлены данные литературы и результаты собственных исследований по саркопении у пациентов с ревматоидным артритом. Целью данного исследования было оценить показатели минеральной плотности костной ткани, обезжиренной массы и частоту пресаркопении у пациентов с ревматоидным артритом. Материалы и методы. Обследована 461 женщина в возрасте 40–87 лет (средний возраст — 57,17 ± 0,71 года), среди которых 71 пациентка с ревматоидным артритом и 390 женщин контрольной группы. Проводили клиническое и лабораторное обследование (определение скорости оседания эритроцитов и С-реактивного белка в сыворотке крови). Выраженность болевого синдрома определяли с помощью визуально-аналоговой шкалы боли, качество жизни — с помощью анкеты HAQ. Показатели обезжиренной массы, минеральной плотности костной ткани определяли с помощью рентгеновской абсорбциометрии (Prodigy, GEHC Lunar, Madison, WI, USA). Пресаркопению (І стадию саркопении) определяли при значении индекса аппендикулярной обезжиренной массы меньше 5,72 кг/м2 (Поворознюк В.В., Дзерович Н.И., 2016). Статистический анализ проводили с использованием программы Statistica 6.0. Результаты. У пациенток с ревматоидным артритом выявлены достоверно более низкие показатели минеральной плотности костной ткани на уровне шейки бедренной кости (р = 0,002), обезжиренной массы всего тела (р = 0,01) и аппендикулярной обезжиренной массы (р < 0,01). Частота пресаркопении у женщин с ревматоидным артритом составила 49 %, у лиц контрольной группы — 18 %. Выводы. При ревматоидном артрите у пациентов выявлено поражение не только костной ткани, но и скелетной мышечной ткани, что приводит к значительному ухудшению функциональных возможностей и качества жизни пациентов. Учитывая важное медико-социальное значение проблемы, необходимы дальнейшие исследования по изучению механизмов развития, разработка методов профилактики и лечения саркопении у пациентов с ревматоидным артритом.

Background. Nowadays in the field of syndromes and diseases associated with age, scientists focus especial attention on the problem of sarcopenia, which combines an increased risk of falls, deterioration of life quality, impaired functional activity, reduced life expectancy and increased mortality of patients. In 2016, sarcopenia has been included in the International Classification of Diseases. There are the primary and secondary forms of sarcopenia. This article presents the reference data and results of our own studies on sarcopenia in the rheumatoid arthritis patients. The aim of this study was to evaluate the bone mineral density, lean mass and frequency of pre-scarcopenia in patients with rheumatoid arthritis. Materials and methods. 461 women aged 40–87 years (age 57.17 ± 0.71 years) were examined, among them 71 patients with rheumatoid arthritis and 390 controls. We conducted the clinical and laboratory examination (erythrocyte sedimentation rate and C-reactive protein level in serum). Pain intensity was evaluated by the visual analogue scale, the quality of life – by the HAQ questionnaire. Lean mass, bone mineral density were measured by the X-ray absorptiometry (Prodigy, GEHC Lunar, Madison, WI, USA). Pre-sarcopenia (first stage of sarcopenia) was determined when an appendicular lean mass index was less than 5.72 kg/m2 (V.V. Povoroznyuk, N.I. Dzerovich, 2016). Statistical analysis was conducted using the "Statistica 6.0" software. Results. Patients with rheumatoid arthritis had a significantly lower femoral neck mineral density (p = 0.002), lean mass of the total body (p = 0.01) and appendicular lean mass (p < 0.01). The frequency of pre-sarcopenia in women with rheumatoid arthritis was 49 %, in the control group — 18 %. Conclusions. Patients with rheumatoid arthritis had not only bone tissue, but also skeletal muscle tissue disorders, resulting in a significant deterioration of functional capacity and quality of life. Given the significant medical and social significance of the problem, further studies into the mechanisms of pathogenesis, development of diagnostic methods, prevention and treatment of sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis are required.

Ключевые слова

саркопенія; ревматоїдний артрит; мінеральна щільність кісткової тканини; знежирена маса тіла

саркопения; ревматоидный артрит; минеральная плотность костной ткани; обезжиренная масса тела

sarcopenia; rheumatoid arthritis; bone mineral density; lean mass

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.9.2.2019.172120

Вступ

Уперше термін «саркопенія» (з грец. sarx – «тіло, плоть» + penia – «зниження») запропоновано для використання в 1989 році I. Rozenberg для опису втрати маси скелетних м’язів із віком.

Роль скелетних м’язів, їх маси та сили у збереженні здоров’я й збільшенні тривалості життя залишалася недооціненою, але протягом останніх 30 років ставлення фахівців до саркопенії змінюється. В 1998 році R. Baumgartner описав саркопенію як синдром, асоційований із підвищеним ризиком падінь та фізичною слабкістю [1]. За даними американського Центру контролю захворюваності (Centers for Disease Control and Prevention), саркопенія визнана одним із п’яти основних факторів ризику захворюваності та смертності в осіб віком понад 65 років [2, 3]. За наявності саркопенії спостерігається збільшення ризику падінь, погіршення якості життя, порушення рухової активності, зниження тривалості життя та зростання летальності пацієнтів [3–7].

У 2009 році Європейське товариство геріатричної медицини (European Union Geriatric Medicine Society (EUGMS)) організувало робочу групу з вивчення саркопенії (European Working Group on Sarcopenia in Older People (EWGSOP)), метою роботи якої є розробка дефініцій і діагностичних критеріїв саркопенії у клінічній практиці та при проведенні клінічних досліджень [3]. Члени інших європейських товариств (European Society of Clinical Nutrition and Metabolism (ESPEN), the International Academy of Nutrition and Aging (IANA), the International Association of Gerontology, Geriatrics — European Region (IAGG-ER)) також були запрошені до робочої групи з вивчення саркопенії. У результаті роботи п’яти товариств (EWGSOP, EUGMS, ESPEN, IAGG-ER, IANA) вперше було розроблено консенсус із діагностики саркопенії [3, 8], згідно з яким саркопенія — стан, що характеризується прогресивною генералізованою втратою маси та сили скелетних м’язів і супроводжується ризиком розвитку таких ускладнень, як порушення рухової активності, зниження якості життя, та може призводити до смерті.

У жовтні 2016 року саркопенія внесена до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, код захворювання — М62.84 [9, 10].

Поширеність саркопенії значно варіює (5–70 %) залежно від віку, статі та етнічної приналежності [3, 11] (табл. 1). В одному з перших досліджень із саркопенії New Mexico Elder Health Survey дослідниками R. Baumgartner та співавт. встановлені гендерні відмінності саркопенії залежно від віку: до 80 років саркопенія частіше зустрічається в жінок, у віці понад 80 років — у чоловіків (табл. 1).

За результатами інших досліджень, проведених протягом останніх років, поширеність саркопенії згідно з критеріями EWGSOP наведено в табл. 2. За даними В.В. Поворознюка, Н.І. Дзерович, частота саркопенії в жінок України вірогідно зростає з віком: 4,1 % — у віковій групі 50–59 років, 3,7 % — 60–69 років, 18,4 % — 70–79 років, 30,8 % — 80–89 років.

Виділяють первинну і вторинну форму саркопенії [10]. Первинна форма розвивається з віком за відсутності впливу різних вторинних факторів на скелетну м’язову тканину. Вторинна форма саркопенії є наслідком впливу одного або декількох факторів/захворювань, що впливають на стан м’язової тканини (саркопенія, асоційована із супутньою патологією, зі зниженою фізичною активністю, з харчуванням та ін.) (рис. 1).

У подальшому ми розглянемо особливості тілобудови та поширеність саркопенії у хворих на ревматоїдний артрит за даними літератури й результатами власних досліджень.

Результати метааналізу, опублікованого у 2018 році, показали, що поширеність саркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом варіює від 15 до 32 % [19].

За даними A. Tournadre та співавт., частота пресаркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом становила 28,6 %, що вірогідно відрізнялось від показника у контрольній групі — 4,8 % [20].

J.T. Giles та співавт. виявили, що у жінок із ревматоїдним артритом і нормальною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) нижче 25 кг/м²) втрата знежиреної маси тіла є більшою у три рази (відносний ризик (ВР) 3,41, довір–чий інтервал (ДІ) 1,51–7,69, р < 0,05) порівняно з показниками у жінок контрольної групи [21].

За даними дослідників S.C. Doğan та співавт., індекс апендикулярної знежиреної маси у жінок із ревматоїдним артритом був вірогідно нижчим порівняно з контролем (5,83 ± 0,81 кг/м² проти 7,30 ± 1,64 кг/м², р < 0,05). Зв’язку між саркопенією та активністю захворювання (DAS-28) у даному дослідженні не було встановлено (р = 0,53), рівень С-реактивного білка (СРБ) був вірогідно вищим у пацієнтів із саркопенією (р = 0,02) порівняно з особами без неї [22].

В іншому дослідженні втрата знежиреної маси у групі жінок із ревматоїдним артритом (середній вік — 47,7 року) становила 43,3 та 10 % у практично здорових осіб. Також виявлено, що у жінок із ревматоїдним артритом та зниженою знежиреною масою майже вдвічі підвищений рівень С-реактивного білка порівняно з показниками у хворих на ревматоїдний артрит та нормальними показниками знежиреної маси (61,5 проти 38,5 %) [23]. Серед прозапальних цитокінів, що відіграють важливу роль у патогенезі саркопенії при ревматоїдному артриті, також відводять місце фактору некрозу пухлини a та інтерлейкіну-1b [20, 24–26]. Слід зазначити, що при розвитку первинної саркопенії спостерігається поступове збільшення інших прозапальних цитокінів, насамперед інтерлейкінів-1 та -6 [11].

У дослідженні A. Ngeuleu та співавт. частота саркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом становила 39,8 %. При проведенні простого регресійного аналізу було виявлено зв’язок саркопенії з ІМТ, активністю захворювання (DAS-28 ESR), наявністю ерозій кісток, окружністю талії та якістю життя. При проведенні множинного регресійного аналізу встановлено позитивний зв’язок між саркопенією та підвищенням кардіометаболічного ризику (p = 0,025, ВР 0,176, ДI 0,038–0,980), ІМТ в межах норми (p = 0,004, ВР 12,3, ДI 2,27–67,6), підвищеним ІМТ (p = 0,004, ВР 12,3, ДI 2,27–67,6) та наявністю ерозій кісток (p = 0,012, ВР 0,057, ДI 0,006–0,532). Не було виявлено вірогідної статистичної відмінності щодо тривалості захворювання та використання глюкокортикоїдів у пацієнтів із ревматоїдним артритом залежно від наявності саркопенії [27].

За даними M. Torii та співавт., поширеність саркопенії в жінок із ревматоїдним артритом становила 37,1 % (саркопенія — 22,4 %, тяжка саркопенія — 14,7 %), при цьому частота пресаркопенії — 49,0 %. Частота падінь, переломів і зниженої мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) була вищою у пацієнтів із саркопенією порівняно з особами без неї. Незалежними факторами розвитку саркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом виступили вік, тривалість захворювання, стадія за Штейнброкером, особливості харчування та використання базисної терапії [28].

Інші дослідники [29] вважають, що використання базисної хворобомодифікуючої та біологічної терапії у пацієнтів із ревматоїдним артритом зменшує ризик розвитку саркопенії. За даними A. Tournadre та –співавт., при лікуванні тоцилізумабом пацієнтів із ревматоїдним артритом протягом 1 року спостерігалось вірогідне збільшення показників апендикулярної знежиреної маси [20]. Ефективність використання анаболічних лікарських засобів і дієти, збагаченої білком, не доведена. На сьогодні регулярні фізичні вправи, включаючи аеробні вправи і вправи з навантаженням, розглядають як ефективний метод профілактики втрати м’язової маси в пацієнтів із ревматоїдним артритом [29].

Метою даного дослідження було оцінити показники мінеральної щільності кісткової тканини, знежиреної маси та частоту пресаркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом.

Матеріали та методи

Обстежено 461 жінку віком 40–87 років, серед яких 71 пацієнтка з ревматоїдним артритом та 390 осіб контрольної групи. Демографічні й антропометричні показники обстежених осіб наведені в табл. 3.

Проводили загальноклінічне обстеження хворих. Вираженість больового синдрому визначали за допомогою візуально-аналогової шкали болю (ВАШ), якість життя — за допомогою анкети HAQ. Визначення активності ревматоїдного артриту проводили на підставі визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), інтегрального показника DAS-28, рівня С-реактивного білка у сироватці крові імуноферментним методом (тест-набори BioSystem S. A., Іспанія).

Показники знежиреної маси, МЩКТ визначали за допомогою рентгенівської абсорбціометрії (Prodigy, GEHC Lunar, Madison, WI, USA). Для оцінки знежиреної маси використовували індекс апендикулярної знежиреної маси (ІАЗМ), який розраховували за формулою: ІАЗМ = знежирена маса верхніх і нижніх кінцівок (кг) / зріст (м²). Пресаркопенію (І стадію саркопенії – наявність зниженої знежиреної маси) визначали при ІАЗМ менше за 5,72 кг/м² [1]. Статистичний аналіз проводили з використанням програми Statistica 6.0. Характер розподілу в кожній вибірці визначали за критерієм Колмогорова-Смирнова. Відмінності між двома групами були визначені з використанням критерію Стьюдента (t). Проводили кореляційний аналіз. Результати наведені у вигляді M ± SD. За критичний рівень значущості при перевірці статистичних гіпотез приймали р < 0,05.

Результати

У жінок із ревматоїдним артритом встановлено вірогідно нижчі показники МЩКТ на рівні шийки стегнової кістки (р = 0,002) порівняно з показниками у контрольній групі, тоді як МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта вірогідно не відрізнялась (р = 0,3) (табл. 4). Показники знежиреної маси всього тіла, апендикулярної знежиреної маси та ІАЗМ були вірогідно нижчими порівняно з показниками у жінок контрольної групи (табл. 4, рис. 2).

Частота пресаркопенії у жінок із ревматоїдним артритом становила 49 %, в осіб контрольної групи — 18 %.

При проведенні кореляційного аналізу нами не було встановлено вірогідного зв’язку між показниками активності (С-реактивний білок, ШОЕ, ВАШ, DAS-28), тривалості захворювання, якості життя та показниками знежиреної маси у пацієнток із ревматоїдним артритом (табл. 5). При цьому було виявлено вірогідний кореляційний зв’язок між кількістю набряклих суглобів і знежиреною масою верхніх кінцівок (r = 0,67; р = 0,02).

Обговорення

Встановлені вірогідно нижчі показники знежиреної маси в пацієнток із ревматоїдним артритом порівняно з показниками у жінок контрольної групи. Схожі результати були отримані в нещодавно проведених дослідженнях [23, 29]. Частота пресаркопенії в українських жінок із ревматоїдним артритом є вірогідно вищою та становить 49 % порівняно з особами контрольної групи — 18 %. При порівнянні отриманих результатів з даними літератури слід зазначити, що частота пресаркопенії є подібною до результатів дослідження M. Torii та співавт. (49 %) та вищою порівняно з даними дослідження A. Tournadre та співавт. (28,6 %) [28].

Обмеженням нашого дослідження було те, що ми не проводили оцінку сили та функції скелетних м’язів у пацієнток із ревматоїдним артритом, що дало нам можливість визначити в них частоту лише пресаркопенії, а не ІІ й ІІІ стадії саркопенії.

При проведенні кореляційного аналізу нами не встановлено вірогідного зв’язку між показниками активності, тривалості захворювання, якості життя та показниками знежиреної маси в жінок із ревматоїдним артритом, що, на нашу думку, обумовлено малою вибіркою обстежених пацієнток.

Висновки

Таким чином, слід пам’ятати, що при ревматоїдному артриті ми спостерігаємо у пацієнтів ураження не тільки кісткової тканини, але й скелетної м’язової тканини, що призводить до значного погіршення функціональних можливостей та якості життя пацієнтів.

Враховуючи вагоме медико-соціальне значення проблеми, необхідні подальші дослідження щодо вивчення механізмів розвитку, розробка методів профілактики та лікування саркопенії у пацієнтів із ревматоїдним артритом.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Список литературы

1. Rosenberg I.H. Sarcopenia: origins and clinical relevance. J. Nutr. 1997. 127. Р. 990-991. doi: 10.1093/jn/127.5.990S.

2. Burton L.A., Sumukadas D. Optimal management of sarcopenia. Clinical interventions in aging. 2010. 5. Р. 217-228. PMID: 20852669.

3. Cruz-Jentoft A.J., Baeyens J.P., Bauer J.M. et al. Sarcopenia: European consensus on definition and diagnosis. Age and ageing. 2010. 39. Р. 412-423. doi: 10.1093/ageing/afq034.

4. Cruz-Jentoft A.J., Landi F., Schneider S.M. et al. Prevalence of and interventions for sarcopenia in ageing adults: a systematic review. Report of the International Sarcopenia Initiative (EWGSOP and IWGS). Age and Ageing. 2014. 43. Р. 748-759.

5. Di Monaco M., Castiglioni C., Vallero F. et al. Appendicular lean mass does not mediate the significant association between vitamin D status and functional outcome in hip-fracture women. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2011. 92(2). Р. 271-276. doi: 10.1016/j.apmr.2010.09.028.

6. Landi F., Cruz-Jentoft A.J., Liperoti R. et al. Sarcopenia and mortality risk in frail older persons aged 80 years and older: results from ilSIRENTE study. Age Ageing. 2013. 42. Р. 203-209. doi: 10.1093/ageing/afs194.

7. Morley J.E., Anker S.D., Evans W.J. Cachexia and –aging: an update based on the Fourth International. Cachexia Meeting. J. Nutr. Health Aging. 2009. 13. Р. 47-55.

8. Volpato S., Bianchi L., Cherubini A. et al. Prevalence and clinical correlates of sarcopenia in community-dwelling older people: application of the EWGSOP definition and diagnostic algorithm. J. Gerontol. A. Biol. Sci. Med. Sci. 2014. 69. Р. 438-446. doi: 10.1093/gerona/glt149.

9. Anker S.D., Morley J.E., von Haehling S. Welcome to the ICD-10 code for sarcopenia. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2016. 7. Р. 512-514. doi: 10.1002/jcsm.12147.

10. Cruz-Jentoft A.J., Bahat G., Bauer J. et al. Sarcopenia: revised European consensus on definition and diagnosis. Age Ageing. 2019. 48(1). Р. 16-31. doi: 10.1093/ageing/afy169.

11. Povoroznyuk V., Binkley N., Dzerovych N., Povoroznyuk R. Sarkopeniya [Sarcopenia]. K., 2016. 180 p. (In Ukrainian).

12. Dodds R.M., Granic A., Davies K. et al. Prevalence and incidence of sarcopenia in the very old: findings from the Newcastle 85+ Study. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2017. 8. Р. 229-237. doi: 10.1002/jcsm.12157.

13. Brown J.C., Harhay M.O., Harhay M.N. Sarcopenia and mortality among a population-based sample of community-dwelling older adults. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2016. 7. Р. 290-298. doi: 10.1002/jcsm.12073.

14. Kim J.H., Lim S., Choi S.H. et al. Sarcopenia: an independent predictor of mortality in community-dwelling older Korean men. J. Gerontol. A. Biol. Sci. Med. Sci. 2014. 69. Р. 1244-1252. doi: 10.1093/gerona/glu050.

15. Patel H.P., Al-Shanti N., Davies L.C. et al. Lean mass, muscle strength and gene expression in community dwelling older men: findings from the Hertfordshire sarcopenia study (HSS). Calcif. Tissue Int. 2014. 95. Р. 308-316. doi: 10.1007/s00223-014-9894-z.

16. Yamada M., Nishiguchi S., Fukutani N. et al. Prevalence of sarcopenia in community-dwelling Japanese older adults. J. Am. Med. Dir. Assoc. 2013. 14. Р. 911-915. doi: 10.1016/j.jamda.2013.08.015.

17. Legrand D., Vaes B., Mathen C. et al. The prevalence of sarcopenia in very old individuals according to the European consensus definition: insights from the BELFRAIL study. Age Ageing. 2013. 42. Р. 727-734. doi: 10.1093/ageing/aft128.

18. Landi F., Liperoti R., Fusco D. et al. Prevalence and risk factors of sarcopenia among nursing home older residents. J. Gerontol. A. Biol. Sci. Med. Sci. 2012. 67. Р. 48-55. doi: 10.1093/gerona/glr035.

19. Santo R.C.E., Fernandes K.Z., Lora P.S. Prevalence of rheumatoid cachexia in rheumatoid arthritis: a systematic review and meta-analysis. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2018. 9(5). Р. 816-825. doi: 10.1002/jcsm.12320.

20. Tournadre A., Pereira B., Dutheil F. et al. Changes in body composition and metabolic profile during interleukin 6 inhibition in rheumatoid arthritis. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2017. 8(4). Р. 639-646. doi: 10.1002/jcsm.12189.

21. Giles J.T., Ling S.M., Ferrucci L. et al. Abnormal body composition phenotypes in older rheumatoid arthritis patients: association with disease characteristics and pharmacotherapies. Arthritis Rheum. 2008. 59. Р. 807-815. doi: 10.1002/art.23719.

22. Doğan S.C., Hizmetli S., Hayta E. et al. Sarcopenia in women with rheumatoid arthritis. Eur. J. Rheumatol. 2015. 2(2). Р. 57-61. doi: 10.5152/eurjrheum.2015.0038.

23. Munro R., Capell H. Prevalence of low body mass in rheumatoid arthritis: association with the acute phase response. Ann. Rheum. Dis. 1997. 56. Р. 326-329.

24. Greenlund L.J., Nair K.S. Sarcopenia-consequen–ces mechanisms and potential therapies. Aging. 2003. 124. Р. 287-299. PMID: 12663126.

25. Visser M., Pahor M., Taaffe D.R. et al. Relationship of interleukin-6 and tumor necrosis factor-alpha with muscle mass and muscle strength in elderly men and women: the Health ABC Study. J. Gerontol. A. Biol. Sci. Med. Sci. 2002. 57. Р. 326-332.

26. Volpato S., Guralnik J.M., Ferrucci L. et al. Cardiovascular disease, interleukin-6, and risk of mortality in older women: the women’s health and aging study. Circulation. 2001. 103. Р. 947-953.

27. Ngeuleu A., Allali F., Medrare L. et al. Sarcopenia in rheumatoid arthritis: prevalence, influence of disease acti–vity and associated factors. Rheumatol. Int. 2017 Jun. 37(6). Р. 1015-1020. doi: 10.1007/s00296-017-3665-x.

28. Torii M., Hashimoto M., Hanai A. et al. Prevalence and factors associated with sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis. Mod. Rheumatol. 2018. 11. Р. 1-17. doi: 10.1080/14397595.2018.1510565.

29. Krajewska-Włodarczyk M. Sarcopenia in rheumatoid arthritis. Wiad Lek. 2016. 69(3 pt. 2). Р. 542-547. PMID: 27717942.