Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 9, №4, 2019
Вернуться к номеру
Європейські рекомендації 2019 року щодо діагностики саркопенії
Авторы: Дзерович Н.І.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
На сьогодні серед геріатричних станів науковці приділяють велику увагу вивченню саркопенії, що зумовлено значними медико-соціальними наслідками захворювання. У 2010 році Європейською робочою групою з вивчення саркопенії (European Working Group on Sarcopenia in Older People (EWGSOP)) було опубліковано перший консенсус щодо її діагностики, у якому вперше було подано визначення й діагностичні критерії саркопенії. У 2016 році діагноз «саркопенія» був офіційно включений у доповнену Міжнародну класифікацію хвороб 10-го перегляду під кодом М 62.84. За останню декаду у світі проведено чимало досліджень із саркопенії, що зумовило у 2018 році перегляд представниками EWGSOP дефініцій і діагностичних критеріїв саркопенії, відповідно до чого у 2019 році було опубліковано другий консенсус із діагностики саркопенії. У статті наведені епідеміологічні дані, оновлене визначення саркопенії, сучасні «відрізні» точки її діагностики й алгоритм діагностики саркопенії «виявити — оцінити — підтвердити — тяжкість» (Find-Assess-Confirm-Severity (F-A-C-S)).
На сегодняшний день среди гериатрических состояний ученые уделяют большое внимание изучению саркопении, что обусловлено значительными медико-социальными последствиями заболевания. В 2010 году Европейской рабочей группой по изучению саркопении (European Working Group on Sarcopenia in Older People (EWGSOP)) был опубликован первый консенсус по диагностике саркопении, в котором были впервые представлены определение и диагностические критерии саркопении. В 2016 году диагноз «саркопения» был официально включен в дополненную Международную классификацию болезней 10-го пересмотра под кодом М 62.84. За последнюю декаду в мире проведено немало исследований по саркопении, что обусловило в 2018 году пересмотр представителями EWGSOP дефиниций и диагностических критериев саркопении, в связи с чем в 2019 году был опубликован второй консенсус по диагностике саркопении. В статье представлены эпидемиологические данные, обновленное определение саркопении, современные отправные точки ее диагностики, алгоритм диагностики саркопении «выявить — оценить — подтвердить — тяжесть» (Find-Assess-Confirm-Severity (F-A-C-S)).
Today, in the field of geriatric conditions, a lot of attention is paid to the study of sarcopenia. This is explained by the significant medical and social consequences of this disease. In 2010, European Working Group on Sarcopenia in Older People (EWGSOP) published its first consensus on the diagnosis of sarcopenia, presenting the first definition and diagnostic criteria of this disease. In 2016, the diagnosis of sarcopenia was officially included in the supplemented 10th international classification of diseases under the code of M 62.84. Over the recent decade, many studies on sarcopenia have been conducted in the world, which has led the EWGSOP representatives to revise the existing definitions and criteria for sarcopenia in 2018, and thus, the second consensus on the diagnosis of sarcopenia was published in 2019. The article presents epidemiological data, updated definition of sarcopenia, modern cutoff points of its diagnosis, Find-Assess-Confirm-Severity (F-A-C-S) algorithm for the diagnosis of sarcopenia.
саркопенія; діагностика; рекомендації
саркопения; диагностика; рекомендации
sarcopenia; diagnosis; recommendations
В усьому світі спостерігається суттєве постаріння населення. В Україні частка осіб віком 50 років і старше становить 32 % від загального числа чоловіків і 42 % — жінок. Фактично більше ніж кожен четвертий житель України перебуває у віковій групі 50 років і старше, для якої характерні погіршення стану здоров’я і збільшення числа захворювань [1].
На сьогодні серед геріатричних станів науковці приділяють велику увагу вивченню саркопенії, за наявності якої спостерігається збільшення ризику падінь, погіршення якості життя, порушення рухової активності, зниження тривалості життя й зростання летальності пацієнтів [2–6]. За оцінкою міжнародних експертів, саркопенія стане до 2045 року світовою проблемою [7].
Поширеність саркопенії за результатами досліджень, проведених останніми роками, наведена в табл. 1.
/258-1.jpg)
У практично здорових жінок України спостерігається зростання частоти саркопенії з віком — від 5,1 % у віковій групі 50–59 років до 30,8 % у віковій групі 80–89 років (табл. 2).
За наявності саркопенії зростає ризик падінь і переломів, знижується щоденна фізична активність і якість життя, пацієнти із саркопенією потребують сторонньої допомоги, зростає ризик госпіталізації, крім того, спостерігається зв’язок із патологією серцево–судинної системи, органів дихання й когнітивними порушеннями. Оптимальна допомога пацієнтам із саркопенією є вкрай необхідною з огляду на персональні, соціальні й економічні наслідки за відсутності лікування зазначеного стану [15].
У 2009 році Європейське товариство геріатричної медицини (European Union Geriatric Medicine Society (EUGMS)) створило робочу групу з вивчення саркопенії (European Working Group on Sarcopenia in Older People (EWGSOP)), метою роботи якої є розробка дефініцій і діагностичних критеріїв саркопенії в клінічній практиці й при проведенні клінічних досліджень [16]. Члени інших європейських товариств (European Society of Clinical Nutrition and Metabolism (ESPEN), the International Academy of Nutrition and Aging (IANA), the International Association of Gerontology, Geriatrics — European Region (IAGG–ER)) також були запрошені до робочої групи з вивчення саркопенії. На перших засіданнях EWGSOP, що були проведені у 2009 році, розглядались такі питання: визначення саркопенії, діагностичні критерії саркопенії, варіабельність діагностичних методик, відправних точок і зв’язок саркопенії з клінічними синдромами/захворюваннями.
У результаті роботи п’яти товариств (EWGSOP, EUGMS, ESPEN, IAGG–ER, IANA) було розроблено консенсус щодо діагностики саркопенії [8, 16]. Згідно із зазначеним консенсусом, саркопенія — це синдром, що характеризується прогресивною генералізованою втратою маси й сили скелетних м’язів, пов’язаний із ризиком розвитку таких ускладнень, як порушення рухової активності, зниження якості життя, і може призводити до смерті (EWGSOP, 2010).
На початку 2018 року знову відбулась зустріч робочої групи EWGSOP для адаптації дефініцій щодо саркопенії з огляду на результати наукових і клінічних досліджень, проведених протягом останнього десятиріччя. Відкриті нові дані щодо епідеміології і патофізіології саркопенії. Тривалий час саркопенія була асоційована зі старінням в осіб старших вікових груп, проте на сьогодні встановлено, що її розвиток починається на більш ранніх етапах життя. Дослідники визначили нові зв’язки між патологічними змінами скелетної м’язової тканини й наслідками саркопенії. На сьогодні саркопенію розглядають як захворювання скелетної м’язової тканини (м’язову слабкість). У вересні 2016 року діагноз «саркопенія» був офіційно включений у доповнену Міжнародну класифікацію хвороб 10–го перегляду під кодом М 62.84 [1, 17]. Велика увага надається силі скелетних м’язів на відміну від раніше встановленої основної детермінанти — маси скелетних м’язів. Саркопенія асоційована з низькою кількістю і якістю м’язів, проте зазначені параметри на сьогодні частіше використовують при проведенні клінічних досліджень, ніж у практичній медицині, оскільки визначення маси і якості м’язів є технічно складним. Крім того, сила скелетних м’язів має вірогідно більший зв’язок з наслідками саркопенії. Оновлені стратегічні напрямки профілактики й лікування саркопенії і її наслідків [15].
Згідно з оновленим консенсусом робочої групи EWGSOP (2019) [15], саркопенія — прогресивне й генералізоване захворювання скелетних м’язів, асоційоване з підвищеним ризиком падінь, переломів, порушень рухової активності та смерті.
Рекомендації з діагностики саркопенії робочої групи з вивчення саркопенії (EWGSOP, 2019)
Діагностичні критерії саркопенії (EWGSOP, 2019) [15]:
1) зниження сили скелетних м’язів;
2) зниження маси і якості скелетних м’язів;
3) зниження функції скелетних м’язів.
Встановлення діагнозу «саркопенія» ґрунтується на відповідності двом із трьох вищезазначених критеріїв (табл. 3).
Групою EWGSOP у 2019 році запропоновані «відрізні» точки для діагностики саркопенії [15] (табл. 4).
/259-1.jpg)
У 2019 році групою EWGSOP запропоновано оновлений алгоритм діагностики саркопенії «виявити — оцінити — підтвердити — тяжкість» («Find–Assess–Confirm–Severity» (F–A–C–S)) (рис. 1). На етапі скринінгу запропоновано використовувати опитувальник для діагностики саркопенії SARC–F. Переклад опитувальника українською мовою наводимо нижче (табл. 5). Для оцінки сили, маси й функції скелетних м’язів запропоновано широкий спектр методів. Вартість, доступність і простота використання визначають їх застосування в клінічній практиці й при проведенні клінічних досліджень.
/259-2.jpg)
/260-1.jpg)
З урахуванням вищезазначеного саркопенія є геріатричним синдромом, що часто спостерігається в осіб літнього й старечого віку, знижує їх фізичні можливості, погіршує якість життя, призводить до збільшення частоти падінь і, відповідно, ризику остеопоротичних переломів. У зв’язку із цим необхідні епідеміологічні дослідження з вивчення поширеності й факторів ризику саркопенії в осіб старших вікових груп, розробка методів і засобів діагностики, профілактики й лікування порушень функціонального стану м’язової системи [8].
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
1. Lesnyak O., Nauroy L. The Eastern European & Central Asian Regional Audit Epidemiology, costs & burden of osteoporosis in 2010. International Osteoporosis Foundation, 2010. 60 р. URL: https://www.iofbonehealth.org/sites/default/files/PDFs/Audit%20Eastern%20Europe_Central%20Asia/Eastern_European_Central_Asian_Audit_2010.pdf.
2. Barrett–Cornor E., Weiss T.W., McHorney C.A., Mil–ler P.D., Siris E.S. Predictors of falls among postmenopausal women: results from the National Osteoporosis Risk Assessment. Osteoporos. Int. 2009 May. 20(5). 715–22. doi: 10.1007/s00198–008–0748–2.
3. Cruz–Jentoft A.J., Landi F., Topinková E., Michel J.P. Understanding sarcopenia as a geriatric syndrome. Curr. Opin. Clin. Nutr. Metab. Care. 2010 Jan. 13(1). 1–7. doi: 10.1097/MCO.0b013e328333c1c1.
4. Di Monaco M., Vallero F., Di Monaco R., Tappero R. Prevalence of sarcopenia and its association with osteoporosis in 313 older women following a hip fracture. Arch. Gerontol. Geriatr. 2011 Jan–Feb. 52(1). 71–4. doi: 10.1016/j.archger.2010.02.002.
5. Landi F., Cruz–Jentoft A.J., Liperoti R., Russo A., Giovannini S., Tosato M. et al. Sarcopenia and mortality risk in frail older persons aged 80 years and older: results from ilSIRENTE study. Age Ageing. 2013 Mar. 42(2). 203–9. doi: 10.1093/ageing/afs194.
6. Morley J.E., von Haehling S., Anker S.D., Vellas B. From sarcopenia to frailty: a road less traveled. J. Cache–xia Sarcopenia Muscle. 2014 Mar. 5(1). 5–8. doi: 10.1007/s13539–014–0132–3.
7. Давузов П.П., Kaкеев Б.A., Сабиров И.С., Цой K.A., Джайлобаева K.A., Mуркамилов И.T. и др. Саркопенический синдром.: современный взгляд на проблему (обзор литературы). Вестник КРСУ. 2018. 18(2). 104–8.
8. Dodds R.M., Granic A., Davies K. et al. Prevalence and incidence of sarcopenia in the very old: findings from the Newcastle 85+ Study. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2017. 8. 229–237. doi: 10.1002/jcsm.12157.
9. Brown J.C., Harhay M.O., Harhay M.N. Sarcopenia and mortality among a population–based sample of community–dwelling older adults. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2016. 7. 290–298. doi: 10.1002/jcsm.12073.
10. Kim J.H., Lim S., Choi S.H. et al. Sarcopenia: an independent predictor of mortality in community–dwelling older Korean men. J. Gerontol. A Biol. Sci Med. Sci. 2014. 69. 1244–1252. doi: 10.1093/gerona/glu050.
11. Patel H.P., Al–Shanti N., Davies L.C. et al. Lean mass, muscle strength and gene expression in community dwelling older men: findings from the Hertfordshire sarcopenia study (HSS). Calcif. Tissue Int. 2014. 95. 308–316. doi: 10.1007/s00223–014–9894–z.
12. Yamada M., Nishiguchi S., Fukutani N. et al. Prevalence of sarcopenia in community–dwelling Japanese ol–der adults. J. Am. Med. Dir. Assoc. 2013. 14. 911–915. doi: 10.1016/j.jamda.2013.08.015.
13. Legrand D., Vaes B., Mathen C. et al. The prevalence of sarcopenia in very old individuals according to the European consensusdefinition: insights from the BELFRAIL study. Age Ageing. 2013. 42. 727–734. doi: 10.1093/ageing/aft128.
14. Landi F., Liperoti R., Fusco D. et al. Prevalence and risk factors of sarcopenia among nursing home older residents. J. Gerontol. A Biol. Sci Med. Sci. 2012. 67. 48–55. doi: 10.1093/gerona/glr035.
15. Cruz–Jentoft A.J., Bahat G., Bauer J., Boirie Y., Bruyère O., Cederholm T. et al. Sarcopenia: revised European consensus on definition and diagnosis. Age Ageing. 2019 Jan 1. 48(1). 16–31. doi: 10.1093/ageing/afy169.
16. Cruz–Jentoft A.J., Baeyens J.P., Bauer J.M., Boirie Y., Cederholm T., Landi F. et al. Sarcopenia: European consensus on definition and diagnosis. Age Ageing. 2010 Jul. 39(4). 412–23. doi: 10.1093/ageing/afq034.
17. Anker S.D., Morley J.E., von Haehling S. Welcome to the ICD–10 code for sarcopenia. J. Cachexia Sarcopenia Muscle. 2016 Dec. 7(5). 512–4.
18. Dodds R.M., Syddall H.E., Cooper R., Benzeval M., Deary I.J., Dennison E.M. et al. Grip strength across the life course: normative data from twelve British stu–dies. PLoS One. 2014. 9. e113637. doi: 10.1371/journal.pone.0113637.
19. Cesari M., Kritchevsky S.B., Newman A.B., Harris T.B., Penninx B.W., Brach J.S. et al. Added value of physical performance measures in predicting adverse healthrelated events: results from the Health, Aging And Body Composition Study. J. Am. Geriatr. Soc. 2009. 57. 251–9. doi: 10.1111/j.1532–5415.2008.02126.x.
20. Studenski S.A., Peters K.W., Alley D.E., Cawthon P.M., McLean R.R., Harris T.B. et al. The FNIH sarcopenia pro–ject: rationale, study description, confe–rence recommendations, and final estimates. J. Gerontol. A Biol. Sci Med. Sci. 2014. 69. 547–58. doi: 10.1093/gerona/glu010.
21. Gould H., Brennan S.L., Kotowicz M.A., Nicholson G.C., Pasco J.A. Total and appendicular lean mass re–ference ranges for Australian men and women: the Geelong osteoporosis study. Calcif. Tissue Int. 2014. 94. 363–72. doi: 10.1007/s00223–013–9830–7.
22. Studenski S., Perera S., Patel K., Rosano C., Faulkner K., Inzitari M. et al. Gait speed and survival in older adults. JAMA. 2011. 305. 50–8. doi: 10.1001/jama.2010.1923.
23. Pavasini R., Guralnik J., Brown J.C., di Bari M., Cesari M., Landi F. et al. Short physical performance battery and all–cause mortality: systematic review and meta–analysis. BMC Med. 2016. 14. 215. doi: 10.1186/s12916–016–0763–7.
24. Guralnik J.M., Ferrucci L., Simonsick E.M., Salive M.E., Wallace R.B. Lowerextremity function in persons over the age of 70 years as a predictor of subsequent disability. N. Engl. J. Med. 1995. 332. 556–61. doi: 10.1056/NEJM199503023320902.
25. Bischoff H.A., Stahelin H.B., Monsch A.U., Iver–sen M.D., Weyh A., von Dechend M. et al. Identifying a cut–off point for normal mobility: a comparison of the timed ‘up and go’ test in community–dwelling and institutionalised elderly women. Аge Аgeing. 2003. 32. 315–20. doi: 10.1093/ageing/32.3.315.
26. Newman A.B., Simonsick E.M., Naydeck B.L. et al. Association of long–distance corridor walk performance with mortality, cardiovascular disease, mobility limitation, and disability. JAMA. 2006. 295. 2018–26. doi:10.1001/jama.295.17.2018.
27. Поворознюк В., Бінклі Н., Дзерович Н., Поворознюк Р. Саркопенія. Київ, 2016. 180 с.