Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 9, №4, 2019

21–22 жовтня 2019 року в м. Києві відбулася Міжнародна науково–практична конференція «Захворювання кістково–м’язової системи та вік», яка щороку традиційно організовується та проводиться Українською асоціацією остеопорозу на чолі з її президентом професором Владиславом Володимировичем Поворознюком, Українським відділом EVIDAS, Інститутом геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України у співпраці з Національним товариством геронтологів та геріатрів України, Українською асоціацією ортопедів–травматологів та Асоціацією ревматологів України, Міністерством охорони здоров’я України. Усі учасники відзначили високий науковий рівень проведеного заходу, досягненню якого сприяла участь 18 провідних вчених із різних країн Європи, Азії, США, а також численних українських науковців. Загалом за два дні роботи конференції було представлено 44 доповіді. Для зручності всіх учасників конференції було забезпечено синхронний переклад доповідей і дискусій.

Під час церемонії відкриття конференції директор Інституту геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України, академік НАМН України Владислав Вікторович Безруков зачитав вітальний лист, що надіслав президент Європейського товариства клінічних та економічних аспектів остеопорозу, остеоартрозу та захворювань кістково–м’язової системи (ESCEO) Jean–Yves Reginster:

Вельмишановні колеги, дорогі друзі!

Із великим задоволенням я хотів би привітати всіх вас з проведенням Міжнародної науково–практичної конференції «Захворювання кістково–м’язової системи та вік», а також Австро–Українського симпозіуму, які відбудуться в чудовому місті Києві протягом наступних трьох днів. Я мав честь брати участь у кількох попередніх конференціях, і мене завжди дуже вражали якість презентацій, найвищі наукові та етичні стандарти взаємодії між учасниками та доповідачами, а також казкова привітність наших українських організаторів. Ця конференція завжди була унікальною можливістю для лікарів із Західної та Центральної Європи представити найновіші наукові докази, надавши їм усі інструменти для кращого лікування пацієнтів та переконання в покращенні їх якості життя. Ця конференція є особливою для моєї душі та мого серця в тому сенсі, що ви відзначатимете під час цієї події 65–річчя президента Української асоціації остеопорозу, президента Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань кістково–м’язової системи, президента Українського підрозділу EVIDAS, професора Владислава Поворознюка. Мій хороший друг Владислав визнаний у всьому світі піонером у веденні захворювань опорно–рухового апарату. Його внесок у прогрес галузі опорно–рухового апарату немає собі рівних, і це є причиною, чому я декілька років тому з гордістю вручав професору Поворознюку разом з Комітетом IOF Національних товариств Медаль Досконалості.

Протягом останніх 20 років професор Поворознюк не шкодував зусиль для пропагування здорового старіння опорно–рухового апарату не лише в Україні, а й у всій Європі. Він є успішним учасником кожного конгресу, який організовували IOF та ESCEO, і мені дуже приємно, хоч і не бути присутнім фізично, але надіслати від мого імені, ESCEO та IOF найтепліші побажання з нагоди його дня народження.

Шановні колеги, вам пощастило взяти участь у цій престижній конференції. Я хотів би побажати вам усього найкращого, чекаючи особистої зустрічі під час наступного Всесвітнього конгресу з питань остеопорозу, остеоартриту та захворювань опорно–рухового апарату, який з гордістю організовуватимуть за допомогою професора Поворознюка, ESCEO та IOF 2–5 квітня 2020 року в Барселоні, Іспанія.

З найтеплішими побажаннями, президент
Європейського товариства клінічних
та економічних аспектів остеопорозу,
остеоартрозу та захворювань
кістково–м’язової системи (ESCEO)
Jean–Yves Reginster

Також в урочистій церемонії відкриття Міжнародної науково–практичної конференції «Захворювання кістково–м’язової системи та вік» брав участь президент Національної академії медичних наук України, академік Віталій Іванович Цимбалюк. Він побажав учасникам конференції плідної роботи та отримання нових знань, успішного обміну професійним досвідом.

Наукову програму симпозіуму відкрила лекція президента Української асоціації остеопорозу, професора В.В. Поворознюка (Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України, м. Київ, Україна), де були наведені дані з епідеміології, діагностики та лікування остеопорозу та захворювань кістково–м’язової системи в Україні. Проф. В.В. Поворознюк розповів про діяльність й досягнення Української асоціації остеопорозу та Українського відділу EVIDAS й зупинився на питаннях використання FRAX — алгоритму оцінки 10–річного ризику переломів стегнової кістки та великих остеопоротичних переломів у пацієнтів віком від 40 років. Завдяки зусиллям співробітників Українського науково–медичного центру остеопорозу Інституту геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України починаючи з червня 2016 року опитувальник FRAX є доступним для використання українською мовою. Українська модель FRAX спирається на низку епідеміологічних досліджень, проведених членами Української асоціації остеопорозу й Українського науково–медичного центру остеопорозу та підтриманих Українською асоціацією травматологів та ортопедів. У жовтні 2016 року українська модель була представлена на офіційному веб–сайті FRAX. Українська модель FRAX є першою національною моделлю 10–річного вимірювання ризику основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки. Вона заснована на оригінальній методології FRAX, розробленій за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Також в рамках конференції професор В.В. Поворознюк блискуче провів майстер–класи з ведення пацієнтів з болем у спині та з діагностики й лікування церебральних і серцевих проявів остеохондрозу шийного та грудного відділів хребта.

Проф. Neil Binkley (University of Wisconsin School of Medicine and Public Health in Madison, Wisconsin, USA) представив до уваги учасників конференції три доповіді. У його першій доповіді обговорювалася тема саркопенії та профілактики переломів в осіб літнього віку. Актуальність цієї проблеми підкреслюється статистичними прогнозами, згідно з якими до 2050 року популяція осіб літнього віку в Європі становитиме близько 34 %, у Північній Америці — 28 %, у Латинській Америці — 26 %, в Азії — до 25%, в Океанії — до 23 %, а в країнах Африки — до 9 %. Як відомо, ризик перелому зростає з віком, і велика кількість остеопоротичних переломів, в тому числі понад 90 % випадків переломів стегнової кістки, виникають через падіння. Частота падінь теж підвищується з віком: приблизно кожен третій дорослий віком 65 років та більше 40 % осіб віком старше 75 років щороку мають випадки падіння. Варто зазначити, що за результатами оцінки мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) остеопороз було встановлено лише у 44 % жінок і 21 % чоловіків із невертебральними переломами. У низці досліджень було підтверджено вірогідну асоціацію між саркопенією й остеопорозом у жінок із переломом стегнової кістки, також в цих дослідженнях йдеться про позитивний вплив використання профілактичних стратегій і варіантів лікування саркопенії та остеопорозу, спрямованих на поліпшення стану кістково–м’язової системи (Di Monaco et al., 2011). Однак слід враховувати не лише стан кістково–м’язової системи. Варто пам’ятати, що ключовим фактором підвищення ризику переломів є ожиріння. Результати дворічного глобального лонгітудінального дослідження за участю 60 393 жінок віком 55 років і старше продемонстрували, що ожиріння не є захисним фактором щодо виникнення переломів у жінок в постменопаузальному періоді, навпаки, воно асоціюється з підвищеним ризиком переломів кісток гомілки (Compston et al., 2011). Звідси виникло поняття саркопенічного ожиріння. Важливо не зосереджуватись на одному компоненті, тобто остеопорозі, саркопенії чи ожирінні, а поєднувати клінічні фактори, це має сприяти покращанню виявлення осіб, які відносяться до групи ризику. Також проф. Neil Binkley розглянув фактори, що можуть спричинити утруднення ходьби або збільшити ризик падіння, наприклад, наявність вестибулярних порушень, остеоартриту, нейропатії тощо (Binkley et al., 2013). Щодо питань лікування, доведена позитивна роль фізичних вправ/фізичної терапії в зниженні ризику падіння, а також роль вживання білка в кількості 1,2–1,5 г/кг на добу, кальцію та вітаміну D.

У своїй другій доповіді проф. Neil Binkley детально розповів про дефіцит та недостатність вітаміну D. Він зазначив, що у США поширеність дефіциту вітаміну D порівнянна з показниками поширеності ожиріння, артеріальної гіпертензії та гіперліпідемії. Питання, як визначити «низький» рівень вітаміну D, все ще залишається спірним. На даний час для оцінки статусу вітаміну D визначають рівень 25(OH)D, але цей показник може змінюватися залежно від більш ніж одного фактора (споживання кальцію, рівня паратиреоїдного гормону (ПТГ) тощо); тому його визначення та оцінка вважається варіабельною (DEQAS Data, 2018). Таким чином, можливо, слід визначати показники «панелі вітаміну D» або співвідношення показників, включаючи 25(OH)D, ПТГ, холекальциферол, 24,25(OH)₂D.

У доповіді, підготовленій разом із проф. Didier Hans (Center of Bone Diseases, Lausanne University Hospital Switzerland, in Lausanne, Switzerland), проф. Neil Binkley навів 6–ступеневий алгоритм використання показника TBS (Trabecular Bone Score) у клінічній практиці. Показник TBS визнаний у світі як незалежний параметр для прогнозування перелому, що надає інформацію про ризик перелому, незалежно від МЩКТ. Основні етапи використання TBS включають оцінку якості зображення (чіткості візуалізації країв кістки та артефактів), індивідуальних характеристик мікроархітектури кісткової тканини пацієнта, визначення стану кісткової тканини (нормальна якість кісткової тканини, остеопенія або остеопороз), ризику перелому, вибір варіантів лікування та, згодом, оцінку зменшення ризику перелому. Варто зазначити, що якщо пацієнт знаходиться поза зоною ризику перелому, це ще не означає, що він більше не має ризику перелому, а свідчить про необхідність перегляду схеми лікування з урахуванням резидуального ризику.

Проф. Diane Krueger (University of Wisconsin–Madison, USA) у своїй доповіді приділила увагу проблемам, з якими стикаються лікарі всього світу при проведенні подвійної енергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA), а також зупинилася на ключових питаннях аналізу DXA–сканів та продемонструвала артефакти, що можуть зустрітися при оцінці зображень. Diane Krueger навела принципи розташування пацієнта з центрацією хребта, стегнової кістки та передпліччя при проведенні пацієнту DXA, підкресливши, що це є важливим фактором для подальшої правильної інтерпретації отриманих результатів обстеження. Пацієнта треба розташувати прямо і посередині поля сканування з приляганням хребта до столу, а міжхребцеві маркери після сканування визначати в межах диска. Для правильної нумерації хребців слід дотримуватися загальноприйнятих правил (наприклад, маркером хребця L₅ є те, що він має вигляд «краватки–метелика»); вісь стегнової кістки має бути прямою і, в ідеалі, злегка повернутою всередину. Зона шийки стегнової кістки розташовується таким чином, щоб кістки таза або великий вертлюг не були залучені в процес сканування. Передпліччя має бути розташовано прямо та по центру, дистальний кінець променевої та ліктьової кісток має бути розміщений у полі сканування, і слід переконатися, що краї кісток добре візуалізуються та «зона інтересу», третина променевої кістки, розміщена правильно.

Проф. Andrea Ildikó Gasparik (Association for Prevention of Osteoporosis in Romania, Bucharest, Romania) розповіла про оцінки медичних технологій (HTA), які все частіше використовуються при вивченні проблеми остеопорозу і, можливо, можуть допомогти особам, які приймають рішення про ефективний розподіл ресурсів охорони здоров’я. Вона підкреслила ключові моменти економічної оцінки: включення в фармакоекономічний аналіз показників комплаєнсу щодо прийому ліків, використання FRAX, мікромоделей, які вже почали витісняти когортні моделі в HTA, обмінюватися цінною та своєчасною інформацією про клінічні дослідження, які проводяться або за завершення збору систематичних даних, використання непрямих порівнянь лікування та мережевий метааналіз для надання корисних доказів за оцінкою медичних технологій.

Темою доповіді, яку до уваги учасників конгресу представив проф. Heinrich Resch (Medical School by Sigmund Freud University, Center of Rheumatic and Bone Diseases Rheumazentrum Oberlaa, Vienna, Austria), був глюкокортикоїд–індукований остеопороз. Загальновідомий факт, що глюкокортикоїди мають прямий вплив на кістковий метаболізм, сприяючи розвитку остеопорозу та виникненню переломів. У 30–50 % пацієнтів, які тривалий час отримують терапію глюкокортикоїдами, виникають переломи. Пацієнти, які приймають глюкокортикоїди (у дозах, еквівалентних ≥ 2,5 мг/добу преднізолону протягом більше 3 місяців), мають у 2,3 раза вищий ризик перелому стегнової кістки й у 5,2 раза вищий ризик переломів хребців, незалежно від основного захворювання, віку та статі порівняно з особами, які не отримують лікування глюкокортикоїдами. Крім того, комбінований ефект високих доз глюкокортикоїдів, що застосовуються постійно протягом тривалого терміну, може збільшити відносний ризик переломів стегнової кістки у 7 разів, а ризик переломів хребців — у 17 разів. Ефект глюкокортикоїдів має дві фази: швидку фазу, або фазу пригнічення проліферації, диференціювання та функції остеобластів, підвищення апоптозу цих клітин та посилення резорбції кістки шляхом стимуляції активності остеокластів (втрата МЩКТ досягає 12 % протягом перших 3–12 місяців); і повільну фазу, або фазу повільної резорбції, при цьому має місце пригнічення утворення кісткової тканини (втрата МЩКТ становить 2–5 %/рік).

Автором наведено схему лікування жінок у постменопаузальному періоді з глюкокортикоїд–індукованим остеопорозом: алендронат (10 мг/добу), ризедронат (5 мг/добу), золедронат та терапаратид. Для чоловіків рекомендовано: алендронат (10 мг/добу), терапаратид і золедронат. У рандомізованих контрольованих дослідженнях глюкокортикоїд–індукованого остеопорозу терапаратид продемонстрував вірогідно високий потенціал у зменшенні частоти переломів хребців порівняно з алендронатом. Деносумаб (60 мг), який хворі приймали протягом одного року, асоціювався у дорослих із підвищеним ризиком перелому на фоні глюкокортикоїд–індукованого остеопорозу.

Тему вторинного остеопорозу продовжив проф. Mario Rui Mascarenhas (Lisboa, Portugal). Він представив класифікацію вторинного остеопорозу та визначив причинні фактори, що сприяють його розвитку. Зазначив, що вторинні остеопорози мають характерні ознаки та можуть бути визначені: у випадках виникнення переломів у жінок в передменопаузальному періоді та у чоловіків молодше 70–75 років, у випадках виникнення переломів у молодих осіб, у випадках частих переломів, повторних переломів у незвичних ділянках скелета, у разі дисоціації між локалізацією перелому та віком пацієнта (а саме у разі виникнення перелому стегнової кістки в осіб до 70 років), у випадках, коли значення Z–показника при виконанні DXA становить менше –1,5 або менше –2,0 SD, при зменшенні показника МЩКТ, незважаючи на проведення антиостеопоротичної терапії. Діагностичні тести при обстеженні на вторинний остеопороз включають: 1) протеїнограму, визначення рівня кальцію, фосфору в сироватці крові та кальцію в сечі, лужної фосфатази, заліза, оцінку функції нирок, печінки; 2) дослідження функції щитоподібної залози: тиреотропного гормона (ТТГ) (вільного тироксину і вільного трийодтироніну), функції гонадотропних гормонів за визначення рівнів тестостерону, естрадіолу, лютеїнізуючого гормона/фолікулостимулюючого гормона; також інтактного паратгормона, вітаміну D в сироватці крові, а також кортизолу в добовій сечі, С–реактивного протеїну, антител до антигліадину АВ та/або (за підозрою на онкологію) виконання біопсії дванадцятипалої кишки.

Проф. Juraj Payer (Comenius University Faculty of Medicine in Bratislava, University Hospital of Bratislava, Slovak society for osteoporosis and metabolic bone diseases, Bratislava, Slovakia) у своїй доповіді узагальнив ключові питання щодо остеопорозу у жінок в пременопаузальному періоді. Найпоширенішими причинами вторинного остеопорозу у жінок в пременопаузальному періоді є: прийом глюкокортикоїдів, дефіцит естрогенів (вроджена недостатність яєчників, anorexia nervosa), остеопороз у вагітних та у період лактації, хвороба кишечника, мальабсорбція, прийом певних лікарських засобів, ендокринні захворювання (первинний гіперпаратиреоз, гіпертиреоз, порушення секреції гормона росту, зловживання алкоголем, недосконалий остеогенез). Низькі значення показника МЩКТ у жінок в пременопаузальному періоді не асоціюються з таким самим ризиком перелому, як у жінок у постменопаузальному періоді. Діагностувати остеопороз у жінок у пременопаузальному періоді можна, використовуючи лише денситометрію, без інших методів діагностики; однак додаткові інструменти, такі як TBS, можуть допомогти діагностувати (виключити) вторинний остеопороз. Більшість випадків остеопорозу у жінок у пременопаузальному періоді спричинені основним вторинним захворюванням й асоціювалися з низькою якістю кісткової тканини. Усім жінкам у пременопаузальному періоді мають бути надані загальні рекомендації щодо дієти та фізичних навантажень. Специфічне лікування антиостеопоротичними препаратами слід розглядати в кожному конкретному випадку.

Проф. László Hodinka (National Institute of Rheumatology and Physiotherapy, Budapest, Hungary) звернув увагу на роль цитокінів у больовому процесі. Він навів дані дослідження інгібіторів янус–кінази (JAK) у хворих на ревматоїдний артрит, які демонструють, що зниження інтенсивності болю було більш вираженим, ніж очікувалося за екстраполяцією пропорційного протизапального впливу на С–реактивний протеїн, швидкість осідання еритроцитів та вираженість набряку суглобів. Це було обумовлене прямим знеболюючим ефектом шляху цитокінової сигнальної системи JAK–STAT. Крім того, посилений мозковий кровообіг, що спостерігався за використання функціонального МРТ–дослідження у хворих на ревматоїдний артрит, асоціювався з активацією шляхів больового процесу в мозку, але він поступово зменшувався у пацієнтів, які позитивно реагували на TNF–інгібуючу цитокінову терапію. Цитокіновий сигнальний шлях є метою терапії малими молекулами (інгібітори янус–кінази) та антицитокінової біологічної терапії. Так, інгібітор рецепторів інтерлейкіну–6 тоцилізумаб зменшує інтенсивність болю у хворих на ревматоїдний артрит та покращує їх функціональну активність.

Тема м’язово–скелетних уражень при гіперпаратиреозі обговорювалася у доповіді проф. Janusz E. Badurski (Polish Foundation of Osteoporosis, Bialystok, Poland). Класичний гіперпаратиреоз асоціюється з остеопенією, остеопорозом, кістозним фіброзом, кістами кісток, пухлинами довгих кісток, гіперкальціурією, нефролітіазом, нефрокальцинозом, міопатією, відчуттям слабкості, виразковою хворобою, панкреатитом, кальцифікацією судин, артропатією. Щодо впливу ПТГ на хрящову тканину встановлено, що він не інгібує її проліферацію, а пригнічує хондрогенну диференціацію прогеніторних клітин. ПТГ пригнічує регенерацію хрящової тканини людини, негативно впливає на ДНК та зменшує вміст глікозаміногліканів, що призводить до порушення якості хрящової тканини. Використання рекомбінантного ПТГ пригнічує утворення хрящової тканини. Хондрокальциноз асоціюється зі старінням, остеоартритом, гіпомагнезіємією, гемохроматозом, гіпофосфатазією, гіперкальціємією та гіперпаратиреозом. Синдром псевдоподагри (переривчасті напади артриту, пов’язані з хондрокальцинозом) розглядається як ключ до діагностики гіперпаратиреозу або ускладнень після паратиреоїдектомії, що призводить до гіперкальціємії на другий день після операції або в подальшому (в одному або декількох суглобах; часто в цей процес залучається колінний суглоб). Ураження м’язової системи у хворих на гіперпаратиреоз проявляється загальною слабкістю та легкою втомлюваністю, 52 % пацієнтів повідомляють про парестезії та м’язові судоми, у 29 % визначається втрата больової або вібраційної чутливості зі зниженням рефлексів. М’язова слабкість у пацієнтів з гіперпаратиреозом не обумовлена порушеннями нервово–м’язової передачі. Не спостерігається типова міопатія. У 44 % реєструється біль у кістках та міопатія; у 50 % виникають переломи кісток. Порушення функції м’язів може сприяти підвищенню ризику перелому, незалежно від значення показника МЩКТ. Наприкінці своєї доповіді професор Janusz E. Badurski підкреслив, що деякі захворювання опорно–рухового апарату, які спостерігаються у пацієнтів з гіперпаратиреозом, можуть бути досить незвичними і спричиняти діагностичні дилеми в практиці ревматологів, ендокринологів, ортопедів–травматологів та неврологів.

Проф. Nenad Prodanovic (University Clinical Center, Banja Luka, Bosnia and Herzegovina) розповів про ключові аспекти ревматоїдного артриту (РА) та асоціацію РА з порушеннями метаболізму кісткової тканини. Найбільш вираженим процес втрати кісткової маси є на ранніх стадіях РА, протягом перших двох років з початку захворювання. Визначення МЩКТ у всіх пацієнтів з ревматоїдним артритом слід проводити одразу після встановлення діагнозу, а у подальшому — щороку. Довготривале використання кортикостероїдів призводить до виникнення остеопорозу і необхідності застосування антиостеопоротичних препаратів. Визначення Z– або Т–критерія за проведення денситометричного обстеження хворих: низькі показники є фактором ризику остеопорозу і важливим параметром, що впливає на вибір способу лікування остеопорозу при РА. Остеопороз, асоційований з РА, підвищує відносний ризик остеопоротичного перелому більшою мірою, ніж інші причини вторинного остеопорозу. Стратегії лікування остеопорозу в людей з РА включають щоденне споживання кальцію в дозі 1000 мг для чоловіків і жінок віком до 50 років. У жінок старше 50 років та чоловіків старше 70 років необхідно збільшувати щоденну дозу кальцію до 1200 мг. Що стосується використання вітаміну D, рекомендована доза його становить 600–800 МО щодня. Медикаментозне лікування включає бісфосфонати, естрогени, селективні модулятори рецепторів естрогенів, аналог ПТГ — ПТГ–споріднений пептид (PTHrP), інгібітор RANKL, тканинно–селективний естрогенний комплекс.

Chokan Baimukhamedov (Medical Center of Joint Diseases, Shymkent, Kazakhstan) зупинився на проблемі раннього ревматоїдного артриту у людей літнього віку. Це захворювання характеризується меншою частотою випадків позитивного ревматоїдного фактора, підвищеним ураженням великих суглобів, більшою частотою гострого початку з загальними симптомами (лихоманка, втрата маси тіла та втома), більшою частотою супутніх захворювань і геріатричних синдромів, що перетинаються з іншими синдромами, такими як ревматична поліміалгія та ремітуючий серонегативний симетричний синовіт із м’яким набряком (RS3PE). Також у доповіді були наведені критерії діагностики раннього ревматоїдного артриту у людей літнього віку.

Тема патології кісткової системи при злоякісних новоутвореннях в дитячому віці обговорювалася в доповіді проф. Gerold Holzer (Medical University of Vienna, Austria). Протягом останніх 30 років зміни в підходах до лікування дітей та підлітків, хворих на рак, сприяли покращанню показників виживання, а рівень 5–річного виживання пацієнтів дитячого віку, хворих на рак, підвищився до 80 %. Однак у хворих на рак дітей, які вижили, має місце багатофакторна крихкість кісток. Особливу увагу під час лікування раку у дітей слід приділяти зменшенню впливу на стан кісткової тканини. Найбільш часто застосовувані хіміотерапевтичні засоби для лікування раку в дитячому віці асоціюються зі зниженням МЩКТ. У дітей, які отримували лікування гострого лімфобластного лейкозу, низькі дози метотрексату пригнічували активність остеобластів та стимулювали активність остеокластів. Більш високі кумулятивні дози метотрексату асоціювалися зі збільшенням частоти розвитку остеопенії. Крім того, метотрексат і цисплатин є нефротоксичними і можуть спричинити порушення скелета. Фосфамід може порушувати функцію ниркових канальців і сприяти розвитку синдрому Фанконі. Встановлено, що фосфамід негативно впливає на МЩКТ в осіб, які перенесли гострий лімфобластний лейкоз та мають тривалий термін виживання після цієї хвороби. Робоча група IOF рекомендує проводити оцінку МЩКТ (ступінь доказів: помірний) з подальшим лабораторним обстеженням для оцінки метаболізму кісткової тканини, функції нирок та факторів розвитку вторинного остеопорозу. Коли у дітей визначається низький показник МЩКТ (ювенільний остеопороз), показник Z < –2 або показник Т < –2,5 та/або є низькоенергетичні переломи та/або хронічне застосування глюкокортикоїдів, слід брати до уваги лікування антирезорбентами (бісфосфонати). Також у разі необхідності слід провести корекцію ендокринних змін або інших модифікованих факторів ризику, що впливають на порушення кількості та якості кісткової тканини.

Проф. Pawel Pludovski (The Children’s Memorial Health Institute, Warsaw, Poland) навів попередні результати польського Національного грантового дослідження ідіопатичної інфантильної гіперкальціємії. Було встановлено, що більшість випадків цього захворювання викликали мутації CYP24A1; при цьому концентрації 25(OH)D та 1,25(OH)D часто були підвищеними; кісткова маса, МЩКТ, міцність та геометрія кісток, показники м’язової та жирової маси були в нормі. Рекомендації щодо дотримання режиму харчування, вживання добавки вітаміну D та уникнення сонця є важливими для обмеження клінічних ускладнень ідіопатичної інфантильної гіперкальціємії. Однак у педіатричній практиці необхідний додатковий нагляд за особами з гіперкальціємією, які можуть бути чутливими до вітаміну D.

Проф. Jerzy Konstantynowicz (Medical University of Bialystok, Poland) у своїй доповіді розкрив тему ролі рівня вітаміну D у підлітковому віці. Зв’язок дефіциту вітаміну D та захворюваності у підлітків вивчався у низці досліджень. Встановлено, що дефіцит та недостатність вітаміну D є поширеними у підлітків, які страждають від ожиріння, підвищують ризик цукрового діабету/резистентності до інсуліну. Зниження рівня 25(OH)D у підлітків асоціюється з гіперглікемією та метаболічним синдромом, підвищеним ризиком серцево–судинних захворювань та артеріальної гіпертензії, незалежно від ожиріння. Ось чому медичні працівники мають на меті відновити профілактичне застосування вітаміну D у дітей та підлітків. Рекомендації вживання вітаміну D в дозі 10–15 мкг/добу можуть бути корисними для профілактики дефіциту вітаміну D, однак для забезпечення оптимального рівня можуть знадобитися більш високі дози (20–50 мкг/добу). У випадках тяжкого дефіциту вітаміну D (< 10 нг/мл) слід призначити вітамін D в дозі 50 000 МО один раз на тиждень упродовж 8 тижнів. Дітям та підліткам з ожирінням слід приймати 1200–2000 МО на добу (30–50 мкг/добу) протягом усього року.

У рамках конференції також був проведений українсько–австрійський саміт з питань захворювань кісткової тканини та суглобів. Вчені цих країн надали результати своїх досліджень з саркопенії, гіпофосфатазії, ролі мікроРНК у діагностиці остеопорозу, вторинного остеопорозу, оцінки МЩКТ та TBS у чоловіків, ризику падіння в геронтологічній практиці.

Заключним акордом Міжнародної науково–практичної конференції «Захворювання кістково–м’язової системи та вік» стала розширена нарада, присвячена 65–річчю президента Української асоціації остеопорозу, президента Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань кістково–м’язової системи, президента українського підрозділу EVIDAS, завідувача відділу клінічної фізіології та патології опорно–рухового апарату Інституту геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України професора Владислава Володимировича Поворознюка. Головуючий на цій урочистій нараді директор Інституту геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України, академік НАМН України Владислав Вікторович Безруков з великою теплотою та вдячністю привітав ювіляра. Наступне слово взяв президент Національної академії медичних наук України, академік В.І. Цимбалюк, який під час своєї вітальної промови на честь ювілею професора В.В. Поворознюка висловив своє захоплення блискучою доповіддю проф. В.В. Поворознюка, що прозвучала в рамках конференції, та вручив ювіляру почесну нагороду — Знак пошани Національної академії медичних наук України із зображенням Агапіта Печерського. «На цій нагороді, — зазначив Віталій Іванович Цимбалюк, — зображений покровитель НАМН України Преподобний Агапіт Печерський, тисячоліття з дня народження якого ми будемо святкувати незабаром. Він дуже багато допомагав хворим, відзначався мудрістю та любов’ю до пацієнтів. Шановний Владиславе Володимировичу, за вашу відданість медичній науці та практиці, за багаторічну допомогу пацієнтам, за значний внесок у розвиток медичної науки та видатні досягнення в галузі наукових досліджень приміть, будь ласка, цю почесну нагороду! Щастя вам та здоров’я! І нехай Агапіт Печерський завжди буде вашим покровителем!»

Під час наради пролунало багато теплих слів на адресу ювіляра від закордонних та українських колег–науковців. Колектив редакції нашого журналу приєднується до привітань та побажань. Від щирого серця ми бажаємо Владиславу Володимировичу Поворознюку нових творчих ідей, професійних здобутків, успіхів, здоров’я та всього найкращого!

Підготувала Наталія Купріненко

Через кілька днів після закінчення Міжнародної науково-практичної конференції «Захворювання кістково-м’язової системи та вік» нам стало відомо, що на адресу оргкомітету надійшли відгуки та листи подяки від учасників цього наукового заходу. З дозволу оргкомітету та професора Владислава Володимировича Поворознюка ми представляємо їх до уваги читачів нашого журналу.

Шановні колеги! На мене як слухача конференції та Україно-Австрійського саміту справило неабияке враження їх високий науковий рівень і не менш досконале організаційне забезпечення. Безперечно, це є заслугою перш за все безпосереднього ініціатора і організатора цього заходу професора В.В. Поворознюка, знаного в усьому світі фахівця з хвороб кістково-м’язової системи, та очолюваного ним колективу. Тією чи іншою мірою майже кожна людина, особливо у другій половині життя, відчуває прояви остеопорозу, остеоартрозу та м’язово-скелетної патології. Сучасна медична наука значно просунулась у розумінні етіології, патогенезу й удосконаленні методів діагностики, профілактики і лікування даної патології, яка спричинює подекуди тяжкі страждання і значно погіршує якість життя, призводить до інвалідизації. Чимала заслуга у цьому належить й українським медикам, про що неодноразово згадували у своїх виступах закордонні учасники конференції, які представляли медичну спільноту Білорусі, США, Угорщини та інших країн. Для мене як патофізіолога-ендокринолога особливо цікавими були лекції та наукові доповіді, в яких містилась сучасна інформація про зв’язок патології опорно-рухового апарату з віковим дефіцитом естрогенів та андрогенів, з недостатнім забезпеченням організму вітаміном D, з гіперпаратиреозом. Величезний науковий і клінічний досвід доповідачів зробив їх виступи дуже змістовними і цікавими. Науковий доробок професора В.В. Поворознюка та його співробітників викликає повагу і гордість за Національну академію медичних наук України й одну з її найкращих установ — Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова. Конференція надала нагоду привітати професора В.В. Поворознюка з ювілейним днем народження і побажати йому здоров’я і подальших творчих звершень.

Академік НАМНУ, член-кореспондент НАНУ,
професор О.Г. Резніков

Шановний Владиславе, ми зараз в аеропорту Бориспіль по дорозі додому. Дякуємо Вам за прекрасну конференцію та неперевершену гостинність!

Neil Binkley та Diane Krueger

Шановний Владиславе, сподіваюся, що конференція та Ваш ювілей відбулися так, як Ви планували. Хотів би висловити велику подяку від мене та від Andrea за Вашу доброту та дружбу та справді захоплююче перебування в такому прекрасному місті.

Ще раз бажаю всього найкращого,
Juraj Payer

Шановний Владиславе, радий повідомити, наскільки я насолоджувався перебуванням у Вашій компанії та на великому та неперевершеному конгресі, який ви організували. Це було фантастично! Я також дякую Вам за Вашу фантастичну гостинність, за те, що завдяки Вам ми маємо можливість більше знати про історію та культуру Вашої прекрасної країни України, яку, завдяки Вам, ми любимо все більше і більше. А також дякую українцям за таке гарне ставлення до нас. Я хочу зазначити, що завжди радий допомогти, коли це буде необхідно.

З найкращими привітаннями Вашій родині, моїм українським друзям та Вам,
Mário Mascarenhas

Шановний професоре В.В. Поворознюк, ще раз дякую за запрошення взяти участь у конференції в Києві. Як я вже неодноразово говорив, мені завжди подобається приїжджати в Україну, зустрічатися з Вами та іншими колегами, з якими я познайомився протягом багатьох років. З днем народження — ad multos annos. З нетерпінням чекаю, що незабаром знову зустрінемось.

Усього найкращого,
Gerold Holzer

Шановний Владиславе, Ви маєте безліч причин, щоб бути щасливим після ідеально організованої конференції! Було приємно чути слова похвали і вдячності від Ваших колег, науковців. Я особисто дякую Вам від імені моїх молодих колег та від свого імені за запрошення взяти участь у конференції.

З найкращими побажаннями з Banjaluka,
Ваш Nenad Prodanovic

Шановний професоре Поворознюк, шановний Владиславе, дуже дякую за Ваші добрі слова. Підтримати вашу престижну конференцію — це завжди велике задоволення для ESCEO та для мене особисто. Я дуже радий, лист, який я надіслав на адресу конференції, був належно прийнятий. Я дуже сподіваюсь мати честь відвідати Вас у найближчому майбутньому у Вашій прекрасній країні.

З найтеплішими побажаннями,
Jean-Yves Reginster

Шановний Владиславе, ще раз дякую Вам за можливість взяти участь у чудовій конференції та надати свій внесок у неї. Доповіді мали велику наукову цінність, оточення та умови перебування були надзвичайно приємними, логістика — на найвищому рівні. Бажаю аналогічних успіхів у майбутньому та міцного здоров’я після Вашого 65-річного ювілею на наступні роки.

З радістю продовжити нашу теплу дружбу,
László Hodinka