Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" Том 17, №2, 2021

Back to issue

The use of extracorporeal membrane oxygenation during myocardial revascularization in patients with coronary heart disease and cardiogenic shock

Authors: Лоскутов О.А.(1, 2), Дружина А.Н.(1, 2), Ковтун Г.И.(1), Хохлов А.В.(1), Поступальский А.Н.(1), Маруняк С.Р.(1, 2), Лоскутов Д.О.(1), Тодуров Б.М.(1, 2)
(1) — ГУ «Институт сердца МЗ Украины», г. Киев, Украина
(2) — Национальный университет здравоохранения Украины имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина

Categories: Medicine of emergency

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Використання екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) стало ефективною методикою в лікуванні дорослих і дітей із тяжкою серцевою і легеневою дисфункцією, резистентною до традиційної терапії. Метою даної роботи було узагальнення досвіду використання ЕКМО при кардіальній дисфункції, що розвивається у пацієнтів з ішемічною хворобою серця при проведенні рентген-ендоваскулярної реваскуляризації міокарда. Матеріали та методи. У дослідженні проведено ретроспективний одноцентровий аналіз 23 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (19 чоловіків і 4 жінки, середній вік — 65,7 ± 12,3 року), яким в ДУ «Інститут серця МОЗ України» в період з березня 2014 по червень 2018 р. при проведенні черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА) використовувалася методика ЕКМО. Результати. 13 (56,52 %) пацієнтів, яким проводили ЕКМО при ЧТКА, померли безпосередньо в стаціонарі або через 30 днів після виписки, серед них переважали особи чоловічої статі (92,30 %). Незалежними предикторами фатальних наслідків виступали цукровий діабет (ВШ = 17,58; 95% ДI = 6,47–47,48; р = 0,00125), хронічна ниркова недостатність (ВШ = 20,81; 95% ДI = 5,95–72,21; р = 0,00014), ішемія міокарда в басейні правої коронарної артерії (ВШ = 25,51; 95% ДI = 8,27–79,12; р = 0,00013). Процедура тромбоекстракції та феномен «no reflow» на 18,5 і на 13,1 % частіше реєструвались у пацієнтів, які померли. Перераховані вище обставини зумовили і менший процедуральний успіх у пацієнтів, що померли (TIMI потік після ЧТКА становив 1,50 ± 0,48), тоді як у тих, що вижили, TIMI становив 2,40 ± 0,37 (р = 0,00138). Підключення ЕКМО до виникнення кардіологічних подій достовірно частіше виявлялося в групі пацієнтів, які вижили (90 % випадків), порівняно з померлими (0 %) (р = 0,0000001). Висновки. Цукровий діабет, ниркова недостатність, ураження правої коронарної артерії є незалежними предикторами летальності при проведенні рентгенендоваскулярної реканалізації у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Планове використання ЕКМО у пацієнтів групи високого ризику при черезшкірній реваскуляризації міокарда є позитивним прогностичним фактором виживання пацієнтів.

Актуальность. Использование экстракорпоральной мембранной оксигенации (ЭКМО) стало эффективной методикой в лечении взрослых и детей с тяжелой сердечной и легочной дисфункцией, резистентной к традиционной терапии. Целью данной работы было обобщение опыта использования ЭКМО при кардиальной дисфункции, которая развивается у пациентов с ишемической болезнью сердца при проведении чрескожных транслюминальных коронарных ангиопластик (ЧТКА). Материалы и методы. В исследовании проведен ретроспективный одноцентровый анализ 23 пациентов с ишемической болезнью сердца (19 мужчин и 4 женщины, средний возраст — 65,7 ± 12,3 года), у которых в ГУ «Институт сердца МЗ Украины» в период с марта 2014 по июнь 2018 г. при проведении ЧТКА использовалась методика ЭКМО. Результаты. Непосредственно в стационаре или спустя 30 дней после выписки умерло 13 (56,52 %) пациентов. Среди них преобладали лица мужского пола (92,3 %). Независимыми предикторами фатальных исходов выступали: сахарный диабет (OШ = 17,58; 95% ДИ = 6,47–47,48; р = 0,00125), хроническая почечная недостаточность (OШ = 20,81; 95% ДИ = 5,95–72,21; р = 0,00014), поражение правой коронарной артерии (OШ = 25,51; 95% ДИ = 8,27–79,12; р = 0,00013). У умерших пациентов феномен «no reflow» регистрировался в большем проценте случаев (23,1 % в группе умерших против 10 % в группе выживших). Плановое подключение ЭКМО до возникновения кардиальных событий достоверно чаще использовалось в группе выживших пациентов (90 % случаев) по сравнению с умершими (р = 0,0000001). Выводы. Сахарный диабет, почечная недостаточность, поражение правой коронарной артерии являлись независимыми предикторами летальности при проведении рентгенэндоваскулярной реканализации у пациентов с ишемической болезнью сердца. Плановое использование ЭКМО у пациентов группы высокого риска при транскутанной реваскуляризации миокарда является положительным прогностическим фактором выживаемости пациентов.

Background. Extracorporeal membrane oxygenation has become an effective method in the treatment of adults and children with severe cardiac and pulmonary dysfunction resistant to conventional therapy. The aim of this article was to summarize an experience of extracorporeal membrane oxygenation usage for cardiac dysfunction, which develops in patients with coronary heart disease du-ring percutaneous transluminal coronary angioplasty. Materials and methods. The study comprised a retrospective, single-center analysis of 23 patients with coronary heart disease (19 men and 4 women, average age — 65.7 ± 12.3 years), who undertook the extracorporeal membrane oxygenation technique during percutaneous transluminal coronary angioplasty. Results. Thirteen (56.52 %) patients died directly in the hospital, or 30 days after a discharge. Independent predictors of fatal outcomes were: diabetes mellitus (OR = 17.58; 95% CI = 6.47–47.48; p = 0.00125), chronic renal failure (OR = 20.81; 95% CI = 5.95–72.21; p = 0.00014), damage to the right coronary artery (OR = 25.51; 95% CI = 8.27–79.12; p = 0.00013). For deceased patients, the “no-reflow” phenomenon was indicated in a larger portion of cases (23.1 % in the group of deceased versus 10 % in the group of survivors). A routine connection to extracorporeal membrane oxygenation before the occurrence of cardiac events was significantly more often used in the group of survived patients (90 % of cases) compared with the deceased (p = 0.0000001). Conclusions. Diabetes mellitus, chronic renal failure, and damage to the right co-ronary artery were independent predictors of mortality during percutaneous transluminal coronary angioplasty in patients with coronary heart disease. The routine use of extracorporeal membrane oxyge-nation in high-risk patients with percutaneous transluminal coronary angioplasty was a positive prognostic factor of patient survival.


Keywords

ЕКМО; інфаркт міокарда; черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика; кардіогенний шок

ЭКМО; инфаркт миокарда; чрескожная транслюминальная коронарная ангиопластика; кардиогенный шок

extracorporeal membrane oxygenation; myocardial infarction; percutaneous transluminal coronary angioplasty; cardiogenic shock


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Anand S., Jayakumar D., Aronow W.S., Chandy D. Role of extracorporeal membrane oxygenation in adult respiratory fai-lure: an overview. Hosp. Pract. (1995). 2016. 44 (2). 76-85. doi: 10.1080/21548331.2016.1151325.
2. MacLaren G., Combes A., Bartlett R.H. Contemporary extracorporeal membrane oxygenation for adult respiratory failure. life support in the new era. Intensive Care Med. 2012. 38 (2). 210-20. doi: 10.1007/s00134-011-2439-2.
3. Rozé H., Repusseau B., Ouattara A. Extracorporeal membrane oxygenation in adults for severe acute respiratory failure. Ann. Fr. Anesth. Reanim. 2014. 33 (7–8). 492-4. doi: 10.1016/j.annfar.2014.07.008
4. Di Nardo M., MacLaren G., Marano M., Cecchetti C., Bernaschi P., Amodeo A. ECLS in Pediatric Cardiac Patients Front Pediatr. 2016. 4. 109.
5. Shekar K., Mullany D.V., Thomson B., Ziegenfuss M., Platts D.G., Fraser J.F. Extracorporeal life support devices and strategies for management of acute cardiorespiratory failure in adult patients. a comprehensive review. Crit. Care. 2014. 18 (3). 219. doi: 10.1186/cc13865.
6. Extracorporeal Life Support Registry Report. Available online. https://www.elso.org/Registry/Statistics/InternationalSummary.aspx, accessed on January, 2019.
7. Makdisi G., Wang I. Extra Corporeal Membrane Oxygenation (ECMO) review of a lifesaving technology. J. Thorac. Dis. 2015. 7 (7). E166-E176. doi: 10.3978/j.issn.2072-1439.2015.07.17
8. Shaukat A., Hryniewicz-Czeneszew K., Sun B. et al. Outcomes of Extracorporeal Membrane Oxygenation Support for Complex High-Risk Elective Percutaneous Coronary Interventions. A Single-Center Experience and Review of the Literature. J. Invasive Cardiol. 2018. 30 (12). 456-60.
9. Khera R., Cram P., Vaughan-Sarrazin M., Horwitz P.A., Girotra S. Use of Mechanical Circulatory Support in Percutaneous Coronary Intervention in the United States. J. Cardiol. 2016. 117 (1). 10-6. doi: 10.1016/j.amjcard.2015.10.005
10. Bartlett R.H., Gattinoni L. Current status of extracorporeal life support (ECMO) for cardiopulmonary failure. Minerva Anestesiol. 2010. 76 (7). 534-40.
11. Aubron C., DePuydt J., Belon F. et al. Predictive factors of bleeding events in adults undergoing extracorporeal membrane oxygenation. Ann. Intensive Care. 2016. 6 (1). 97. doi: 10.1186/s13613-016-0196-7.
12. Mateen F.J., Muralidharan R., Shinohara R.T., Parisi J.E., Schears G.J., Wijdicks E.F. Neurological injury in adults treated with extracorporeal membrane oxygenation. Arch. Neurol. 2011 Dec. 68 (12). 1543-9. doi: 10.1001/archneurol.2011.209.
13. Ryu J.A., Cho Y.H., Sung K. et al. Predictors of neurological outcomes after successful extracorporeal cardiopulmonary resuscitation. BMC Anesthesiol. 2015. 15. 26. doi: 10.1186/s12871-015-0002-3.
14. Davies A., Jones D., Bailey M. et al. Australia and New Zealand Extracorporeal Membrane Oxygenation (ANZ ECMO) Influenza Investigators1. Extracorporeal Membrane Oxygena-tion for 2009 Influenza A (H1N1) Acute Respiratory Distress Syndrome. JAMA. 2009. 302 (17). 1888-95. doi: 10.1001/jama.2009.1535.
15. Teirstein P.S., Vogel R.A., Dorros G. et al. Prophylactic versus standby cardiopulmonary support for high risk percutaneous transluminal coronary angioplasty. J. Am. Coll. Cardiol. 1993. 21. 590-6. doi: 10.1016/0735-1097 (93)90089-j
16. Vainer J., van Ommen V., Maessen J., Geskes G., Lame-richs L., Waltenberger J. Elective high-risk percutaneous coronary interventions supported by extracorporeal life support. Am. J. Cardiol. 2007. 99. 771-3. doi: 10.1016/j.amjcard.2006.10.034
17. Sheu J.J., Tsai T.H., Lee F.Y. et al. Early extracorporeal membrane oxygenator-assisted primary percutaneous coronary intervention improved 30-day clinical outcomes in patients with ST-segment elevation myocardial infarction complicated with profound cardiogenic shock. Crit. Care Med. 2010 Sep. 38 (9). 1810-7. doi: 10.1097/CCM.0b013e3181e8acf7.
18. Van den Brink F.S., Magan A.D., Noordzij P.G. et al. Veno-arterial extracorporeal membrane oxygenation in addition to primary PCI in patients presenting with ST-elevation myocardial infarction. Neth. Heart J. 2018. 26 (2). 76-4. doi: 10.1007/s12471-017-1068-y.

Back to issue