Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Вивчення впливу аспірату кісткового мозку на денервований м’яз за даними електроміографічного дослідження
Авторы: Страфун С.С., Галій Ю.І., Лисак А.С.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. 1,3–2,8 % у структурі загального травматизму займають травматичні ураження периферичних нервів кінцівок. Метааналіз літературних даних щодо результатів мікрохірургічного відновлення периферичних нервів, проведений у 2005 році, показав, що задовільних результатів функціонального відновлення вдалось досягнути лише у 51,6 % пацієнтів. У сучасному розумінні денерваційно-реіннерваційного процесу, який відбувається в системі «периферичний нерв — скелетний м’яз», основними причинами незадовільних результатів є проблема денерваційних змін шваннівських клітин у дистальному відділі ураженого нерва, нейром’язових синапсів та вторинні зміни, що відбуваються в м’язових волокнах при тривалому періоді денервації.
Мета дослідження — вивчити в експерименті вплив аспірату кісткового мозку на перебіг денерваційно-реіннерваційних процесів у скелетних м’язах, використовуючи нейрофізіологічні методи дослідження.
Матеріали та методи. Експериментальне дослідження проведено на 36 статевозрілих кролях вагою 3–4 кг. За базову експериментальну модель було взято модель ушкодження периферичного нерва. Експериментальні тварини були розподілені на 4 групи, по 9 тварин у кожній (по 3 тварини на кожен період експерименту). На 8, 12 та 16-й тиждень після хірургічного втручання всім тваринам виконували голкову електронейроміографію цільових м’язів (m. gastrocnemius та m. tibialis anterior) для вивчення денерваційно-реіннерваційних змін.
Результати та їх обговорення. Результати електроміографічого дослідження цільових м’язів експериментальних тварин наведені у доповіді. Як норму ми приймали показники параметрів потенціалів рухових одиниць, що були зареєстровані під час дослідження контралатеральних (не оперованих) тазових кінцівок тварин.
У групах, де виконували введення аспірату кісткового мозку в цільові м’язи, було зареєстровано вірогідно (р = 0,07) більшу кількість потенціалів рухових одиниць порівняно з групою, де введення аспірату кісткового мозку не виконувалось. Зміни параметрів зареєстрованих потенціалів рухових одиниць у всіх групах відповідали загальним характеристикам денерваційно-реіннерваційного процесу.
Висновки. Введення аспірату кісткового мозку в цільові м’язи під час оперативного втручання та на ранніх етапах реіннервації вірогідно (α = 0,07) сприяє покращенню реіннерваційних процесів у м’язах, що проявляється реєстрацією більшої кількості потенціалів рухових одиниць.