Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Причини протезування плечового суглоба у хворих із травматичними ушкодженнями проксимального відділу плечової кістки та їх наслідками
Авторы: Страфун С.С., Занько І.С.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета дослідження — проаналізувати причини травматичних ушкоджень проксимального метаепіфізу плечової кістки, що призводять до протезування плечового суглоба.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 160 хворих, яким було виконано однополюсне тотальне та реверсивне протезування плечового суглоба в період з 2010 по 2020 рік у відділі реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (м. Київ). Середній вік хворих становив 64,2 ± 10,9 року, чоловіків було 72, жінок — 89. Особи віком 14–44 років становили 5,2 %, 45–64 років — 36,8 %, 66 років і старше — 58 %. Середній термін звернення за спеціалізованою медичною допомогою після травми коливався й становив 24,0 ± 10,9 дня, від початку захворювання — 50,6 ± 81,1 міс. Серед причин звернень відсоток свіжих травм становив 41,25, післятравматичних ушкоджень — 36,8. Середній термін перебування в стаціонарі — 13,74 ± 7,05 дня. Механізм травматичних ушкоджень: падіння в побуті на руку (n = 97), дорожні транспортні пригоди (n = 10), стан після металоостеосинтезу (n = 113). Діагностика ушкоджень ПЕМ плечової кістки виконувалась у доопераційному періоді з використанням рентгенологічного дослідження, магнітно-резонансної томографії та КТ дослідження.
Результати та іх обговорення. За нашими даними, в структурі хворих у відділі реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки протезування плечового суглоба виконувалось при уламкових переломах проксимального епіметафізу плечової кістки (тип 3 та тип 4 за Neer) — 63 хворих (41,25 %); травматичних застарілих масивних ушкодженнях ротаторної манжети плеча — 13 (8,1 %) хворих; післятравматичному асептичному некрозі — 34 (21,2 %) обстежених та при хибних суглобах — у 12 (7,5 %) осіб.
Із аналізу структури видно, що більшість операцій виконано з приводу гострої травми та застарілих травматичних ушкодженнях голівки та хірургічної шийки плечової кістки, особливо у пацієнтів старше 66 років (82,55 % від усіх оперованих). Переломи проксимального епіметафізу плечової кістки хворі отримували внаслідок високоенергетичних травм — падіння з висоти більше 2 м на верхню кінцівку (57 хворих), падіння з висоти власного зросту на верхню кінцівку (32 хворих), безпосередньо прямого удару в ділянку плечового суглоба (10 хворих), внаслідок дорожньо-транспортних пригод (10 хворих), а також під час епізоду епілептичного нападу (6 хворих). Згідно з КТ-обстеженням, у структурі переломів проксимального епіметафізу плечової кістки тип 3 за Neer — 28 хворих, тип 4 за Neer — 35 хворих.
До наслідків травм ми віднесли пацієнтів: 1) із післятравматичним асептичним некрозом голівки плечової кістки (21,2 %), що виник внаслідок попередньо проведеного остеосинтезу плечової кістки (18 хворих) та застарілих недіагностованих травм ділянки плечового суглобу (більше 1 року), коли хворі не звертались за медичною допомогою (5 хворих); 2) несправжнім суглобом (псевдоартрозом) після попередньо проведеного консервативного лікування переломів плечової кістки А1–А2 типу (ASIF, 5 хворих) та 3) станом після остеосинтезу переломів В1–В2 типу (ASIF) спеціалізованими пластинами, що пов’язано з порушенням принципів АО та інших чинників (7 хворих).
Ротаторна артропатія плечового суглоба мала місце у хворих із масивними травматичними ушкодженнями сухожилків РПМ (за класифікацією Snyder) 3-го ст., що отримані внаслідок падіння з висоти на верхню кінцівку (6 хворих), при жировій дистрофії надостьового м’яза 3–4-го ст. за Goutaillier (2 хворих), що мала місце супутньо при травматичних ушкодженнях сухожилків РМП та дегенеративних вікових змінах, і станах після неефективного попередньо проведеного хірургічного лікування (артроскопії плечового суглоба, шви РМП, дебрідмент) (у 2 хворих).
Асептичний некроз голівки плечової кістки був виявлений у більшості після ятрогенного впливу: введення внутрішньосуглобових ін’єкцій глюкокортикоїдів (більше 10 ін’єкцій в один суглоб, 8 хворих), проведеної попередньо хіміотерапії (2 хворих), тривалих силових спортивних навантажень (паверліфтинг, 5 хворих), спадкових захворювань (2 хворих) та невстановленої етіології (10 хворих).
У більшості випадків хворим було виконано однополюсне протезування плечового суглоба — 126 (78,7 %), крім того, виконувалось реверсивне (25 осіб, 15,6 %) та тотальне протезування (9 хворих, 5,6 %).
Висновки. Аналіз наших спостережень показав, що причинами протезування плечового суглоба є тяжкі ушкодження, що виникають при високоенергетичних травмах, незадовільних результатах попереднього хірургічного лікування, ятрогенних впливах тощо.