Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №2, 2022

Вернуться к номеру

Якість життя у хворих на анкілозивний спондиліт з анемічним синдромом за даними опитувальника ASQoL, зв’язок з перебігом захворювання

Якість життя у хворих на анкілозивний спондиліт з анемічним синдромом за даними опитувальника ASQoL, зв’язок з перебігом захворювання

Авторы: Шевчук С.В. (1, 2), Звягіна О.В. (1), Звягін О.С. (3), Безсмертний Ю.О. (1, 2), Сегеда Ю.С. (1, 2)
(1) — Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
(2) — Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
(3) — Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Анемія, як часта коморбідна патологія, посилює тяжкість перебігу, знижує якість життя (ЯЖ) та погіршує прогноз у хворих на анкілозивний спондиліт (АС). Проте досліджень, які вивчали б вплив анемії на перебіг захворювання та ЯЖ, оцінену за допомогою опитувальника ASQoL, на сьогодні недостатньо. Мета: проаналізувати ЯЖ з використанням опитувальника ASQoL у хворих на АС з анемією та оцінити її залежність від статевих чинників, а також форми та перебігу захворювання. Матеріали та методи. Обстежено 118 пацієнтів із АС та 26 практично здорових осіб групи контролю, репрезентативних за віком та статтю. ЯЖ оцінено за допомогою опитувальника ASQoL. Результати. ЯЖ у хворих на АС за даними опитувальника ASQoL становила 8,96 ± 0,41 бала. У хворих на АС з анемічним синдромом показники ЯЖ становили 11,85 ± 0,74 бала, у хворих на АС без анемії — 7,88 ± 0,44 бала. Пацієнти з периферичною формою АС та анемією мали гірші показники ASQoL (12,13 ± 0,94 бала) порівняно з особами з центральною формою АС та анемією (10,42 ± 1,21 бала). Також найгірші показники ЯЖ відмічені у хворих з анемією хронічного захворювання (АХЗ) (16,27 ± 0,44 бала) та АХЗ з дефіцитом заліза (11,50 ± 0,92 бала). У хворих із залізодефіцитною анемією показники ЯЖ вірогідно не відрізнялись від показників хворих без анемії (7,16 ± 0,52 бала). Активність захворювання та наявність анемічного синдрому мали вірогідний (р < 0,05) прямий кореляційний зв’язок (ІЛ-6: r = 0,62; СРБ: r = 0,68; BASDAI: r = 0,5; ASDAS: r = 0,25) з погіршенням ЯЖ за даними ASQoL. Висновки. Анемія є частою коморбідною патологією у хворих на АС та погіршує ЯЖ пацієнтів. Ступінь та патогенетичний тип анемії (зокрема, АХЗ) тісно корелюють з нижчою ЯЖ хворих на АС.

Introduction. Anemia, as a frequent comorbid pathology, increases the severity of the course, reduces the quality of life (QoL), and worsens the prognosis in patients with ankylosing spondylitis (AS). However, studies examining the impact of anemia on the course of the disease and QoL assessed using the ASQoL questionnaire are currently insufficient. The purpose was to analyze the QoL indices according to the ASQoL questionnaire in AS patients with anemia and to evaluate its dependence on gender, as well as the form and course of the disease. Materials and methods. 118 patients with AS and 26 practically healthy subjects, representative of age and gender, had been examined. QoL index was assessed using the ASQoL questionnaire. Results. QoL index in AS patients according to the ASQoL questionnaire was 8.96 ± 0.41 points. In AS patients with anemic syndrome, the QoL parameter was 11.85 ± 0.74 points, QoL index in AS patients without anemia was 7.88 ± 0.44 points. Patients with a peripheral form of AS and anemia have worse QoL index according to ASQoL scores (12.13 ± 0.94), compared to the subjects with a central form of AS and anemia (10.42 ± 1.21). Also, the worst indices of QoL were established in patients with anemia of chronic disease (ACD) (16.27 ± 0,44) and ACD with iron deficiency (11.50 ± 0.92). In the subjects with iron deficiency anemia (IDA), the indices of QoL did not significantly differ from parameters of the patients without anemia (7.16 ± 0.52). Disease activity and the presence of anemic syndrome have a reliable (p < 0.05) direct correlation (IL-6: r = 0.62; CRP: r = 0.68; BASDAI: r = 0.5; ASDAS: r = 0.25) with deterioration of QoL index according to ASQoL. Conclusions. Аnemia is a frequent comorbid pathology in patients with AS and worsens the QoL indices of the patients. The degree and pathogenetic type of anemia (in particular, ACD) is closely correlated with the lower QoL index of patients with AS.


Ключевые слова

якість життя; анкілозивний спондиліт; анемічний синдром; ASQoL

quality of life; ankylosing spondylitis; anemic syndrome; ASQoL

Вступ

Анкілозивний спондиліт (АС) — це серонегативний артрит, який вражає осьовий скелет та периферичні суглоби, має хронічний перебіг з чергуванням загострень та ремісії й доволі часто (у 50–62 % випадків) поєднується із коморбідною патологією, яка може модифікувати клінічні симптоми, ускладнювати перебіг захворювання та знижувати ефективність лікування [1–3]. Одним із частих коморбідних проявів АС є анемічний синдром, який зустрічається у 15–45,8 % випадків [4–7]. Відомо, що анемія, а саме анемія хронічного захворювання (АХЗ), яка найбільш часто виявляється при АС, тісно пов’язана з активністю основного захворювання й додатково може призвести як до значних функціональних порушень, так і до зниження якості життя (ЯЖ) [8]. Зниження ЯЖ у хворих на АС з анемічним синдромом за даними SF-36 та HAQ було описано в роботі С.В. Шевчук та співавт. [9]. Одним з валідних інструментів для оцінки ЯЖ саме у хворих на АС є опитувальник ASQoL [10], проте в існуючих літературних джерелах нами не знайдено відомостей щодо оцінки ЯЖ за опитувальником ASQoL у хворих на АС з анемічним синдромом. Також невідомою є роль традиційних факторів перебігу захворювання у формуванні порушень ЯЖ у хворих на АС з анемією.
Тому, виходячи з вищезазначеного, метою даної роботи було проаналізувати ЯЖ за опитувальником ASQoL у хворих на АС з анемією та оцінити її залежність від впливу статевих чинників, а також форми й перебігу захворювання.

Матеріали та методи

У дослідженні взяли участь 118 пацієнтів, у яких було встановлено діагноз АС, та 26 практично здорових осіб групи контролю, репрезентативних за віком та статтю, які надали інформовану згоду на участь у дослідженні. Вік обстежених був у межах від 19 до 75 років, середній вік становив 43,67 ± 0,97 року.
Діагноз АС був верифікований відповідно до критеріїв ASAS [11]. Усі хворі на АС отримували лікування відповідно до рекомендацій ASAS/EULAR (2016): засоби першої лінії — нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) у вигляді монотерапії. Пацієнти з периферичними проявами захворювання отримували сульфасалазин (у дозі 3 г/д), а також місцево ін’єкції глюкокортикоїдів. Хворі з аксіальними проявами захворювання без задовільної відповіді на лікування НПЗП та пацієнти з периферичною формою та неефективним лікуванням хворобомодифікуючими протиревматичними препаратами, а також з високою та дуже високою активністю захворювання отримували біологічні протиревматичні препарати (зокрема, інгібітори фактора некрозу пухлини α, 8 (6,8 %) осіб). Дослідження проводили відповідно до етичних принципів Гельсінської декларації прав людини (1964–2000 рр.), Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину (від 04.04.1997 р.) та наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. Комісією з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (протокол № 2 від 4 лютого 2016 р.) встановлено, що проведені дослідження відповідають етичним та морально-правовим вимогам.
Серед 118 обстежених хворих з АС було 102 чоловіки (86,4 %) та 16 жінок (13,6 %). Кількісне співвідношення чоловіків і жінок становило 6,4 : 1. Середня тривалість захворювання становила 8,32 ± 0,51 року. Діагноз анемії встановлювали за умови зниження концентрації гемоглобіну менше за 130 г/л у чоловіків та менше за 120 г/л у жінок [12]. Усі пацієнти на момент обстеження та верифікації у них анемічного синдрому не приймали препаратів для лікування анемії. Поділ хворих на АС з анемічним синдромом на групи проводили з урахуванням ступеня тяжкості анемії [12]. У 34 (28,8 %) пацієнтів був діагностований анемічний синдром. Анемія у жінок була встановлена в 11 (68,75 %) осіб, тобто майже кожна друга жінка мала анемічний синдром. Серед чоловіків анемію було діагностовано у 23 (22,5 %) осіб, майже кожен четвертий чоловік мав супутній анемічний синдром. Залежно від патогенезу анемічного синдрому усіх хворих з анемічним синдромом розподіляли на три клінічні групи: хворі з АХЗ, особи із залізодефіцитною анемією (ЗДА) та хворі з АХЗ та функціональним дефіцитом заліза на основі діагностичних критеріїв G. Weiss (2005) [13]. Для проведення диференційної діагностики ЗДА та АХЗ брали до уваги рівень розчинних рецепторів трансферину (sTfR) та феритину. STfR не є гострофазовими реагентами на запалення, на відміну від феритину, і дають точну оцінку вмісту заліза в усіх тканинах. При ЗДА їх концентрація значно перевищує норму, а при АХЗ залишається в межах нормальних показників. АХЗ з функціональним дефіцитом заліза встановлювали за наявності усіх лабораторних ознак АХЗ, а також за умови зниженого рівня сироваткового заліза та підвищеного рівня sTfR.
Серед пацієнтів з анемією АХЗ було діагностовано у 15 хворих (44,1 % ), ЗДА — у 8 (23,6 %), АХЗ з дефіцитом заліза — у 10 осіб (29,4 %) та в 1 пацієнта була підтверджена В12-дефіцитна анемія на основі гематологічного аналізу крові (гіперхромна макроцитарна гіпорегенераторна анемія, мегалоцити, тільця Жоллі, кільця Кебота в еритроцитах, гіперсегментація ядер нейтрофілів). Вплив базисної терапії на виникнення анемічного синдрому в даному дослідженні ми не оцінювали.
У 84 (71,2 %) пацієнтів було зареєстровано центральну форму АС, у 34 (28,8 %) — периферичну. Серед хворих з центральною формою АС було 66 (78,6 %) осіб без анемії та 18 (53,0 %) — з анемією. Серед пацієнтів з периферичною формою АС було 18 (21,4 %) осіб без анемії та 16 (47,0 %) — з анемією.
Групу контролю становили 26 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю щодо основної групи, які були обстежені в рамках дослідження.
Усі лабораторні показники визначали загальноприйнятими методами. Гематологічні показники визначали з використанням приладу ERMA PCE-210 (Японія), біохімічні показники — на біохімічному аналізаторі MindrayBS-240, імуноферментні — з використанням імуноферментного аналізатора StatFax 303/Plus за методикою компанії-виробника. Із маркерів активності запального процесу у хворих на АС у сироватці крові визначали кількісно вміст С-реактивного білка (СРБ) імуноферментним методом з використанням стандартного набору фірми «Diagnostic Automation Inc.», США. Уміст прозапального цитокіну — інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у плазмі крові визначали імуноферментним методом з використанням стандартного набору «IL-6 ELISA», Diaclone, Франція.
Для визначення активності АС використовували опитувальники ASDAS (Ankylosing Spondylitis Disease Activity Score) та BASDAI (Bath Ankylosing Spondylitis Disease Activity Index) [14]. Для характеристики функціонального статусу хворих використовували опитувальник BASFI (Bath Ankylosing Spondylitis Functional Index). Для оцінки якості життя хворих на АС був використаний опитувальник ASQoL (Ankylosing Spondylitis Quality of Life) [10, 15].
Статистичну обробку отриманих результатів проводили за загальноприйнятими методами варіаційної статистики із застосуванням пакета статистичних програм Microsoft Office Excel 2007, Statistica 6.1 з використанням параметричних і непараметричних методів. При параметричному розподілі показників оцінку їх відмінностей між непов’язаними вибірками проводили за допомогою t-критерію Стьюдента, а при розподілі, відмінному від параметричного, — за допомогою U-критерію Манна — Уїтні. Відмінності між відносними величинами оцінювали за допомогою методу Фішера, зв’язок ознак між показниками визначали за допомогою кореляційного аналізу Пірсона (r) (вірогідними вважали відмінності за умови р < 0,05). Для ранжування окремих показників застосовували метод перцентилів (Р5, Р10, Р25, Р75, Р90, Р95).

Результати

Якість життя у хворих на АС за даними опитувальника ASQoL становила 8,96 ± 0,41 бала, тоді як у контрольній групі — 4,87 ± 1,03 бала. У групі хворих на АС з анемією ЯЖ була на 33,5 % гіршою, ніж у пацієнтів без анемії, і становила 11,85 ± 0,74 бала проти 7,88 ± 0,44 бала (табл. 1).
Показники ЯЖ вірогідно не відрізнялись у чоловіків (9,01 ± 0,94 бала) та жінок (10,44 ± 0,53 бала). Проте при порівняльному аналізі ЯЖ у чоловіків та жінок залежно від наявності анемії виявлено вірогідно вищі показники у хворих саме з анемічним синдромом. Так, у чоловіків з анемією показник ЯЖ виявився на 40,3 % гіршим, ніж у групі осіб без анемії. Аналогічні відмінності виявлено й у групі жінок (45,8 %).
Показник ЯЖ виявився вірогідно гіршим у хворих з периферичною формою АС (10,44 ± 0,93 бала), у хворих з центральною формою він становив 7,72 ± 0,43 бала. Відмінності показників ЯЖ також встановлені між групами залежно від наявності анемічного синдрому. Так, у пацієнтів з центральною формою та анемією ЯЖ була на 34,7 % гіршою, а у хворих з периферичною формою та анемією — на 26,3 % гіршою, ніж у відповідних групах хворих без анемії.
У наступній частині дослідження ми проаналізували ЯЖ у хворих залежно від патогенетичних варіантів та ступеня тяжкості анемічного синдрому (табл. 2). Встановлено, що в групі з АХЗ показники ЯЖ за даними опитувальника ASQoL виявились найгіршими (16,27 ± 0,44 бала) і були вірогідно вищими, ніж у групі хворих на АХЗ з дефіцитом заліза (на 29,3 %) та у групі із ЗДА (на 55,9 %, p < 0,05). У хворих з АС та ЗДА показник ЯЖ (7,16 ± 0,52 бала) вірогідно не відрізнявся від показника у хворих на АС без анемії (7,88 ± 0,44 бала). Слід зазначити, що хворі з АХЗ та АХЗ з дефіцитом заліза мали вищу активність захворювання, яка могла безпосередньо вплинути на показники ЯЖ. Порівняно з групою хворих із ЗДА в осіб з АХЗ та АХЗ з дефіцитом заліза сумарний показник активності BASDAI був вищим на 37 та 25 % відповідно. Аналогічно й маркери активності АС, такі як ІЛ-6, СРБ та швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), були найвищими в групі з АХЗ. Порівняно із ЗДА у пацієнтів з АХЗ рівні СРБ були вищими на 43 %, ШОЕ — на 19 %, ІЛ-6 — на 91 % відповідно.
Проте ступінь тяжкості анемії не асоціювався з більш високою активністю захворювання. В осіб з анемією ІІ ступеня показники BASDAI та ASDAS, а також ІЛ-6, ШОЕ та СРБ вірогідно не відрізнялись від показників у групі хворих з анемією І ступеня. Порівнюючи показник ЯЖ залежно від ступеня анемії, ми встановили, що в осіб з анемією І ступеня ЯЖ була на 41,9 % гірша, ніж у хворих з анемією ІІ ступеня. Серед хворих з анемією І ступеня тяжкості 14 (51,9 %) пацієнтів мали АХЗ та 9 (33,3 %) — АХЗ з дефіцитом заліза, ЯЖ у них була вірогідно гірша, ймовірно, внаслідок високої активності захворювання. Серед хворих з анемією ІІ ступеня ЗДА мали 5 (71,4 %) осіб, показники ЯЖ у них не відрізнялись від відповідних показників осіб без анемії.
У подальшому нами проаналізована роль активності захворювання у формуванні порушень ЯЖ за даними опитувальника ASQoL у чоловіків з АС та анемією (табл. 3). Група хворих з анемією мала вірогідно вищі показники активності АС, такі як СРБ, ІЛ-6 та ШОЕ, ніж особи без анемії. Рівень СРБ був вищим на 34,9 %, ШОЕ — на 39,4 %, а ІЛ-6 — на 28,5 % у групі пацієнтів з анемією порівняно з відповідними показниками хворих без анемії (p < 0,05). Оскільки чітких градацій поділу на ступені тяжкості за СРБ, ІЛ-6 та ШОЕ немає, ми використовували перцентильний розподіл (Р < 25 — оптимальний рівень СРБ, ІЛ-6 та ШОЕ; P 25–75 — гранично високий рівень; P > 75 — високий рівень). Було встановлено, що зі збільшенням активності захворювання погіршувалась ЯЖ як у групі хворих без анемії, так і з наявністю анемічного синдрому. Зокрема, відмінності показників ASQoL залежно від рівнів СРБ, ІЛ-6, ШОЕ у хворих з анемією були вищими, ніж у групі без анемії. Так, показник ЯЖ у пацієнтів з АС, анемією та рівнем ІЛ-6 20,6–32,45 нг/л був на 36,29 % гіршим, ніж у хворих з відповідним показником ІЛ-6, але без анемії (р < 0,05). Аналогічні відмінності встановлені й між групами хворих з рівнем –ІЛ-6 > 32,45 нг/л: ЯЖ хворих з анемією була гірша на 44,26 %, ніж ЯЖ осіб без анемії (р < 0,05). Кореляційний аналіз продемонстрував тісний прямий зв’язок ЯЖ та рівня ІЛ-6 (r = 0,62, р < 0,05). Подібні закономірності виявлені за рівнем СРБ і дещо нижчі за ШОЕ.
Аналіз ЯЖ за ASQoL відносно сумарних показників активності АС, оцінених за допомогою опитувальників BASDAI та ASDAS, а також за показником функціональної спроможності пацієнтів, оціненим за допомогою опитувальника BASFI, виявив подібні залежності (табл. 4). По-перше, було встановлено, що ЯЖ є гіршою у хворих на АС з анемічним синдромом, ніж в осіб без анемії, по-друге, зі зростанням активності захворювання та зниженням функціональної спроможності ЯЖ, відповідно, погіршується. Так, у групі з анемією та активністю за BASDAI > 7 балів ЯЖ була майже вдвічі гіршою, ніж у групі осіб з активністю за BASDAI ≤ 4 бали. Подібні відмінності було встановлено й за показниками ASDAS та BASFI (р < 0,05). Підтвердженням виявлених закономірностей було отримання тісних кореляційних взаємозв’язків між показником ASQoL, з одного боку, та BASDAI, ASDAS та BASFI — з іншого.

Обговорення

Аналізуючи отримані результати, можна стверджувати, що у хворих на АС відмічається вірогідне зниження показника ЯЖ (8,96 ± 0,41 бала) порівняно з показниками контрольної групи (4,87 ± 1,03 бала). Показник ASQoL був гіршим в осіб з анемією порівняно з показниками хворих без неї (11,85 ± 0,74 бала проти 7,88 ± 0,44 бала відповідно, р < 0,05). Наші результати узгоджуються з нещодавно опублікованими роботами інших науковців. Зокрема, подібні відмінності виявлені в турецькій когорті хворих на АС, де ЯЖ за даними ASQoL в основній групі дорівнювала 13,1 ± 2,5 бала, а в групі контролю — 4,5 ± 1,6 бала [16]. В єгипетській популяції середнє значення ASQoL у пацієнтів з АС становило 9,4 ± 3,8 бала і було вищим на 38 %, ніж у групі порівняння [17]. Що стосується зв’язків показника ЯЖ за ASQoL з наявністю та формою анемії, то таких досліджень нами не виявлено, водночас існують роботи, у яких наявність та ступінь анемії у хворих на АС оцінювались з фізичними та психічними складовими якості життя за опитувальником SF-36. Так, за даними авторів [9], фізичний компонент анкети SF-36 у хворих з анемією дорівнював 24,86 ± 1,71 бала, а у хворих без неї — 33,57 ± 1,23 бала, показник психічного компонента анкети також відрізнявся у хворих залежно від наявності анемії (47,41 ± 1,96 бала проти 55,74 ± 1,60 бала відповідно, р < 0,05).
Аналіз ЯЖ у хворих на АС залежно від ступеня та типу анемії продемонстрував, що хворі на АХЗ та АХЗ з дефіцитом заліза, а також пацієнти з І ступенем тяжкості анемічного синдрому мали вірогідно вищі показники ЯЖ за даними ASQoL, ніж особи із ЗДА, а також пацієнти з ІІ ступенем тяжкості анемічного синдрому. На нашу думку, така закономірність пояснюється тим, що в групах з АХЗ та АХЗ з дефіцитом заліза, а також серед пацієнтів з І ступенем тяжкості анемії були хворі з більш високими показниками активності захворювання, що суттєво впливало на показники ЯЖ. Вплив анемії на ЯЖ було підтверджено й при порівнянні показників активності захворювання в групах залежно від наявності анемії. Зі зростанням рівнів маркерів запального процесу ЯЖ істотно погіршувалась в обох групах, але була нижчою у хворих з анемією.
У нашому дослідженні встановлено вірогідно гірші показники ЯЖ у хворих з периферичною формою АС (показник ASQoL: 10,44 ± 0,93 бала), ніж в осіб з центральною формою (відповідно 7,72 ± 0,43 бала). Подібні закономірності були й у дослідженні [17], у якому у пацієнтів з периферичною формою АС показник ASQoL був вірогідно вищим, ніж у хворих з центральною формою захворювання (11,4 ± 3,1 та 7,3 ± 3,4 відповідно, p < 0,001). За даними [18], хворі з периферичною формою АС мали значно вищі значення ASQoL, нічного болю, стомлюваності та ранкової скутості.
Нами встановлений тісний зв’язок між показниками ЯЖ, з одного боку, та клініко-лабораторними показниками активності АС (СРБ, ІЛ-6, ASDAS, BASDAI та BASFI) —з іншого, що було підтверджено й результатами кореляційного аналізу. Найбільше з ЯЖ асоціювались рівні СРБ та ІЛ-6 (r = 0,62, r = 0,68, р < 0,05). Аналіз даних літератури теж чітко засвідчує отримані нами закономірності [18, 19]. Так, у дослідженні [20] пацієнти з ASDAS-CRP ≥ 2,1 бала мали в 3 рази гірші показники ЯЖ за даними SF-36 (фізичний компонент), ніж особи з ASDAS-CRP < 2,1 бала.
Таким чином, у хворих на АС з анемією має місце вірогідне суттєве (на 66 %) зниження показників ЯЖ за ASQoL, ніж в осіб без анемії. Більш глибокі порушення ЯЖ були в осіб з АХЗ та АХЗ з дефіцитом заліза й менш виражені у хворих із ЗДА. ЯЖ за ASQoL у хворих на АС була гіршою в осіб з периферичною формою та в осіб з високою активністю запального процесу. Тобто є очевидним, що анемічний синдром у хворих на АС формується частково через високу активність запального процесу та є маркером тяжкості перебігу захворювання.
Обмеження дослідження: дослідження проведене без урахування іншої коморбідної патології у хворих на АС. Ми також не оцінювали особливості харчування хворих та ефективність методу корекції анемічного синдрому, що потребує подальших досліджень.

Висновки

Якість життя у хворих на АС з анемією за даними опитувальника ASQoL вірогідно (на 66 %) гірша, ніж у пацієнтів з АС без анемії. Більш глибокі порушення ЯЖ виявляються у пацієнтів з ознаками АХЗ та АХЗ з дефіцитом заліза й менш виражені у хворих із ЗДА. В осіб із ЗДА ЯЖ вірогідно не відрізнялась від показників хворих на АС без анемії. Низький рівень ЯЖ у пацієнтів з АС та анемічним синдромом асоціюється з високою активністю захворювання за показниками ASDAS (r = 0,25, р < 0,05), BASDAI (r = 0,5, р < 0,05), СРБ (r = 0,68, р < 0,05), ІЛ-6 (r = 0,62, р < 0,05) та периферичною формою захворювання.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Наукова робота виконувалася в рамках планової НДР кафедри внутрішньої медицини № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «Вивчити роль клінічних, молекулярно-генетичних, метаболічних, імунозапальних та гемокоагуляційних чинників у формуванні серцево-судинних уражень при ревматоїдному артриті та розробити рекомендації з їх профілактики та лікування», номер держреєстрації 0113U000670.
Внесок кожного автора. Шевчук С.В. — аналіз та обробка отриманих даних, написання тексту, концепція і дизайн дослідження; Звягіна О.В. — збір та обробка матеріалів, аналіз отриманих даних, написання тексту; Звягін О.С. — статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних; Безсмертний Ю.О. — аналіз отриманих даних, написання тексту; Сегеда Ю.С. — аналіз отриманих даних, написання тексту.
 
Отримано/Received 22.09.2022
Рецензовано/Revised 28.09.2022
Прийнято до друку/Accepted 04.10.2022

Список литературы

  1. Barnett R., Ingram T., Sengupta R. Axial spondyloarthritis 10 years on: still looking for the lost tribe. Rheumatology. 2020. 59(4). iv25-iv37. doi: 10.1093/rheumatology/keaa472.
  2. Macfarlane G.J., Rotariu O., Jones G.T., Pathan E., Dean L.E. Determining factors related to poor quality of life in patients with axial spondyloarthritis: results from the British Society for Rheumatology Biologics Register (BSRBR-AS). Annals of the Rheumatic Diseases. 2020. 79(2). 202-208. doi: 10.1136/annrheumdis-2019-216143.
  3. Nikiphorou E., Ramiro S., van der Heijde D. et al. Association of comorbidities in spondyloarthritis with poor function, work disability, and quality of life: results from the Assessment of SpondyloArthritis International Society Comorbidities in Spondyloarthritis Study. Arthritis Care & Research. 2018. 70(8). 1257-1262. doi: 10.1002/акр.2346.
  4. Braun J., Van Der Heijde D., Doyle M.K. et al. Improvement in hemoglobin levels in patients with ankylosing spondylitis treated with infliximab. Arthritis Care & Research. 2009. 61(8). 1032-1036. doi: 10.1002/art.24865.
  5. Bulut Y., Tas D.A., Ozturk O.G., Karaogullarindan U. SAT0396 Investigation of iron deficiency anemia in ankylosing spondylitis patients. BMJ. 2017. 921-922. doi: 10.1136/annrheumdis-2017-eular.5913.
  6. Ki-Jo K.I.M., Chul-Soo C.H.O. Anemia of chronic disease in ankylosing spondylitis: improvement following anti-TNF therapy. Archives of Rheumatology. 2012. 27(2). 090-097. doi: 10.5606/tjr.2012.014.
  7. Niccoli L., Nannini C., Cassara E., Kaloudi O., Cantini F. Frequency of anemia of inflammation in patients with ankylosing spondylitis requiring anti-TNFα drugs and therapy-induced changes. International Journal оf Rheumatic Diseases. 2012. 15(1). 56-61. doi: 10.1111/j.1756-185X.2011.01662.x
  8. Ertenli I., Ozer S., Kiraz S. et al. Infliximab, a TNF-alpha antagonist treatment in patients with ankylosing spondylitis: the impact on depression, anxiety and quality of life level. Rheumatology Іnternational. 2012. 32(2). 323-330. doi: 10.1007/s00296-010-1616-x. Epub 2010 Nov 16. PMID: 21079965.
  9. Шевчук С.В., Звягіна О.В. Якість життя у пацієнтів з анкілозивним спондилітом, зв’язок з перебігом захворювання та наявністю анемічного синдрому. Український ревматологічний журнал. 2020. 79(1). 76-82. doi: 10.32471/rheumatology.2707-6970.79.14825.
  10. Doward L., Spoorenberg A., Cook S.A. et al. Development of the ASQoL: a quality of life instrument specific to ankylosing spondylitis. Annals of the Rheumatic Diseases. 2003. 62(1). 20-26. doi: 10.1136/ard.62.1.20.
  11. Kiltz U., Feldtkeller E., Braun J. 2010 update of the ASAS/EULAR recommendations for the management of ankylosing spondylitis. Annals of the Rheumatic Diseases. 2011. 70(6). 896-904. doi: 10.1136/ard.2011.151027.
  12. Наказ МОЗ України від 02.11.2015 року № 709 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при залізодефіцитній анемії». Електронний документ. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MOZ25195.html.
  13. Weiss G., Goodnough L.T. Anemia of chronic disease. New England Journal of Medicine. 2005. 352(10). 1011-1023. DOI: 10.1056/NEJMra041809.
  14. Lukas C., Landewé R., Sieper J., Dougados M., Davis J., Braun J. Assessment of SpondyloArthritis international Society. Development of an ASAS-endorsed disease activity score (ASDAS) in patients with ankylosing spondylitis. Annals of the Rheumatic Diseases. 2009. 68(1). 18-24. doi: 10.1136/ard.2008.094870.
  15. Олексів Н.М., Масик О.М., Надашкевич О.Н. Валідизація україномовної версії шкал BASDAI та BASFI. Український ревматологічний журнал. 2010. 2(40). 51-56.
  16. Ali A.Y., El-Tanawy R.M., Fawzy R.M., Abdel Bary E.M. Correlation between Different Parameters of Disease Status and Quality of Life in Patients with Ankylosing Spondyolitis. Benha Journal of Applied Sciences. 2021. 6(1). 67-70. doi: 10.21608/БЯС.2021.168488.
  17. Sallam R.A., Elbahnasawy A.S. Health related quality of life (HRQoL) in ankylosing spondylitis patients: Relation to clinical features, disease activity and radiographic damage. The Egyptian Rheumatologist. 2020. 42(4). 287-290. doi: 10.1016/j.ejr.2020.02.006.
  18. Yılmaz O., Tutoğlu A., Garip Y., Ozcan E., Bodur H. Health-related quality of life in Turkish patients with ankylosing spondylitis: impact of peripheral involvement on quality of life in terms of disease activity, functional status, severity of pain, and social and emotional functioning. Rheumatol. Int. 2013 May. 33(5). 1159-63. doi: 10.1007/s00296-012-2510-5. Epub 2012 Sep 6. PMID: 22955799. doi: 10.1007/s00296-012-2510-5.
  19. Huang J.C., Qian B.P., Qiu Y. et al. Quality of life and correlation with clinical and radiographic variables in patients with ankylosing spondylitis: a retrospective case series study. BMC Musculoskelet. Disord. 2017. 18(1). 352. doi: 10.1186/s12891-017-1711-1.
  20. Salaffi F., Carotti M., Gasparini S., Intorcia M., Grassi W. The health-related quality of life in rheumatoid arthritis, ankylosing spondylitis, and psoriatic arthritis: a comparison with a selected sample of healthy people. Health and Quality оf Life Outcomes. 2009. 7(1). 1-12. doi: 10.1186/1477-7525-7-25.

Вернуться к номеру