Журнал «Здоровье ребенка» 3(18) 2009
Вернуться к номеру
Ефективність елімінаційної та гіпоалергенної дієти в профілактиці рецидивів бронхіальної астми у дітей із харчовою алергією
        
            Авторы: Гуцул І.В., Юрчишена Е.В., Третяк Л.Г., Гурницька І.Е.
Хмельницька міська дитяча лікарня, Україна
            
            
        
        
            Рубрики: Педиатрия/Неонатология
            
            
        
        
    
    Версия для печати
Бронхіальна  астма (БА) як хронічне запальне захворювання бронхів [9] потребує не тільки  дезобструктивної терапії у періоді загострення, але й тривалої, превентивної  протизапальної терапії, ефективність якої і визначатиме кількість та/або  тяжкість загострень. 
У  виникненні та персистуванні бронхіальної астми у дітей значне місце посідають  фактори, що мають індукуючий вплив (різноманітні екзогенні специфічні фактори —  алергени), які впродовж хвороби змінюються в одного хворого, а також можуть  комбінуватися. На фоні генетичної схильності до розвитку БА ці екзогенні  тригерні фактори викликають запалення у бронхах та/або гострий бронхоспазм,  причому в дітей раннього віку провідну роль серед цих пускових факторів  відіграють харчові алергени [1, 2]. 
Мета дослідження — оцінити  ефективність елімінаційної та гіпоалергенної дієти в профілактиці рецидивів  бронхіальної астми у дітей на фоні харчової алергії (ХА).
Матеріал  і методи дослідження
Оцінка  ефективності елімінаційних заходів проводилася впродовж трирічного катамнестичного  спостереження за 44 пацієнтами основної клінічної групи, які були розподілені  на дві клінічні підгрупи. Підгрупу ІА склали 25 хворих І клінічної групи, з  харчового раціону яких вилучалися причинно-значущі алергени, виявлені на  підставі проведених алергопроб та за вмістом специфічних ІgE у сироватці крові.  До ІВ підгрупи увійшли 19 дітей із харчовою алергією, яким елімінація алергенів  проводилася на фоні гіпоалергенної дієти [5, 6]. За статтю, віком та іншими  клінічними показниками пацієнти підгруп катамнестичного спостереження також  вірогідно не відрізнялися.
Результати  дослідження 
та їх обговорення
У  дітей раннього віку харчова алергія має значний поліморфізм, що стосується не  тільки органів-мішеней, але й клінічної вираженості патологічного процесу: від  анафілактичного шоку до замаскованих форм [3, 4]. 
У  контексті сучасних вимог до лікування бронхіальної астми у дітей, згідно з  якими усунення контакту з факторами ризику розвитку нападів є одним із основних  програмних положень [9], проблема виявлення ХА у дітей раннього та дошкільного  віку з БА є актуальною та перспективною. 
За  результатами проведених катамнестичних (упродовж 3 років) спостережень за  пацієнтами обох клінічних груп є можливість стверджувати, що у пацієнтів І  групи напади астми виникають вірогідно частіше — 5 і більше разів на рік, а ХА  вірогідно збільшує ризик частих нападів БА. Встановлено також, що в підгрупі  дітей, які отримували елімінаційну дієту, порівняно з пацієнтами, яким окрім  елімінації призначалася гіпоалергенна дієта, частота госпіталізації була  вірогідно більшою. На нашу думку, «посилення» елімінаційної дієти за рахунок  гіпоалергенної клінічного покращання у вигляді зменшення частоти рецидивування  нападів БА не викликає. Це припущення підтверджувалося тим, що в лікуванні  нападного періоду БА у підгрупі пацієнтів, які перебували на  елімінаційній + гіпоалергенній дієті, вірогідно частіше  використовували глюкокортикостероїди (ГКС) та еуфілін, а за частотою  призначення b2-агоністів адренергічних рецепторів бронхів у обох  підгрупах в процесі катамнестичного спостереження вірогідних відмінностей не  виявлено. 
За  умови перебігу БА на фоні харчової алергії нами встановлені такі її  особливості, як більш ранній дебют бронхообструктивного синдрому у пацієнтів із  ХА, а також тенденція до більш тяжкого перебігу та вірогідно вищі показники  клініко-епідеміологічного ризику розвитку нападів — 5 і більше разів на рік. 
У  табл. 1 наведені показники епідеміологічного ризику розвитку рецидивування  БА у дітей на фоні ХА порівняно з пацієнтами без трофалергії.
Виявлені  нами особливості перебігу БА в дітей із харчовою алергією вимагали внесення  корекції до традиційної протизапальної терапії, що, на нашу думку, повинно було  насамперед знайти своє відображення в елімінаційних заходах [7, 8].
Так,  чимале значення у цих заходах мала розробка індивідуалізованих дієт, що  передбачали усунення з раціону дитини причинно-значущих щодо розвитку ХА  продуктів на фоні використання гіпоалергенної дієти. Водночас здійснювалася  адекватна заміна виключених продуктів іншими, які були б еквівалентними за  вмістом харчових інгредієнтів та калоражем і забезпечували б вікові  фізіологічні потреби дітей в основних харчових макронутрієнтах та енергії.
Виходячи  з результатів проведення алергопроб з трофалергенами, ми виключали з раціону  дитини страви, які містять елементи продукту, причинно-значущого щодо розвитку  ХА, а також в окремих випадках — інші високоалергізуючі продукти (наприклад,  мед, горіхи, ікру, морепродукти, малину, полуницю, смородину, цитрусові,  шоколад тощо). За необхідне також вважали призначення базисної гіпоалергенної  дієти [4, 5, 10], що полягає у виключенні з раціону дитини високоекстрактивних  м’ясних бульонів, гострих та солоних страв, прянощів, маринадів, консервантів,  продуктів, які містять каву, какао. 
Зокрема,  при алергії до білків коров’ячого молока призначали безмолочну дієту —  виключали цільне молоко, солодкі молочні суміші, солодкий сир, замінюючи їх на  кисломолочні суміші та кисломолочні продукти. При неефективності такої дієти  призначали адаптовані суміші на основі ізоляту соєвого білка.
У  результаті вивчення особливостей катамнезу пацієнтів обох клінічних підгруп  спостереження вірогідних відмінностей у частоті рецидивування  бронхообструктивного синдрому (БОС) не виявлено. Так, у підгрупі ІА  рецидивування БОС спостерігалося у 84,0 ± 7,3 % випадків, а у  підгрупі ІВ — в 89,5 ± 5,0 % спостережень  (Р > 0,05). Частота рецидивів бронхіальної обструкції у підгрупі  ІА склала 4,7 ± 2,0 випадка на рік, а у підгрупі ІВ —  4,8 ± 1,9 випадка на рік (Р > 0,05). 
Проте  частота клінічних випадків, коли рецидиви БА спостерігалися 5 та більше разів  на рік, у підгрупі ІВ виявилася вірогідно більшою при зіставленні з підгрупою  ІА. Так, в останній частота випадків із загостренням астми більше 5 разів на  рік становила 36,0 ± 9,6 %, а у підгрупі ІВ —  68,4 ± 10,7 % (Р < 0,05). Отже, на нашу думку,  «посилення» елімінаційної дієти за рахунок гіпоалергенної клінічного покращання  у вигляді зменшення частоти рецидивування нападів БА не викликає.
Водночас  нами виявлено вірогідну відмінність у частоті госпіталізації в пацієнтів  підгруп спостереження, яка, на нашу думку, відтворювала відповідно частку  тяжких нападів бронхіальної обструкції. Так, у підгрупі ІА в катамнезі  3-річного спостереження частота госпіталізацій складала 7,8 ± 1,5  випадка, а у підгрупі ІВ — 3,2 ± 1,4 випадка (Р < 0,05). 
За  результатами лікування під час нападних періодів БА також встановлено вірогідні  відмінності. Зокрема, в лікуванні нападного періоду БА в пацієнтів підгрупи ІВ  вірогідно частіше потребувалося використання стероїдних протизапальних  препаратів та еуфіліну, а за частотою призначення b2-агоністів адренергічних рецепторів бронхів у обох підгрупах в процесі  катамнестичного спостереження вірогідних відмінностей не виявлено. 
Окрім  того, нами встановлено, що при загостренні перебігу БА в катамнезі у пацієнтів  підгрупи ІА проведена терапія була менш активною порівняно з лікуванням до  призначення дієтотерапії. Так, вірогідно рідше ці діти одержували b2-агоністи, глюкокортикостероїди та еуфілін. У підгрупі ІВ вірогідність  відмінностей торкалася лише призначення симпатоміметичних препаратів, а за  частотою використання ГКС і еуфіліну відмінності були невірогідними.
Порівняльний  аналіз активності терапії в актуальному періоді та в процесі катамнестичного  спостереження наведений у табл. 2.
Отже, результати  катамнестичного спостереження за хворими на бронхіальну астму пацієнтами  раннього та дошкільного віку, які мали ознаки харчової алергії, дозволяють  стверджувати, що під впливом проведеної гіпоалергенної та/або елімінаційної  дієти у них полегшився перебіг БА, що виявлялося у меншому відсотку  госпіталізацій і меншій активній терапії нападного періоду. 
У  катамнезі ці діти рідше одержували короткодіючі агоністи b2-адренергічних рецепторів бронхів, а при використанні елімінаційної дієти  вони потребували вірогідно більш рідкого застосування ГКС та еуфіліну порівняно  з даними актуального обстеження, а також у зіставленні з однолітками, які  одержували комбіновану (елімінаційну + гіпоалергенну) дієту. 
Водночас  нами проведено порівняльний аналіз ефективності вищезазначених елімінаційних  заходів за зниженням частоти рецидивування нападів БА менше 5 на рік. Частота  нападів менше 5 на рік у пацієнтів підгрупи ІА в катамнезі спостерігалась у  64,0 ± 9,6% випадків, а при більш жорсткій комбінованій  (елімінаційній + гіпоалергенній) дієті реєструвалась у  31,6 ± 10,6 % спостережень (Р < 0,05). Відсутність  жорсткого підходу до дієтотерапії у вигляді поєднання елімінаційного та  гіпоалергенного її варіантів у пацієнтів підгрупи ІА знижувало абсолютний та  відносний ризик розвитку частих рецидивів БА порівняно з підгрупою ІВ із  ARR = 32,4 %, RRR = 10,3 (95% CI 5,2–11,1), при  NNT = 3,1 (95% СІ 1,4–3,5).
Отже,  на нашу думку, «посилення» елімінаційної дієти у дітей з бронхіальною астмою,  що має перебіг на фоні харчової алергії, за рахунок гіпоалергенної не має
клініко-епідеміологічного обгрунтування, а тому вважається недоцільним.  Незважаючи на меншу частоту госпіталізацій з приводу нападів БА дітей, які  отримували комбіновану (елімінаційну + гіпоалергенну) дієту, активність їх  терапії вірогідно не відрізнялася від лікування до призначення дієти, а частота  загострень 5 і більше разів на рік була вірогідно більшою.
%202009/8_1.jpg)
Висновки
1.  Використання елімінаційної дієти дозволяє зменшити частоту, тяжкість нападів  бронхіальної астми у пацієнтів із харчовою алергією.
2.  «Посилення» елімінаційних заходів за рахунок жорсткої гіпоалергенної дієти з  виключенням облігатних алергенів не супроводжується меншою частотою нападів,  тому є недоцільним.  
1. Балаболкин И.И. Современные проблемы детской аллергологии // Педиатрия. — 1997. — № 2. — С. 5-8.
2. Беш Л.В., Куля О.О. Оптимальний вибір сумішей для харчування дітей грудного віку з проявами алергії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2002. — № 6. — С. 35-38.
3. Геппе Н.А. Современные представления о бронхиальной астме у детей и принципах ее терапии // Медицинская помощь. — 2001. — № 3. — С. 19-22.
4. Григорьев К.И., Егоренков А.М. Диагностика и превентивное лечение пищевой аллергии у детей // Медицинская помощь. — 2001. — № 4. — С. 22-26. 
5. Григорьян О.Н. Использование гипоаллергенной диеты и специализированных продуктов в лечении больных с пищевой аллергией // Вопрoсы питания. — 1992. — № 2. — С. 52-53
6. Макарова С.Г., Боровик Т.Э., Балаболкин И.И., Ревякина В.А. Использование продуктов, способствующих нормализации кишечного биоценоза, при пищевой аллергии у детей раннего возраста // Аллергология. — 2001. — № 1. — С. 29-32.
7. Ногаллер А. Пищевая аллергия // Врач. — 1994. — № 3. — С. 4-9.
8. Справочник по детской диетике / Под ред. И.М. Воронцова, А.В. Мазурина. — М.: Медицина, 1980. — 415 с.
9. Pocket Guide for Asthma Management and Prevention in Children // NHLBI/WHO Report. — 2002. — 26 р.
10. Rowe A.H. Food allergy. — Springfield, 1972. — 215 p. 
