Международный эндокринологический журнал 3 (67) 2015

Статья опубликована на с. 122-124

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) — стан хронічної гіперглікемії внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну, що супроводжується змінами всіх видів обміну речовин та ураженням інших органів та систем.

ЦД 2-го типу — гетерогенне захворювання, що характеризується інсулінорезистентністю та відносною недостатністю інсуліну. Це найпоширеніша форма ЦД, частка якої сягає 95 % [5].

Провідним патофізіологічним порушенням ЦД 2-го типу є інсулінорезистентність м’язової та жирової тканини разом із дисфункцією бета-клітин підшлункової залози [1, 7, 8]. Подальші процеси відбуваються в жировій тканині, органах шлунково-кишкового тракту, aльфа-клітинах підшлункової залози, нирках із розвитком хронічної гіперглікемії.

ЦД 2-го типу — це хвороба, що виникає в людей групи ризику [5]. На сьогодні відомі такі фактори ризику розвитку ЦД:

— спадковість;

— низька фізична активність;

— етнічна приналежність;

— гестаційний діабет;

— наявність предіабету;

— надмірна маса тіла;

— артеріальна гіпертензія;

— дисліпідемія;

— вік понад 35 років;

— жінки, які народили дитину масою понад 4 кг;

— жінки із синдромом полікістозних яєчників в анамнезі;

— пацієнти з альбумінурією.

В усіх країнах світу ЦД є важливою медико-соціальною проблемою у зв’язку з постійним зростанням цієї патології [2, 3].

Рання інвалідизація та смертність хворих обумовлює невтішні прогнози. Тому сімейний лікар та інші спеціалісти разом повинні вирішувати цю масштабну проблему [4, 6].

Основною метою лікування є відновлення й оптимізація контролю глікемії. Першим етапом профілактики та лікування ЦД 2-го типу є такі заходи:

— ведення здорового способу життя;

— збалансоване харчування;

— достатня фізична активність;

— підтримання або зниження маси тіла;

— відмова від тютюнопаління.

Однак у більшої частини пацієнтів нормоглікемію не вдається підтримувати за рахунок лише модифікації стилю життя.

Покрокова пероральна цукрознижувальна терапія рекомендована відповідно до сучасних принципів терапії і допомагає у виборі тактики лікування ЦД (рис. 1).

Препаратом першої лінії на сьогодні є метформін, роль якого доведена всіма провідними міжнародними та національними організаціями. Метформін — найбільш економічний та безпечний з усіх цукрознижуючих препаратів. Він добре переноситься пацієнтами, має абсолютну доказову базу стосовно протиракових та кардіопротекторних ефектів.

Механізм антигіперглікемічної дії метформіну достатньо вивчений, враховуючи численні дослідження. Згідно з цими дослідженнями, він має:

— екстрапанкреатичну дію та не впливає на секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози;

— зменшує всмоктування вуглеводів у кишечнику;

— підвищує перетворення глюкози в лактат у шлунково-кишковому тракті;

— підсилює зв’язування інсуліну з рецепторами;

— збільшує транспорт глюкози через мембрану в м’язи;

— зменшує глюконеогенез;

— знижує рівень тригліцеридів (ТГ) і ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ);

— підвищує кількість ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ).

Провідний механізм дії метформіну скерований на зменшення резистентності периферичних тканин до дії інсуліну.

Таким чином, з огляду на всі переваги метформіну [4] він заслуговує на право першості у проведенні ефективної терапії ЦД 2-го типу.

Метою роботи є вивчення ефективності лікування ЦД 2-го типу новою формою метформіну повільного вивільнення — Діаформіном SR.

Матеріали й методи дослідження

Дослідження виконувалось на базі Вищого державного навчального закладу «Українська медична стоматологічна академія» в ендокринологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Проведено обстеження 36 хворих на ЦД 2-го типу, 18 практично здорових людей становили контрольну групу. Серед обстежених було 15 жінок, чоловіків — 21; вік обстежених перебував у межах від 43 до 55 років, що в середньому становило 45,03 ± 1,22 року.

Критеріями включення в дослідження були: вперше виявлений ЦД 2-го типу, надмірна маса тіла (індекс маси тіла (ІМТ) 25–29,9 кг/м²), ожиріння (ІМТ 30–34,9 кг/м²), окружність талії (ОТ) > 94 см для чоловіків та > 80 см для жінок, обтяжена спадковість, вік від 40 до 55 років, глікований гемоглобін (HbA1c) ≥ 6,5 %, глюкоза крові натще у венозній плазмі 5,6–8,0 ммоль/л.

Концентрація глюкози венозної плазми натще визначалась за стандартною методикою (оксидазним методом), HbA1c — за допомогою біохімічного методу.

Всім хворим були повідомлені принципи здорового способу життя, збалансованого харчування з виключенням продуктів із високим глікемічним індексом і високим умістом тваринних жирів. Також хворим був рекомендований руховий режим — 30 хв на день, 150 хв на тиждень, відмова від куріння.

Всім пацієнтам був призначений метформін — Діаформін SR (ПАТ «Фармак») у дозі 2000 мг/добу. Стартова доза становила 1000 мг із подальшим збільшенням дози через 10 днів на 1000 мг, тобто до оптимальної добової дози. Препарат був призначений 1 раз на день після вечері. Тривалість лікування становила 3 місяці. До початку обстеження і через 3 місяці після лікування аналізувались показники ІМТ, ОТ, рівень глікемії натще та через 2 години після їжі, HbA1c, загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди, холестерин (ХС) ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ.

Результати дослідження були статистично оброблені з використанням дисперсного аналізу та критерію Стьюдента за допомогою програми BIOSTAT.

Результати дослідження та їх обговорення

Результати дослідження засвідчили, що показники вуглеводного та ліпідного профілів до початку лікування вірогідно відрізнялися від контрольної групи (табл. 1).

Після проведенного лікування в групі хворих, яким призначався Діаформін SR у дозі 2000 мг, вірогідно знизився рівень глюкози крові натще та через 2 години після їжі, HbA1c, ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ при підвищенні значень ХС ЛПВЩ (р < 0,05).

Всі пацієнти, які знаходились на лікуванні, мали надмірну масу тіла або ожиріння. Для них цільовим параметром багатофакторного лікування ЦД 2-го типу було зменшення маси тіла. Зниження маси тіла у всіх пацієнтів відзначалося вже впродовж першого місяця прийому препарату (до 3 кг), у подальшому інтенсивність зниження маси тіла збільшилась. Упродовж усього часу спостереження була виявлена позитивна динаміка зниження ІМТ, що мала вірогідні значення.

Також слід підкреслити, що при прийомі препарату не було жодного випадку відмови пацієнта від терапії, нудоти або проявів інших побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Це свідчить про те, що Діаформін SR має добру переносимість при прийомі 1 раз на добу.

Висновки

Покрокова пероральна цукрознижуюча терапія для лікування ЦД 2-го типу допомагає лікарям сімейної медицини у виборі тактики лікування. Метформін  — препарат першої лінії для лікування ЦД 2-го типу. Вагомими недоліками, що зменшують ефективність цього препарату, є частота прийому та побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту. При появі на ринку України вітчизняного препарату Діаформін SR маємо змогу досягти значущого рівня компенсації ЦД 2-го типу за рахунок зменшення побічних ефектів. Тривалість дії препарату дає можливість змінити режим дозування, використовуючи препарат 1 раз на добу. З огляду на переваги нової форми метформіну повільного вивільнення — Діаформіну SR препарат має право першості у проведенні ефективної терапії ЦД 2-го типу.